WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні джерела, світоглядні та чуттєво-вольові механізми дії партійних ідеологій - Реферат

Психологічні джерела, світоглядні та чуттєво-вольові механізми дії партійних ідеологій - Реферат

стабільність, не зміцніли правові основи, а духовні начала,моральні цінності збіднено. Опинившись, як Пріам, на руїнах ідеологічної Трої, пише В.Зеленський у післямові до книги В.Одайника, колишній "будівник комунізму" змушений шукати нові, і насамперед свої власні особистісні орієнтири, які з різною мірою драматичності формуються і в галузі політичної свідомості [38]. Як за таких умов вплине плюралізм ідеологій? Чи посилить протистояння в суспільстві, підштовхне його до тієї межі конфронтації, за якою розпочинається громадянська війна? Чи набридла неконструктивність ідеологій викличе в масовій свідомості потяг до "сильної руки", до однозначної підтримки новоз'явленого авторитаризму?
Найпомітнішими тенденціями в масових настроях української спільноти є дві. Перша - неґативістське відторгнення будь-яких ідеологічних настанов як закономірна реакція на тривалу ідеологічну експансію, яка свого часу переросла в гіперідеологізацію, підпорядкування практичного політичного процесу та політичної свідомості ідеологічним концепціям. Ідеологічне насильство призвело до бажання протистояти будь-якій ідеології. Друга - сприймання й оцінка партійних ідеологій як потуг неспроможних до поступу політиків - каліфів на годину або ж як чергових спроб "обдурити народ". Звідси болісне сприймання самого факту множинності ідеологій, посилене загальною втомою від кризових явищ та відразою до політики.
Та поряд із цим на противагу хворобливому маємо і здорове - українську ментальність як сприятливий чинник розвитку плюралізму. Адже вона включає в себе такі риси, як розважливість, терпиме, до того ж неквапливе, зважене сприймання інакших думок, переважання іронічності над категоричністю, спокійливості над запальністю і т.ін. Вони проявляються передусім у політичній сфері, діють поряд з одвічним прагненням демократизму, відразою до тоталітаризму, зневагою до вождизму тощо.
Механізми процесу деідеологізації. Є підстави сподіватися, що українська спільнота пройде весь шлях ідеологічного плюралізму, поступово звільняючись від крайніх, екстремістських настанов і тенденцій, обираючи достатньо широкий спектр центристських концепцій. Та головним, на наш погляд, є процес деідеологізації низки сфер соціуму, процес, який розпочався на наших очах і потребує детального розгляду.
Ідеологічна діяльність політичних партій прискорює соціально-психологічні процеси в суспільстві. Однак визначальними чинниками формування масової політичної свідомості, політичних настроїв і поведінки населення є економічні та соціальні процеси. Вони першою чергою визначають політичну поведінку людини, спрямованість її інтересів.
Тимчасом у нинішніх політичних та політологічних дебатах соціальні вибухи, соціально-політичні перевороти минулого подаються як штучні події, зумисне влаштовані за чиєюсь волею. У такий спосіб мимоволі перебільшується роль і значення то ідеологічної роботи партії, то її організаторської діяльності. І відкидаються (замовчуються, забуваються) комплекси багатьох і багатьох інших факторів. А саме всі вони разом і спричинюють напруженість у суспільстві, яка може завершитися соціальним вибухом.
Безпосередній практичний інтерес як для наукового пояснення масових політичних процесів минулого, так і для прогнозування їх на майбутнє становить міра поширення, а головне, міра прийняття суспільством ідеології певної партії. Важливо розуміти, яким чином ця ідеологія стала панівною - чи тому, що її прийняла переважаюча частина населення, чи її в якийсь спосіб нав'язано зусиллями правлячої партії (шляхом переконування, навіювання, примусу, дезінформацій і т.д., і т.п.).
Науково-практичний інтерес становить також рівень так званої деполітизації суспільства. Цей модерний термін політологи вживають у двох значеннях: коли мають на увазі об'єктивні процеси відходу значної частини населення від політики і коли говорять про цілеспрямовану боротьбу (роботу, діяльність) за створення так званих зон поза політикою.
На нашу думку, обидва твердження досить таки неточні. Бо в першому разі відбувається не деполітизація, а масове розчарування в можливостях розв'язати гострі соціальні проблеми саме політичними засобами. Тобто політичність людей, про яку йшлося вище, не знижується, а натомість у масовій політичній свідомості відбувається (або ж розпочинається чи завершується) активний пошук інших політичних засобів і методів.
Щодо другого твердження, то через властивості політичності людини неможливо створити зони поза політикою, бо нікому не дано позбавити особистість можливості й права міркувати, мріяти про інакше суспільство, складати уявлення про інакші суспільні відносини, про справедливий устрій та прагнути до нього. Термінологічна похибка йде від традиційного ототожнення політики і партії, партійної діяльності.
Якщо ж на основі наукового аналізу уточнити та відповідно розвести ці два поняття, то тоді ми мали б говорити про зони деідеологізації, зони позапартійного впливу. Про них як про обов'язковий елемент демократичного суспільства ще наприкінці 80-х років поставили питання діячі тодішнього Народного руху України.
На жаль, розумну вимогу одразу ж було збіднено і звужено, тільки-но Рух став політичною партією. Автори самі перевели її в площину міжпартійної боротьби з метою позбавити КПУ впливу на головні важелі її керівної ролі (органи державного управління, армію, правоохоронні органи, економіку, освіту, науку та ін). Тимчасом ці сфери та соціальні інститути справді мають перебувати поза впливом будь-якої ідеології, керуватися лише законами держави (законами природи, нормами права, етики, вимогами технологічного процесу та ін.). Бо кожна окрема ідея, будучи лише часткою загальнолюдського світогляду, виразником (небезкорисливим до того ж) інтересів, поглядів, прагнень окремої частини суспільства, зведена в абсолют, веде в глухий кут.
Імовірно, у процесі тривалих пошуків, багатовікової селекції масова політична свідомість відбере з розмаїття ідеологій найраціональніше, сформувавши справді наукові уявлення про суспільний устрій. У міру цього пошуку мають розширюватися зони деідеологізації, звужуватися можливості впливу ідеологій, поступово втрачатиметься об'єктивна потреба суспільства в партіях.
Ідеться про систему цінностей, покладених в основу діяльності політичного об'єднання, тобто ті світоглядні позиції, які є основоположними не лише для формулювання політичної платформи, програми дій партій. Вони визначають строк життя партії: народжуються раніше за неї, зумовлюють необхідність організаційного об'єднання прихильників даних ідей для їх матеріалізації. А далі спостерігаємо таке: політичне об'єднання існує доти, доки в соціумі, радше в певних його частинах, існують комплекси саме цих цінностей. Це означає, що партію можна заборонити, організаційно причетних до неї можна знищити фізично. Однак справжнім терміном смерті партії може бути лише повна втрата соціумом потреби в сповідуваних партією світоглядних цінностях. А
Loading...

 
 

Цікаве