WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціально-психологічні чинники функціонування багатопартійної системи - Реферат

Соціально-психологічні чинники функціонування багатопартійної системи - Реферат


Реферат на тему:
Соціально-психологічні чинники функціонування багатопартійної системи
Багатопартійна система в Україні - явище не нове. Вона виникла на початку ХХ ст. й інтенсивно функціонувала до 1921 р. Але пізніший тривалий розвиток суспільства в умовах тоталітарної однопартійності практично зліквідував будь-які ознаки плюралізму в політико-ідеологічній сфері. Тому нині маємо говорити не так про відродження багатопартійності, як про її виникнення та становлення.
У 90-ті роки на політичній карті України з'явилося понад сорок різних партій. Однак їхнє становлення характеризується не самим лише проголошенням та організаційним оформленням політичних об'єднань. Головне в цьому процесі - визрівання і прийняття масовою політичною свідомістю необхідності багатопартійної системи як заперечення системи однопартійної, як важливий чинник, навіть ґарант демократизації суспільства.
Багатопартійна система затверджена Конституцією та іншими законами України, закріплена юридичними нормами, захищається правовими інститутами держави. Тобто з погляду політологічного можемо говорити про багатопартійність як доконаний факт і про те, що суспільство приймає її.
А якою мірою, наскільки поширене в масовій політичній свідомості і наскільки міцне переконання в необхідності багатопартійної системи? І яка база цього переконання: сформувалося воно внаслідок поєднання передових ідей часу і масових інтересів, бажань та очікувань чи залишається хоч і поширеною, але лише науковою думкою? У яких колах, у яких соціальних верствах найбільшу симпатію викликає діяльність партій і яких саме? Які сподівання в електораті пов'язуються з функціонуванням багатопартійної системи?
Перш ніж розглянути ці питання, слід зробити застереження. Ідеться не просто про сам факт наявності політичних об'єднань. Багатопартійна система - це єдиний суспільний механізм зі своїми ознаками та соціальними функціями, який виробив певні закономірності своєї діяльності. На його рівні діють чинники, у тому числі й психологічні, що суттєво відмінні від тих, які діють на рівні окремої групи - партії.
Психологічні чинники становлення багатопартійності. У різних відгалуженнях суспільної свідомості діють комплекси психологічних чинників, які забезпечують умови для становлення й розвитку багатопартійної системи. Основні з них, очевидно, такі:
1. В економічній свідомості. Різноукладна економіка в Україні стала на сьогодні доконаним фактом. Вона породжує різні типи свідомості й поведінки, які в кінцевому підсумку зводяться до двох основних: приватновласницького і колективістського, хоча кожний із них у чистому вигляді навряд чи де-небудь існує - що в будь-якому суспільстві, що в якій завгодно групі людей, що в кожної окремо взятої людини. Це радше два протилежні полюси однієї свідомості, породжені двома суперечливими, але нерозривними іпостасями особистості ще на етапі об'єднання первісних людей в общини. З одного боку, людина - індивід зі своїми особистими, властивими саме йому потребами та інтересами, серед яких найважливішою є потреба виживання, самозбереження. А з другого боку, ця сама людина - істота суспільна, у розумі якої закладено усвідомлення ефективності колективної діяльності, а в інстинктах - потяг до неї. Та ж таки потреба у виживанні реалізовується відтак лише шляхом взаємодії з іншими людьми.
Різне співвідношення приватновласницького і колективістського начал в інтелекті та психіці особистості формується індивідуально, під впливом потреб, у процесі господарської, економічної життєдіяльності людини. Саме ось це різне співвідношення начал значною мірою зумовлює існуючий спектр партій за їх політико-економічними концепціями. На одному полюсі перебувають партії, які визнають лише суспільну власність на засоби виробництва, лише колективістські способи виробництва та споживання (часто розуміючи їх спрощено), на протилежному - однозначні прихильники приватновласницького способу виробництва й розподілу благ. Отже, можна зробити припущення, що в кожній окремо взятій партії консолідуються особистості з приблизно однаковим співвідношенням приватновласницького та колективістського елементів інтелекту і психіки.
2. У розумінні соціальних процесів. У суспільній думці спостерігається різне бачення сучасної системи української спільноти, її структурних елементів, різні тлумачення процесів та наслідків соціальної інтеґрації. Політологи керуються радше ідеалом, трактуючи соціальні передумови багатопартійності як наявність у суспільстві груп, достатньо різнорідних, щоб вони мали настільки відмінні інтереси, на відображення та вираження яких потрібна була б для кожної соціальної групи "своя" партія. В Україні ж нині партій помітно більше, ніж великих соціальних груп. Не знайшовши своєї соціальної ніші, свого електорату, лідери партій скаржаться на повільність процесу диференціації суспільства. Тимчасом суспільствознавці, а тим паче партійні ідеологи мало досліджують процеси соціальної стратифікації, становлення нових соціальних груп і прошарків.
А ці процеси сповільнюються і спотворюються затяжною загальною кризою. Тому, зокрема, і склалася ситуація невідповідності політичних партій до існуючих соціальних ніш, що політична структура суспільства сформувалася швидше, ніж соціальна. Інакше й бути не могло, бо не завершився процес економічної диференціації суспільства, відповідно й одночасно з яким проходить процес диференціації соціальної.
Зрештою, немає відхилення від норми в тому, що політична диференціація відбувається швидше, ніж соціальна. Про відхилення був би сенс говорити в тому разі, коли б цілковито прийняти висловлювану окремими політологами догму "кожна партія - виразник інтересів певної соціальної групи". А отже, позаяк немає чітко виокремлених соціальних груп, то й, мовляв, і слабкі в Україні політичні партії.
На нашу думку, багатопартійність слід трактувати ширше - як організаційне вираження надзвичайно багатобарвного спектра різних, у тому числі й політичних, інтересів спільноти. Кожна політична партія зі своєю ідеологією, системою уявлень про стратегію і тактику діяльності, перспективи і методи роботи та ін. базується на певній групі інтересів. Вони ж можуть бути спільними для різних соціальних груп або ж не мати чітко визначених соціальних координат. На нашу думку, у переважної більшості громадян України, навіть в умовах нинішньої політичної апатії, здобуватимуть визнання саме ті партії, які розуміють і поважають
Loading...

 
 

Цікаве