WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні джерела, світоглядні та чуттєво-вольові механізми дії партійних ідеологій - Реферат

Психологічні джерела, світоглядні та чуттєво-вольові механізми дії партійних ідеологій - Реферат


Реферат на тему:
Психологічні джерела, світоглядні та чуттєво-вольові механізми дії партійних ідеологій
Політична партія є однією із соціальних груп. І як кожну соціальну групу її слід сприймати у вигляді системи взаємодії особистостей, об'єднаних, по-перше, певною оцінкою своєї ролі в управлінні суспільством, по-друге, спільними духовними, світоглядними цінностями, по-третє, близькістю психотипу, по-четверте, відчуттям, як підсвідомим, так і усвідомленим, внутрішньої спільності, почуттям свого "Ми".
Метою політичних партій у всі часи було і є здобуття, збереження за собою та використання здобутої державної влади. Глобальні зрушення в планетарній свідомості в бік мирного, а не насильницького розв'язання будь-яких проблем істотно змінюють і методи, способи досягнення мети політичними партіями. Дедалі виразніше відкидається здобуття влади шляхом збройного перевороту в процесі соціального вибуху, відкидається екстремізм як вид політичної поведінки. Людство визнає цивілізовані методи парламентської боротьби, інтуїтивно обирає центризм як спосіб збереження суспільної рівноваги.
Така суттєва переорієнтація засобів досягнення мети зумовлює значне посилення ідеологічної діяльності партій, але із суттєвою зміною акцентів у її змісті та формах. Світовий досвід підтверджує: перемагають партії, здатні ґенерувати ідеї, що є важливі для існування країни, народу. А точніше, народ має сприйняти дану ідею як рятувальний круг, завдяки чому побачити в партії ту інтелектуальну силу, котра єдино може вивести країну з кризи. Коли немає такої діяльності - ґенерування суспільно значущих ідей та роботи з їх роз'яснення, їх пропаґанди, партія втрачає рештки електорату, без якого годі й думати про конкуренцію чи перемогу в парламентській боротьбі.
Історична практика свідчить: партія досягає влади тільки спираючись на енерґійну підтримку народу, який прийняв вироблену нею теоретичну модель суспільства. Але який психологічний механізм цього явища? Як зазначає В.Одайник, соціальні та політичні ідеї наділено важливим формотворчим впливом на характер людського існування, вони дають ті основні поняття, які й визначають конкретний спосіб улаштування людського життя - настанови, взаємини людей, цілі, які ставляться, тощо. Тобто ідеологія дає людям відчуття і розуміння найкращої форми правління, природи і меж свободи, справедливості, рівності та іншого, що все разом пов'язує людську психологію з політичними та суспільними проблемами [38].
Функції партійної ідеології. Ідеологія як духовне явище не випадкова в історії цивілізації. Вона має свої соціальні функції: формувати типи мислення і поведінки, скеровувати соціальні дії особистостей, малих і великих груп (тобто політику, економічні відносини та інші сфери суспільного життя) відповідно до (та й на задоволення) інтересів і потреб окремої групи суспільства (класу, партії, мафії, клану і т.ін.). Оскільки таких груп чимало, то й існують різні типи ідеологій та, з урахуванням особливостей конкретної країни і конкретного історичного відтинка, велика кількість їх різновидів.
Конкретність ідеології вказує на її окремість: кожна окрема ідеологія ніколи не була і не може бути цілісним науковим світобаченням, це лише одна з течій у суспільній думці, бо виражає позицію тільки окремих соціальних груп, а не всього суспільства. Адекватне знання про соціальну реальність може дати лише наука, але вона має свої, інакші функції та методи.
Ідеологія є відображенням духовних, моральних шукань, адже ідея - це єдність тверезого аналізу і поривання в майбутнє, наукового передбачення і мрій, прагматичного прогнозу і палкого заклику до дії. Саме тому вона така надзвичайно приваблива, як жодна інша форма систематизації ідей, у тому числі й наука. Бо лише ідеологія виробляє суб'єктивні образи бажаного суспільного устрою завдяки унікальній, лише їй властивій єдності реального та ілюзорного, раціонального та емоційного, свідомого і підсвідомого. В ідеологічних концепціях або суспільні явища пояснюються від витоків, першопричин чи дійсної сутності, або, навпаки, істинні причини подій маскуються, констатується уявна реальність, яка видається за дійсність. А найчастіше все це поєднується в суперечливий конґломерат реального та ілюзорного відтворення картини світу.
Річ у тому, що придатну для всього суспільства ідеологію не може виробити жодна, хай і найгеніальніша особистість. Спостереження класика психології К.Юнґа у цьому відношенні досить точні: природа, як відомо, не така щедра в розподілі своїх дарів, щоб поєднувати сердечну доброту з інтелектуальною обдарованістю. Як правило, надлишок одного веде до нестачі іншого, і всяка здатність удосконалюється за рахунок усіх інших. Особливо болючою в цьому відношенні є якраз невідповідність між почуттям та інтелектом, які, як відомо з досвіду, погано уживаються в одній особі [38].
Не може виробити придатну для всього суспільства ідеологію і якась одна політична партія. Бо, по-перше, її соціально-політичне кредо формулюється групою теоретиків, об'єднаних, а отже й обмежених, близькими світоглядними настановами. По-друге, у кожній ідеології систематизуються інтелектуальні цінності даної партії, виражаються інтереси лише її або певного соціального прошарку, який стоїть за партією. Хоча необхідно застерегти, що за небагатьма політичними партіями в нинішній Україні стоять більш-менш значні соціальні верстви.
Навіть найзагальніші ідеї - соціальна, демократична, національна - не є всеосяжними для суспільства. Тим паче окремими є ідеї тих чи тих політичних партій, бо вони формулюють та обстоюють потреби лише частини суспільства, окремої соціальної групи і на перше місце завжди, як показує досвід, ставлять мету збереження саме цієї групи. Інтровертність ідеології, як зазначає О.Козлова, приховує потенційну соціальну небезпеку для суспільства та індивіда. Бо в системі ідеологічно вибудуваних групових цінностей самозбереження цілком може трактуватися надто широко, виправдовувати експансію даної групи щодо інших груп, щодо "не нас" (усі, хто не з нами, той проти нас, той для нас небезпека, яку треба ліквідувати заради самозбереження). Подібна експансія групи (нації, класу та ін.) і здійснювалась не раз у цілковитій відповідності до її ідеології [22].
Спрямованість на самозбереження зумовлює аґресивність ідеології. Вона прагне не лише заперечення інших світоглядних систем, а неподільного панування, однозначного підпорядкування соціальних, у тому числі й політичних процесів своїм концепціям, ідеям та настановам. Вона визначає для політики систему своїх ідеалів і цінностей, орієнтуючи на них політику методом зіставлення ідеалів із конкретними завданнями, можливостями, цілями.
Одна з функцій ідеології - створення й поширення політичних міфів. І це неодмінно, бо ідеологія ґрунтується також на вірі, а не лише на знаннях, вона сильна не інтелектуальністю, а здатністю зміцнювати волю людини до життя. Як правило, до міфологізації вдається
Loading...

 
 

Цікаве