WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Диспозиційна модель психологічного механізму політичної самоідентифікації індивіда - Реферат

Диспозиційна модель психологічного механізму політичної самоідентифікації індивіда - Реферат

особистості) [6, с. 111]. Отже, диспозиційна ієрархія ґрунтується на двох типах зв'язків між когнітивними, емотивними й конативними компонентами диспозицій: (1) зв'язки між різнорідними компонентами в межах окремих диспозицій і (2) зв'язки між однорідними компонентами диспозицій в межах когнітивної, емотивної та поведінкової підсистем. Зв'язки другого типу забезпечують домінування вищих рівнів над нижчими. За логікою диспозиційної концепції, ціннісні орієнтації детермінують зміст структурних компонентів соціальних установок, насамперед тих, що мають узагальнений характер. Однак активні соціальні установки, що мають більш мінливий і ситуативний характер, менше залежні від ціннісних орієнтацій. Це "забезпечує гнучкість адаптації особистості до умов діяльності, що змінюються, за збереження стабільності вищого рівня диспозиційної системи" [9]. Але зрештою регуляція соціальної поведінки людини здійснюється всією диспозиційною структурою особистості. При цьому провідну регулятивну роль у кожному конкретному випадку життєдіяльності відіграє відповідний з огляду на потребу та ситуацію диспозиційний рівень (або диспозиція). Решта рівнів задіяні в регуляції: 1) опосередковано (якщо вони є вищими щодо безпосередньо регулятивного рівня); 2) підпорядковано, якщо вони нижчі щодо безпосередньо регулятивного рівня.
Можна припустити, що самоідентифікація особистості з несумісними цінностями антагоністичних Ідеологій являє "амбівалентність свідомості", на яку звертають увагу Є.Головаха та Н.Паніна [110]. Наприклад, декларуючи прихильність до ринкової реформи, індивіди схильні також сумувати за соціалізмом. У випадку, коли проринкова орієнтація належить до вищого диспозиційного рівня - ідеологічної ідентичності, ностальгія за плановою соціалістичною економікою, за суспільно-політичним устроєм, в якому Україна й Росія входили до єдиного культурного та політичного простору, належить до середнього рівня, а саме до узагальнених політичних установок. Існує протилежна Ієрархія диспозицій індивіда: соціалістичні цінності - ідеологічна ідентичність, бажання мати приватну власність, що виявляється у підтримці відповідних партій - узагальнена політична установка.
Переважання зв'язків між різнорідними компонентами (когнітивними, емотивними, поведінковими) в межах окремих диспозицій визначатиме пріоритет впливу на електоральну поведінку саме цієї диспозиції. Якщо ж переважатимуть зв'язки між однорідними компонентами диспозицій у межах когнітивної, емотивної та поведінкової підсистем, то домінуватиме вищий рівень, у нашому випадку - ідеологічна ідентичність. Тому регуляція електоральної поведінки здійснюється всією диспозиційною структурою, детермінується пріоритетним рівнем диспозицій; провідну регулятивну роль у випадку політичного вибору при цьому відіграє активна політична установка, яка має актуалізуватися в момент вибору за ситуацією та за потребою.
Наведена вище диференціація диспозицій подібна до положень щодо багатогранності особистісної ідентифікації, які наводить М.Шульга [ 11 ]. На його думку, для охоплення певного аспекту, зрізу особистісної ідентичності існує поняття "ідентитет". Ідентичність він виводить як композицію ідентитетів - різноманітних їх видів - за сферами прояву і спрямованостями, і пріоритетних, і менш значимих, і актуалізованих, і латентних. Цілком припустимо, що політичні ідентитети є не що інше, як диспозиційні компоненти, а також узагальнені та активні соціальні установки [12].
