WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні джерела, світоглядні та чуттєво-вольові механізми дії партійних ідеологій - Реферат

Психологічні джерела, світоглядні та чуттєво-вольові механізми дії партійних ідеологій - Реферат

слабка політична сила в пошукахарґументів для леґітимізації своєї влади. За допомогою актуального, конкретного, співзвучного особливостям часу політичного міфу суттєве, змістовне в політиці підмінюється зовнішнім і вигаданим, об'єктивне - суб'єктивним сприйманням, реальне уявлення про дійсність витісняється емоційно забарвленим чуттєвим уявленням політичного лідера. У такий спосіб ідеологія формує в масовій свідомості ті чи ті настанови, певне світовідчуття, установлює між реальними соціальними об'єктами вигадані зв'язки.
Особливо активно паразитують міфи в закритих, авторитарних суспільствах, для яких характерною є обмеженість політичної інформації. Аґресивне проникнення ідеології в політику відбувається одночасно з ідеологізацією інших сфер суспільного буття - економічної, правової, духовної й т.ін., переростаючи в одну з форм ідеологічного екстремізму - неодмінної властивості авторитаризму. Стаючи панівною, ідеологія насаджує в масову свідомість лише свої стереотипи, виходячи з тези про свою виняткову істинність, єдиноправильність і, відповідно, про безумовну хибність усіх інших ідеологій. Масовій поведінці вона нав'язує стереотипи, властиві еліті даної ідеологічної системи, нівелюючи унікальність особистості, виробляючи лінію безумовної покори й наслідування. Відкидаючи інші ідеології як однозначно шкідливі, панівна ідеологія стає прапором масового переслідування різномислячих, надто інакомислячих, ідейного нівелювання суспільства, що спричиняє його духовне, культурне збіднення.
Та навіть якщо суспільство, яке функціонує за однією ідеологією, і не дійде крайнощів (переслідування і т.ін.), то все одно згубним для нього виявиться сам механізм світосприймання через призму "єдино слушної" ідеї. Це явище необхідно розглянути дещо глибше.
Двома основними сторонами людського світосприймання є пізнання реальних явищ та ілюзорне про них уявлення. Така глибока суперечність людської свідомості посилюється суперечливим характером пізнання, бо цей процес являє собою не так рух до істини, як, головним чином, безперервне формування, розвиток та зміцнення ілюзорних уявлень про навколишню дійсність.
Факторами ілюзорних уявлень є емоційні пристрасті, різні деструкції, сформовані попередніми поколіннями стандарти мислення та світоглядні схеми. У процесі пізнання в людини (груп, суспільства) уявлення про навколишню дійсність складається здебільшого не на базі власного її осмислення, аналізу, критичного освоєння, а як успадкування надбань цивілізації, як досвід попередників. Оформлений у концепції, ідеологічні схеми, соціальний досвід стає базою для дальшого розвитку суспільної думки або ж перетворюється на догми, що відстали від реалій життя.
Одначе догми вирізняються надзвичайною живучістю через суперечливість процесу пізнання. Не становлять винятку ідеї щодо управління суспільством. Ба більше, саме в цій галузі найшвидше відбувається персоніфікація ілюзорних уявлень аж до граничного їх спотворення - обожнення. За такої психологічної атмосфери в керованих підсистемах породжується культ керівних підсистем (владних інституцій або окремих осіб), відтоді ілюзорне уявлення людини про навколишню дійсність майже повністю пригнічує її здатність до критичного пізнання. Керована підсистема (окрема людина, малі та великі групи) сприймає ідеальне як реальне (план, управлінське рішення, керівну вказівку тощо), як непохитний закон.
Але й керівна підсистема так само в більшості випадків опиняється в полоні своїх і чужих ілюзій. Спочатку на рівні власного розуміння цілей і способів управління створюється концепція, далі автори сприймають її і видають іншим за ідеальну, згодом і керуючі, і почасти керовані сприймають ідеальне за реальне, а бажане за дійсне. Керівна підсистема, увірувавши у власну слушність і непогрішність, починає шукати в життєвих реаліях не істини, а підтвердження ілюзорної правильності концептуальних схем. А далі й "фінішна пряма": керівна підсистема поводиться із застарілими управлінськими схемами як із вічними, абсолютно правильними істинами, намагаючись будувати за ними реальну практику.
Таким є механізм заведення суспільства в глухий кут. Уберегти від тупикового шляху може плюралізм ідеологій, з яких суспільство відбирає життєздатні управлінські концепції, що створюються на базі критичного пізнання життєвих реалій. Суспільству об'єктивно властива множинність ідеологій як вираження різноманітності світосприймання. У світовій практиці політичної життєдіяльності визріли п'ять основних ідеологій: комунізм, соціал-демократизм, лібералізм, консерватизм, фашизм. Поміж ними існують десятки проміжних симбіозів та комбінацій, що відображають багатющий спектр уявлень про суспільний устрій.
Психологічні аспекти ідейного плюралізму. Кожна окрема ідеологія - тупикова для розвитку людства, бо є лише часткою великого комплексу уявлень, вираженою тільки частиною суспільства, наприклад, окремою партією. Це підтверджує досвід ХХ ст., коли ідеології, надто крайні, ставали панівними і зрештою призводили до краху цілі соціальні системи. Для нас у даному випадку важливим є інший висновок: проґресивним є плюралізм ідей і заснована на ньому багатопартійна структура політичного устрою, плюралізм ідей як стан масової свідомості. Власне, це її природний стан. Хоч історичний досвід підказує й інше: не буває ідеального плюралізму, тобто одночасного "рівноправного" функціонування в суспільстві конкретної країни на конкретному відтинку часу всіх основних ідеологій.
За певних умов (економічна та соціальна стабільність, демократизм управління, висока духовність і моральність, розвинута правова й політична культура суспільства і т.ін.) плюралізм ідеологій може бути одним із факторів проґресу. В емоційній сфері особистості він виховує здатність терпіти навколо себе різномислячих, сприймати їх як об'єктивну даність, як рівних собі і тому так само гідних поваги. А в раціональній сфері формується визнання однакового права на існування інших ідейних течій, здатність бачити в кожній з них раціональне зерно, спроможність до конструктивного впливу на суспільний поступ. Таким може бути вплив ідейного плюралізму на особистісному рівні. На груповому він може стимулювати здорову інтелектуальну конкуренцію. Як зазначав почесний голова Української республіканської партії Левко Лук'яненко, ідейне протиборство між партіями можна розглядати як суперечки про те, хто побачив більше факторів, хто краще зрозумів вагу кожного з них і хто глибше зрозумів взаємовідношення між ними, тобто напрям змін, а отже, краще зрозумів, що буде завтра (Діяльність визначає стан свідомості // Самостійна Україна. - 1995. - Ч.38 (185).
Саме такий діалог партій, така змагальність ідеологій не дає їм змоги виходити за межі норм, визначених правом та мораллю, а тому може бути основою політично стійкого громадянського суспільства.
Тимчасом сьогоденне суспільство в Україні надзвичайно хистке в політичному відношенні. Порушено соціально-економічну
Loading...

 
 

Цікаве