WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Загальна характеристика здібності - Реферат

Загальна характеристика здібності - Реферат

асиметрію півкуль головного мозку, природні властивості аналізаторів, індивідуальні варіанти будови кори мозку, ступінь функціональної зрілості її окремих ділянок. Г.С. Костюк , О.Г. Ковальов , В.М. Мясищев вважають, що під задатками слід вважати не стільки анатомо-фізіологічні властивості мозку, скільки психофізіологічні, в першу чергу ті, які виявляються на найбільш ранніх стадіях розвитку дитини. Здібності пов'язані також з вродженими анатомічними особливостями структури мозку, в першу чергу з особливостями його мікроструктури. Дослідження Н.С. Преображенської і С.А. Саркісова показали, що існують суттєві індивідуальні відмінності в розміщенні клітинних полів у корі великих півкуль головного мозку людини, що, певне, важливе для функціонування мозку і, зокрема, функціонування здібностей.
Значним є внесок вітчизняних психологів у розвитку іншого напрямку проблеми здібностей, а саме дослідження структури і умов їх формування. Зокрема, Б.М. Теплов вважав, що кожна діяльність вимагає від людини різних якостей: вона не просто шліфує якусь єдину якість, але об'єднує різні психічні якості, які в сукупності й забезпечують успішне виконання даної діяльності.
Здібності були вище охарактеризовані як індивідуально-типологічні особливості, тобто такі якості, якими відрізняється одна людина від іншої. Вони можуть бути якісними і кількісними. Для педагога, зокрема, важливо знати, і до чого виявляють здібності учні, і, значить, які індивідуально-типологічні особливості їх особистостей включаються в процес діяльності як обов'язкова умова її успішності /якісна характеристика здібностей/, і в якій мірі здатен учень виконати вимоги, які пред'являються діяльністю, наскільки швидше, легше і грунтовніше він оволодіє навичками, уміннями і знаннями у порівнянні з іншими / кількісна характеристика здібностей /.
Зі сторони якісних особливостей здібності виступають як складний комплекс психологічних особливостей людини, які забезпечують успіх діяльності, як набір "змінних величин", дозволяючи іти до мети різними шляхами. Наприклад, просуваючись кар'єристськими сходами, одна людина це робить завдяки таким психологічним якостям, як ініціативність, чуйність і увага до людей, що поєднуються з розумною вимогливістю, винахідливістю, велике почуття відповідальності перед колективом. Інша ж досягає високих щаблів за допомогою жорстокості, уміння й бажання грати на слабких сторонах кожного члена колективу, властолюбства, загравання з вищестоящими керівниками і т. п. Проте обидва керівники можуть бути прекрасними професійними знавцями, чудовими організаторами діяльності свого колективу співробітників.
Таким чином, в основі однакових або в чомусь схожих досягнень при виконанні певної діяльності можуть лежати поєднання досить різних здібностей, що відкриває перед нами важливу сторону здібностей особистості - широкі можливості компенсації одних якостей іншими, які людина розвиває в собі, наполегливо і вперто працюючи / приклад Ольги Скороходової/.
Загалом, властивість компенсації одних здібностей за допомогою розвитку інших відкриває величезні можливості перед кожною людиною, оскільки дає змогу розширити межі вибору професії та удосконалення в ній. Про це свідчить ряд фактів. Так, вітчизняний психолог Б.М.Теплов показав, що відсутність такої важливої музичної /музикальної/ здібності, як музичний слух, не може виступати перешкодою на шляху розвитку професійних музичних здібностей. Він працював з групою дітей, що не володіли абсолютним музичним слухом. За певною методикою вдалося виробити комплекс якостей, який включав в себе тембровий слух, пам'ять на музичні інтервали і т. д. Цей комплекс якостей брав на себе функції звуковисотного розрізнення, тобто такі, які виконує у інших людей абсолютний слух. Аналогічно можна досягти успіху й у інших галузях діяльності.
Отже, якісна характеристика здібностей дозволяє відповісти на запитання, в якій сфері людської діяльності людині легше знайти себе, виявити великі успіхи і досягнення. Наприклад, встановивши, що учень володіє такими індивідуальними особливостями, як: здатність до формалізованого сприймання матеріалу, до узагальнення, здатність мислити математичними символами, гнучкість мислительних процесів, прагнення до раціональності в розв'язанні задач, математична пам'ять, математична спрямованість розуму, ми можемо вважати, що в нього достатньо здібностей для математичної діяльності.
Вияснивши, які конкретно-психологічні якості відповідають вимогам певної професії, можна відповісти на питання, в якій мірі вони розвинені в людини стосовно інших. Тим самим якісна характеристика здібностей нерозривно пов'язана з характеристикою кількісною.
Проблема кількісних вимірювань здібностей має велику історію у психології. Ще в кінці ХІХ - поч. ХХ ряд зарубіжних психологів / Кеттел, Термен, Спірмен / під впливом вимог, викликаних необхідністю здійснювати професійний відбір для масових спеціальностей, виступили з пропозицією виявляти рівень здібностей учнів. Отже, тим самим передбачалось, що буде встановлено рангове місце особистості та її пригодність до виконання певного виду діяльності. Дана проблема мала двоякий характер. З однієї сторони, вона давала можливість об'єктивно виявляти реальні здібності людини праці до конкретної трудової діяльності та відібрати людей, здатних для даної роботи / профорієнтація і профвідбір /. Як бачимо, досить прогресивна ідея, яка й до сьогодні не втратила своєї актуальності. Проте була й друга сторона проблеми. Деякі зарубіжні вчені використали цю ідею для обґрунтування привілейованого становища пануючих класів, у яких за допомогою спеціальних прийомів "виявляли " більш високий рівень здібностей.
Способом вимірювання здібностей стали тести. Переважно окремі тести зводились в батарею тестів. Потім визначався так званий коефіцієнт розумової обдарованості ІQ. Враховуючи те, що середня сума балів для дітей віком 11,5 років становить приблизно 120, робився висновок: будь-яка дитина, набравши 120 балів, наближалась у розумовому розвитку до віку 11,5 років. Таким чином і обчислювався ІQ:
розумовий вік*100%
ІQ =------------------------------- .
фактичний вік дитини
Коли б одну й ту ж кількість балів / 120 / набрали діти віком 10 та 13 років, то, звичайно, коефіцієнт розумової обдарованості був би вищим в першої дитини.
Коефіцієнт розумової обдарованості визнавався незмінною, всесторонньою обдарованістю, тобто загальним інтелектом. В дійсності така схема визначає не здібності дитини, а лише наявні в неї уміння, знання, навички, динаміка ж надбання цих знань, умінь та навичок залишається незрозумілою, а саме в цьому й полягає суть здібностей. Не враховувалось і те, що діти по-різному були підготовленими: хто - репетиторами, хто - батьками і т. п.
У розробці проблеми здібностей простежується ще й інший напрямок, а саме - дослідження структури і умов формуванняздібностей. Особливо важливий вклад внесено роботами Б.М.Теплова. Він вважає, що кожна діяльність вимагає від людини різних якостей. Вона шліфує не одну якусь якість, а створює зв'язок і єдність різних психічних
Loading...

 
 

Цікаве