WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Загальна характеристика пам’яті - Реферат

Загальна характеристика пам’яті - Реферат


Реферат на тему:
Загальна характеристика пам'яті
ПЛАН
1. Поняття про пам'ять
2. Теорії пам'яті
3. Фізіологічні основи пам'яті
4. Види пам'яті
5. Процеси пам'яті
6. Мимовільне запам'ятовування та умови його продуктивності
7. Довільне запам'ятовування та умови його продуктивності
8. Відтворення і його види
9. Забування і його причини.
10. Уявлення пам"яті
11. Індивідуальні особливості пам'яті.
Розвиток людини як особистості, ускладнення її поведінки і поступове збагачення її діяльності відбувається за рахунок нагромадження індивідуального досвіду. Його формування було б неможливим, якби відчуття, сприймання, думки, переживання, які виникають в корі головного мозку, безслідно зникали. Ніяка актуальна дія немислима поза процесами пам'яті, бо протікання будь-якого психічного акту передбачає утримання його елементів для скріплення з наступним. Без цього неможливий розвиток людини. Будучи найважливішою характеристикою всіх психічних процесів, пам'ять забезпечує єдність і цілісність особистості людини. Пам'яттю називають процеси запам'ятання, збереження, відтворення і забування різноманітного досвіду. За ім'ям грецької богині пам'яті Мнемозіни їх ще називають мнемічними процесами. На думку Арістотеля, пам'ять є соціальною спадкоємницею, нашим безцінним багатством і силою. Завдяки їй людина у вигляді знань може присвоювати надбання попередніх поколінь. Пам'ятаючи минуле, вона краще розуміє теперішнє і може прогнозувати майбутнє. Людина без пам'яті перестає бути особистістю, не орієнтується в часі і просторі.
2. Матеріальною основою процесів пам'яті є здатність кори головного мозку утворювати тимчасові нервові зв'язки, зберігати, закріплювати і відновлювати сліди минулих вражень. Для розуміння причинного обумовлення процесів пам'яті важливе значення має поняття підкріплення, під яким найчастіше розуміють досягнення безпосередньої мети дії індивіда. Підкріплення, таким чином являє собою співпадання утвореного зв'язку з досягненням мети дії, а "як тільки зв'язок співпав з досягненням мети, він залишається і зміцнюється". ( Павлов). Коригуюча функція підкріплення в здійсненні дії була переконливо показана і обґрунтована в працях російського фізіолога П.К.Анохіна. Отже, фізіологічне поняття підкріплення співставлене з психологічним поняттям мети дії, являється пунктом злиття фізіологічного і психологічного аналізу механізмів запам'ятання. В 1961 році Галамбос висловив припущення про роль гліальних клітин головного мозку в процесах пам'яті. Він вказував, що довготривала пам'ять пов'язана саме з функцією гліальних елементів. Інші дослідники показали, що глія бере участь у замиканні умовних рефлексів. Однак переконливих даних про роль глії в процесах пам'яті поки-що не отримано.
3. За даними американської психологічної асоціації серед усіх вищих психічних функцій найбільша кількість публікацій у світі присвячена розв'язанню проблем пам'яті і з'ясуванню її механізмів. Проте повністю розробленої і завершеної теорії пам'яті не існує і понині. Представники різних психологічних напрямів розробляли "свої" теорії пам'яті. Найбільш поширеними серед них є асоціативна, гештальтпсихологічна, біхевіористична, когнітивна і діяльнісна.
Асоціативна теорія ґрунтується на вченні Арістотеляпро три типи асоціацій: по суміжності, схожості і контрасту. Найважливішим у цій теорії є поняття асоціації - зв'язку, поєднання між явищами. Воно виступає в якості обов'язкового пояснювального принципу всіх психічних утворень, який стверджує: якщо якісь психічні явища в свідомості людини виникають одночасно або послідовно одно за другим, то між ними утворюється асоціативний зв'язок і повторна поява одного з елементів цього зв'язку викликає в свідомості уявлення всіх інших елементів. Ігноруючи активність суб'єкта, який запам'ятовує, асоціаністи механізм запам'ятовування шукали в зовнішніх умовах. Ця теорія виявилася односторонньою. Вона не змогла пояснити багатьох важливих особливостей людської пам'яті, таких як її вибірковість та залежність процесів пам'яті від особливостей організації матеріалу.
Гештальтпсихологічна теорія прийшла на зміну асоціативній у другій половині Х!Х ст.. Її основоположники, зробивши гештальт основним поняттям і головним пояснювальним принципом всіх психічних явищ, вважали, що механізми пам'яті визначаються законами гештальту. Особлива увага зверталася на структурованість і цілісність матеріалу, який запам'ятовується. Гештальтисти вірно підмітили, що погано структурований матеріал запам'ятовується важко, а добре структурований - легко. Але не лише організація матеріалу визначає ефективність запам'ятовування. Ця теорія ігнорувала активність суб'єкта, а тому виявилася теж однобокою.
Біхевіористична теорія практично розвивала дальше погляди асоціаністів щодо рефлекторних механізмів формування індивідуального досвіду. Вона розглядала асоціації як елементи досвіду, що ґрунтуються на функціональних зв'язках між вправами і від яких залежали результати научіння. При цьому було встановлено, що на успішність закріплення впливає інтервал між вправами, міра подібності, обсяг матеріалу, рівень научіння, вікові та індивідуальні відмінності між людьми.
Когнітивна теорія розглядає пам'ять як сукупність різних блоків і процесів переробки інформації, кожен з яких виконує чітко встановлену роль. Одні блоки виділяють і здійснюють розпізнавання характерних рис інформації, другі - будують когнітивну схему орієнтування в особливостях інформації, треті - здійснюють тимчасове утримання інформації, а четверті - її подачу в певній формі. Проте ця теорія має недоліки подібні до попередніх теорій. Вона не враховує активність суб'єкта в процесі запам'ятовування.
Діяльнісна теорія пам'яті у вітчизняній психології сформувалася на основі робіт Л.С.Виготського, П.І.Зінченка, А.О.Смірнова та ін. Вони вважали, що запам'ятання матеріалу можливе лише в умовах активної діяльності з ним. На їх думку, закономірності пам'яті визначаються тим, що робить людина з матеріалом для запам'ятання і яке місце він займає в її діяльності. Ця теоретична концепція не ігнорує досягнення інших теорій, а творчо використовує їх при поясненні природи та закономірностей пам'яті.
Фізіологічні теорії пам'яті. Вони тісно пов'язані з вченням І.П.Павлова про утворення тимчасових умовних зв'язків, які лежать в основі формування індивідуального досвіду людини. Умовний
Loading...

 
 

Цікаве