Отже, логічно припустити, що політична самоідентифікація особистості - це процес солідаризації індивіда з певною політичною спільнотою, змістом та ідеологією соціальної групи, її політичними символами. Сформувавшись під впливом політичної соціалізації, людина бере на себе певну політичну роль з певним набором прав, привілеїв та обов'язків. У процесі безпосередньої взаємодії, передусім із непересічними представниками соціуму, індивід знаходить, а згодом відтворює політичні цінності, погляди, ідеали, норми та установки, тобто формується його політична само ідентичність, яка має системний, ієрархічно структурований характер, її вершину становить ідеологічна самоідентичність або сукупність політичних ціннісних ідентитетів. На середньому рівні перебуває узагальнена політична самоідентичність, або сукупність ідентитетів, які відповідають за самовизначення людини стосовно власного становища у системі політичних відносин суспільства (у формі узагальнених соціальних установок). Нижчий рівень утворює ситуативна політична ідентифікація (у формі активних соціальних установок - ідентитетів). Два вищих рівні мають більш-менш усталений характер, в той час як нижчий - більш мінливий. Ступінь змістової відповідності між вищим і середнім рівнями політичної самоідентичності більший, ніж між вищим і нижчим або середнім І нижчим рівнями.
Таким чином, політична самоідентифікація є прогнозованою тоді, коли існує змістова відповідність двох вищих диспозиційних рівнів в ідеологічному смислі. У випадку розмитості одного із двох вищих рівнів політичної самоідентичності або їх змістової невідповідності (в Україні такий тип ідентифікації притаманний майже третині населення) визначальною є мінлива ситуативна ідентифікація. Саме тут маємо поле діяльності для політичних технологів, спеціалістів з РR.
Шляхом факторного аналізу ідеологічних цінностей іполітичних орієнтацій можна визначити пріоритетність впливу певного диспозиційного рівня на електоральну поведінку.
Процес формування політичної самоідентичності безпосередньо пов'язаний із процесом соціалізації: значною мірою, перший процес є складовою другого. Тому для з'ясування динамічних аспектів політичної само-ідентифікації (її генези й розпаду), на нашу думку, слід звернутися до біографічного методу, який має релевантно виявити детермінанти диспозиційних компонентів, визначити генезу та причинність зміни політичних ідентичностей, а отже сприятиме цілісному вивченню розглядуваного процесу.
Література
1. Кун М., Макпартлэнд Т. Эмпирическое исследование установок на себя//Современная зарубежная психология. Тесты/Под ред.Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А.Петровской.-М., 1984.-С.180-187
2. Дигиленский Г.Г.Социально-политическая психология: Учебное пособие для высших учебных заведений.-М.,1996.-С.163.
3. Вишняк О.І. Електоральна соціологія: історія, теорія, методи.-К., 2000
4. Резнік В.С.Теоретико-концептуальне моделювання в маркетинговому дослідженні: системно-методологічні аспекти// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999.-№4.-С.85-96.
5. Злобіна О.Г., Тихонович В.О. Особистість сьогодні: адаптація до суспілльної нестабільності.-Київ, 1996.-С.23;Cоциальные идентификации и идентичности/С.А.Макеев, С.Н.Оксамитная, Е.В.Швачко.-К., 1996.-С.11; Ядов В.А. Символические и примордиальные солидарности (социальные идентификации личности) в условиях быстрых социальных перемен: Проблемы теоретической социологии/Под ред.А.О.Бороноева.-СПб., 1994; Ядов В.А. Социальная идентификация в кризисном обществе//Социологических журнал.-1994.-№1.-С.40.
6. Ядов В.А. Диспозиционная концепция личности// Социальная психология. История. Теория. Эмпирические исследования/Под ред. Е.С.Кузьмина, В.Е.Семенова.-Л., 1979.
7. Узнадзе Д.Н. Экспериментальные основы психологии установки.-Тбилиси.-1961.-С.170.
8. Ядов В.А. Символические и примордиальные солидарности...С.182.
9. Хмелько В.Э. Диспозиційна концепція// Соціологія: короткий енциклопедичний словник/ За заг.ред.В.І.Воловича.-К., 1998.-С.125-126.
10. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и социальная практика.-К., 1994. - С.132-133.
11. Шульга Н.А. Этническая самоидентификация личнсти.-К., 1996.-С.101-109.
12. Шульга М. Маргінальність як криза ідентичності// Соціологія: теория, методи, маркетинг.-2000.-№3.-С.166-170.
Loading...

 
 

Цікаве