WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого – педагогічні умови реалізації можливостей сензитивних періодів у психічному розвитку особистості - Реферат

Психолого – педагогічні умови реалізації можливостей сензитивних періодів у психічному розвитку особистості - Реферат

віку.
У дошкільні роки особливо яскраво виявляються специфічні вікові особливості, які сприяють психічному розвитку. Такими є прагнення дитини до мовленнєвого спілкування, засвоєння мовлення; схильність до ігор; тяга до образної і емоційно забарвленої уяви; безпосередня допитливість; убагатьох дітей - схильність до малювання, конструювання [3].
Зі вступом дитини до школи змінюється весь устрій життя і цінності її стають іншими: епоха ігор змінюється епохою учіння. Такі психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, як авторитетність для них учителя, віра в істинність всього, чому навчають, довірлива виконавчість сприяють підвищенню чутливості. На початку учіння діти виключно все вбирають у себе, впитують і мають для цього, як свідчить практика, воістину незвичайні дані: відомими є свіжість, гострота сприймання молодших школярів, спрямованість їх розумової активності на те, щоб повторити, внутрішньо сприйняти наслідуваність багатьох дій і висловлювань. Саме такими є вікові умови психічного розвитку на даному етапі життя.
У школярів середніх класів школи (підлітків), як відомо, відбувається перебудова організму, статеве дозрівання, тому учіння стає справою буденною і не найважливішою. Особливо значимою, без чого неможлива для них повнота, радість життя, є їх участь у позанавчальних справах, які вперше виявляються для них доступними, і де вони можуть проявити свої нові можливості. Енергія, що пробудилася і бажання діяти разом з ровесниками штовхають підлітків до нових видів занять. Їх легко захопити, оскільки вони ні в чому ще не розчарувалися. Відгук на оточуюче виступає у ці роки саме в схильності до практичних видів діяльності, рості громадської активності, готовності брати участь у найрізноманітніших починаннях. На думку Н.С.Лейтеса, жоден віковий період не несе у собі такої безпосередньої потреби самоутвердження і готовності діяти [ 3 ].
Для учнів старшого шкільного віку (ранньої юності) "ситуація розвитку" (закінчення школи, зміна місця серед оточуючих, зростання громадських обов'язків) як і характерні для цього віку "внутрішні умови" ( інтенсивне формування світогляду, зрушення у розвитку самосвідомості, вплив установок на майбутнє) означає ріст соціальної активності, час підйому розумових і моральних сил. Старшокласникам властива велика внутрішня робота, яка не завжди помічається: пошуки перспективи життєвого шляху, розвиток почуття відповідальності і прагнення керувати собою, збагачення емоційної сфери. З настанням юності прагнення до "самоздійснення" стає глибоко зв'язаним з суспільною свідомістю, з розумінням себе як члена суспільства, і це надає нової якості відношенням і видам діяльності, які формуються. Старший шкільний вік - це пора життя, коли підростаюча людина як би оволоділа своїми індивідуальними особливостями і прилучається до соціальних запитань, коли стає можливою активна життєва позиція[ 3].
Періоди дитинства так дуже відрізняються один від одного, що при переході від одного до іншого приходиться говорити не стільки про подальший розвиток тих чи інших особливостей, скільки про появу абсолютно нових рис. Виникнення у ході розвитку нових можливостей часто зв'язане з втратою деяких переваг попереднього періоду. З приводу цього А.Валлон переконливо зазначає: "Якщо розглядати кожну із стадій розвиттку не окремо, а в їх сукупності, то їх послідовність видається перервною, перехід від однієї стадії до іншої є не просто результатом кількісних змін, а перебудовою; діяльність, що переважала на першій стадії, стає другорядною і, може бути, навіть зовсім зникає на наступній"[ 3 ]. Вікові зрушення ніяк не можуть бути зведені лише до кількісної сторони, до сторони розвитку. Можна погодитися з Л.І.Божович, яка зазначає, що кожний із шкільних вікових періодів - молодший, середній і старший - відрізняються один від одного якісно своєрідною структурою своїх особливостей, а перехід від одного вікового етапу до іншого представляє собою не еволюційний процес, а діалектичний стрибок до нової якості (1968).
Зі сказаного виходить, що у шкільні роки, як і в дошкільний період життя, з віковими змінами відбувається якісно нове і у деяких відношеннях одностороннє посилення можливостей розвитку, яке разом з тим призводить до загального підйому сил.
Вікові особливості, що змінюються, несуть у собі специфічні, неповторні передумови розвитку. Саме у роки дитинства (на відміну від зрілості) на кожному віковому етапі виникають своєрідні "тимчасові стани", які виражають ту чи іншу сторону можливостей психічного розвитку. Саме тому і можна говорити про сензитивність вікових періодів. За Л.С.Виготським "незавершеність певних процесів розвитку є необхідною умовою для того, щоб даний період міг виявитися сензитивним по відношенню до певних умов"[ 2 ].
Про сензитивність дитячих вікових періодів можна говорити як про потенції дитинства, як про своєрідну дитячу обдарованість. Справді, роки вікового розвитку можна розглядати як періоди підвищеної сензитивності, які змінюються, виявляючі більші, а інколи і надзвичайні можливості розвитку психіки у тих чи інших напрямках. Вікові власттивості у кожному періоді дитинства, на відміну від зрілості, утворюють структури, які по - своєму сприяють розумовому росту. Як не парадоксально звучить, але з огляду на передумови розвитку, діти як би більш обдаровані, ніж дорослі.
Вікові періоди, безсумнівно, представляють собою необхідні стадії розвитку, і неможливо "перестрибнути" через яку-небудь з них. Разом з тим, як відомо, часто мають місце нерівномірності вікового психічного розвитку: його прискорення чи уповільнення, неочікувані підйоми або затримки.
Цікавими у цьому плані є відомості про дітей з підивщеними розумовими здібностями (вундеркінди). Прояви дитячої обдарованості обумовлені саме віковими особливостями, які виникають у певний період дитинства і пізніше зникають. А.В.Петровський справедливо зазначає, що ми акцентуючи увагу на першій частині слова "вундеркінд", мимоволі забуваємо про другу. А між тим, всі ці вундеркінди залишаються дітьми зі своїми дитячими особливостями.
Разом з тим саме діти з прискореним психічним розвитком, які дивують дорослих надзвичайними для їх віку розумовими здібностями, підтвердженням розуміння вікових періодів дитинства як періодів підвищеної сензитивності.
Наприклад, така вікова риса підлітка, як діяльна енергія, наполегливість набирає особливої сили, якщо стає притаманною дітям більш молодшого віку з їх підвищеною сприйнятливістю і наївною серйозністю.
Достатньо відомим у практиці є і прямо протилежний описаному тип вікового розвитку і дещо уповільнений, коли відбувається приховане нагромадження розумових можливостей. Відсутність
Loading...

 
 

Цікаве