WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Про значення ідеологічних чинників соціально-психологічної напруженості - Реферат

Про значення ідеологічних чинників соціально-психологічної напруженості - Реферат


Реферат на тему:
Про значення ідеологічних чинників соціально-психологічної напруженості
Розглянута в попередньому розділі модель виразно засвідчила тісний зв'язок між економічними та ідеологічними чинниками соціально-психологічної напруженості. Навіть більше, мова може йти про їхній взаємовплив та взаємозумовлюваність у процесі їх психологічного відображення суб'єктами соціального життя.
Соціально-психологічна напруженість як істотна характеристика суспільства, що трансформується. Звичайно, соціально-психологічна напруженість не існує без носіїв у вигляді індивідів, груп або інституцій. Відносини між різними соціальними групами та реґіонами - це фундаментальні проблеми суспільства, які зачіпають усіх, виступаючи головним тлом соціально-психологічної напруженості. Болісність процесів трансформації українського суспільства відбилась і на внутрішньоособистісній напруженості у вигляді страхів і надій [36].
Суспільство намагається нейтралізувати, локалізувати або сублімувати неґативну соціальну напруженість, що виникає в постійних відносинах між владою та власністю, з одного боку, і народом - з другого. Але зростають незадоволення й розчарування, посилюється тотальна недовіра.
Соціально-психологічна напруженість є головною ознакою суспільства, яке трансформується. Тому соціальне напруження, загострення відносин між різними групами, інституціями, реґіонами та індивідами якоюсь мірою є нормальним станом сучасного українського суспільства. Будь-які зміни спричиняють зростання нестабільності, невизначеності й напруженості.
Однозначним і безпосереднім носієм життя є окрема особистість, тоді як суспільство і держава пропонують умовні ідеї. Індивід - це суспільний мікрокосм, який відображає у зменшеному масштабі властивості великого соціуму.
Таким чином, аналіз проблеми вказує на те, що:
- соціальна напруженість виникає внаслідок незадоволення основних, у нашому випадку соціальних, потреб людини;
- оскільки в повному обсязі задовольнити, наситити людські потреби неможливо, то природно існує відповідна фонова напруженість;
- має існувати поріг соціальної напруженості, вище від якого вона набуває вибухоподібного характеру, тобто стає своєрідною "гримучою сумішшю", здатною вибухнути через дію соціальних детонаторів;
- ступінь задоволення своїх потреб людина визначає сама, оскільки це здебільшого суб'єктивна категорія;
- у кожної особистості свої внутрішні еталони. Виділити їх об'єктивно, через перелік доступних людині матеріальних благ дуже складно. Бо можна мати дуже скромний достаток і бути з нього задоволеним, а нерідко буває й навпаки;
- наростання соціальної напруженості потрібно виявляти якомога раніше, ще в латентній стадії. Засоби виявлення та виміру мають бути простими й надійними [42].
Непослідовність, нестійкість, суперечливість свідомості відбиваються в сучасних умовах не так у психологічних, вікових особливостях особистості, як у нестійкості, суперечливості свідомості суспільства загалом. Їх подолання пов'язане, урешті-решт, із подоланням загальної кризи суспільства.
Поряд із наростанням нестійкості, суперечливості у свідомості й поведінці не можна не бачити й позитивних моментів, пов'язаних із поглибленим розумінням складних сучасних проблем, соціальних процесів, місця й ролі особистості у світі.
Екзистенціальна й соціальна напруженість характерна для суспільства, де нормою є особиста та політична свобода. Соціальна напруженість у суспільстві, де панує несвобода, можлива лише тоді, коли воно перебуває на межі загибелі, саме тоді його недоліки стають очевидними якщо не для всіх, то для більшості. Це явище відоме як "ефект Токвіля" [48].
Занепад тоталітарних режимів відбувається значною мірою через "вичерпання", дискредитацію соціальних міфологій, на яких вони побудовані. Як писав Р.Мертон, коли система культурних цінностей, фактично ні на що не зважаючи, підносить певні, спільні для всього населення цілі і при цьому соціальна структура суворо обмежує чи повністю закриває доступ до схвалюваних способів досягнення цих цілей для значної частини того самого населення, це призводить до збільшення масштабів девіантної поведінки [31].
Соціальна поведінка потребує обґрунтування "особистісної ідеології", яка б виводила індивідуальну й групову поведінку із соціальної дійсності, пояснювала б її як раціональну та найбільш прийнятну. Підвалиною такого обґрунтування часто стає вибірковий характер сприймання особистістю соціальної дійсності. Чим більшою мірою виявляється вибірковість відображення дійсності, чим більш "закритою" до нової соціальної інформації є особистість, тим більш вона ригідна в усіх проявах соціальної взаємодії. Індивід із такими особистісними характеристиками намагається дискредитувати у власних очах і в очах інших людей не так чужий йому світогляд чи ідеологію, як його носіїв, демонструючи вороже ставлення до них. Саме в цьому полягає відомий соціальний феномен чорносотенства, що його С.Вітте, прем'єр-міністр Російської імперії, характеризував як "партію боягузливого й дикого відчаю" [31].
Одним із чинників, що сприяє виникненню ситуації ворожості, є аномія суспільства, тобто, згідно з визначенням Е.Дюркгейма, такий його стан, за якого переважна частина членів, знаючи про існування зобов'язуючих моральних норм, ставиться до них неґативно або байдуже. Дюркгейм уважав, що аномію породжує перехід від традиційно-колективістського суспільства до індивідуалістичного, буржуазного [19].
За Р.Мертоном, аномія - це неузгодженість, конфлікт між культурно заданими загальними цілями (наприклад, матеріально-грошовим угараздінням) і законними, такими, що відповідають суспільній моралі, інституційними засобами їх досягнення [31].
У процесі фундаментального переходу від одного соціального порядку до іншого ми маємо сьогодні справу з особливим станом суспільства, головними характеристиками якого є соціальна напруженість і потенційна конфліктність. Саме в такі перехідні періоди народжується сприятливий ґрунт для поширення аномії, під впливом якої соціальні норми розпадаються, люди погано орієнтуються в ситуації - і все це породжує девіантну поведінку [48]. Суспільна й соціально-психологічна аномія сприяє тому, що ситуація соціальної
Loading...

 
 

Цікаве