WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Політичність особистості як індивідуально-психологічна основа функціонування партій - Реферат

Політичність особистості як індивідуально-психологічна основа функціонування партій - Реферат


Реферат натему:
Політичність особистості як індивідуально-психологічна основа функціонування партій
Соціально-психологічну базу політичних партій та багатопартійної системи, як нам здається, варто вважати за альфу й омегу даної проблеми. Ми є свідками того, як слабкість саме соціально-психологічної бази зумовила в Україні ситуацію, влучно названу дрібнопартійністю, що означає неефективну діяльність політичних партій і невиразність (на тлі світового досвіду) партійної системи суспільства. Останні роки політичного життя в Україні неспростовно довели: визначальними і вирішальними є не декларації партій, не програмні заяви діячів, а стан масової свідомості, рівень політичної культури електорату, масові настрої й масова поведінка. Без перебільшення можна сказати, що рівень політичності особистості став тепер чи не найголовнішим каменем спотикання у політичному житті нашого суспільства. У чому ж суть цього феномена, що на нього політологи не раз звертали увагу?
Передумови формування політичності. Як уважає завідувач кафедри політичної психології Санкт-Петербурзького університету доктор психологічних наук О.Юр'єв, людина є політична за своєю природою. Політичність - це така сама невід'ємна якість кожної особистості, як біологічність, фізіологічність і соціальність. Свого часу ще Аристотель назвав людину zoon politicon (політична тварина), маючи на увазі, що громадянські якості неодмінно є властиві особистості.
Політичність формується низкою соціально-психологічних передумов. Такими, зокрема, є:
- потреба людини в орієнтації, в інформації, у знанні про ймовірність настання якихось подій, час і місце їхньої появи, ступінь небезпеки;
- інтерес до різних процесів у суспільстві;
- уявлення про справедливий устрій суспільства, які переростають у чітку викінчену картину світу;
- чутливе реаґування на діяльність систем управління суспільством;
- відчуття й оцінка людиною намагань інших людей керувати її поведінкою;
- потреба уникнути керування власною поведінкою з боку інших і самому вдатися до впливу на поведінку інших людей [61].
Але якщо ми вводимо різні поняття - соціальність і політичність як окремі властивості особистості, то мусимо з'ясувати різницю між ними, їхні особливості та взаємозв'язок.
Соціальність особистості починала формуватися разом з її усвідомленням себе як частки спільноти, і в розвиткові кожної нової людини від народження відображається власне весь психологічний аспект людської цивілізації: від першого відчуття себе серед інших собі подібних до цілковитого розуміння й реалізації своїх прав та обов'язків щодо оточуючого громадства, здійснення в повноті своїх можливостей не тільки на задоволення власних потреб задля самовиживання, а й на задоволення потреб суспільства. До процесу соціалізації особистості входить не лише адаптація в ланках суспільства, а й освоєння духовних, культурних, моральних цінностей цивілізації, їх використання в практичній життєдіяльності.
Коротко кажучи, суть соціальності особистості зводиться до сприймання, розуміння та реалізації взаємозв'язків особистості із соціумом. А суть політичності полягає у відчутті себе, у свідомому виборі свого місця в системі управління соціумом. Політичність можна було б визначити як здатність людини сприймати, засвоювати політику, реаґувати на її вияви, виробляти адекватну лінію поведінки.
Необхідно при цьому застерегти, що політика - це і система поглядів, і діяльність, метод, спосіб реалізації певних програм, і сфера суспільних відносин, у якій конкурують різні політичні течії. За словами французького соціолога Р.Арона, політика як галузь функціонування соціуму передбачає бодай мінімальне усвідомлення цієї галузі. Особистості в будь-якому суспільстві повинні хоча б приблизно уявляти, хто віддає накази, як обиралися ці діячі, як здійснюється ця влада [2].
Але ж усвідомлення політики є лише одним із рівнів взаємодії з нею. Політичні явища зачіпають обидві сфери особистості: раціональну та емоційну. Відтак політичність включає в себе розуміння політики, знання (безперервно поповнюваний особистісний банк інформації), ставлення, сприймання, відчуття політики і т.ін. Людина має уявлення про устрій суспільства та управління ним, мріє, має бажання жити у світі з найсправедливішими стосунками, і в цьому виявляється її політичність. Отже, вона властива переважній більшості людей, а не лише тим, хто входить до якоїсь партії, є активістом громадського життя чи працює в апараті державного управління.
Якість політичності в процесі реалізації нагромадила політичні цінності суспільства: почуття громадянина, участь у політичних процесах і т.ін. Найбільшою такою цінністю є віра і довіра в політиці - необхідний емоційний, інтуїтивний фактор функціонування політики, політичних відносин і дій. Віра й довіра утворюють той духовно-емоційний простір, у якому тільки й можлива діяльність влади, політичних структур суспільства. Зворотним же боком цієї медалі є те, що віра й довіра стимулюють формування в масовій свідомості політичних ілюзій, міфів, утопій.
Найвищим виявом політичності є громадянськість, тобто свідоме активне включення у процеси політичної життєдіяльності суспільства.
Сутність і вияви аполітичності. Політологія виділяє протилежне явище - аполітичність як свідоме або несвідоме виключення особистості зі сфери політики. Тобто аполітичність розглядається як процес, як рух певного суспільного явища. Нас же вона цікавить як психологічний стан особистості, як комплекс таких якостей людини, що, разом узяті, характеризують певний відхід особи не лише від будь-якої участі в процесах управління суспільними зв'язками, а й від виявів власне інтересу до політики. Цей психологічний стан, певно, має свої ознаки. Їх можна сформулювати таким чином:
- байдужість до політичних явищ, нейтральне до них ставлення;
- утрата інтересу до процесів не лише в суспільстві загалом, а й у соціальній структурі, до якої належить людина (мається на увазі психічний стан, діаметрально протилежний так званій активній життєвій позиції);
- перехід від знецінення ідеалів, що проголошуються політичними партіями, до повного неприйняття їхніх ідейних канонів;
- розчарування, відраза до політики,
Loading...

 
 

Цікаве