WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія впливу: суб`єктна парадигма - Реферат

Психологія впливу: суб`єктна парадигма - Реферат

створення нових способів і засобів, а їх запровадження - нових рішень і рішучих дій. Саме у такий спосіб, на нашу думку, "розкручується" діалектична "спіраль" впливу суб`єкта А на суб`єкта Б з метою створення і розвитку суб`єкт-суб`єктної спільності "Ми" як соціально-психологічної основи їх індивідуального душевно-духовного поступу у бутті.
Насамкінець, логічно було б довизначити суть і зміст понять "вплив психологічний" і "вплив психічний". Існують, звичайно, побутові вирази, коли про конкретну людину кажуть щось на зразок: "Нічого не вдієш, така вже у неї психологія". Але тут йдеться власне не про "психологію", а про психіку, психічний склад людини. Адже, якщо бути коректним, то термін "психологія" означає конкретну наукову дисципліну (науку про психіку), а отже, "психологічний вплив" є ніщо інше, як вплив психологічної науки (або людей, які володіють знаннями про психіку) на все те, що їй протистоїть (суспільна практика, інші науки тощо). Прикладом такого власне психологічного впливу можна вважати сугестивний вплив, який застосовувався Г.Лозановим у навчально-виховному процесі, гіпнотичний вплив, який знайшов широке застосування в медицині, аутотренінг, аутосугестивний вплив тощо. Саме про психологічний вплив може йти мова, коли потрібно через ЗМІ заспокоїти населення, запобігти поширенню паніки, розвитку масової істерії, або ж мобілізувати волю народу на захист Вітчизни. Техніку психологічного впливу і самовпливу широко використовують різні релігії, особливо ті з них, які практикують введення віруючих у специфічні стани свідомості, наприклад, стан нірвани. Психологічний вплив широко використовується у різних напрямках психотерапії з метою діагностики і корекції психічних розладів і надання допомоги пацієнтам у розв`язанні їхніх життєвих проблем.
Поняття "психічний вплив" має також кілька тлумачень. Так, саме про психічний вплив іде мова у відомих з патопсихології випадках "психічного зараження" членів сім`ї від одного з її членів, що є психічно хворим. Відомим, особливо завдяки фільму "Чапаєв", є вираз "психічна атака", яку військові застосовували для того, щоб вивести з ладу захисні механізми, послабити волю і стійкість противника. Ф.Тома описував випадки психічного впливу, яким він дав узагальнюючу назву "психічна зараза" або "психічне зараження". В працях В.М.Бехтерєва знаходимо описи різного роду так званих "масовидних явищ психіки", коли під впливом тих чи інших факторів великі групи і навіть цілі народи переживали дивні психічні стани, що межували з патологією. Стихійні лиха теж справляють саме психічний, а не психологічний вплив на населення, викликають психічні реакції.
Тобто, напевно доцільно саме про "психологічний вплив" говорити тоді, коли суб`єкт А ставить собі за мету вплинути на думки, почуття чи поведінку суб`єкта Б із-середини, - так, щоб останній сприйняв зовнішній вплив як самовплив. Психологічний вплив А на Б може навіть передбачати свідому, власне суб`єктну активність останнього як одну з умов ефективності цього впливу (саме на такому принципі побудована раціональна або переконуюча психотерапія). До поняття "психічний вплив" вдаються переважно для того, щоб підкреслити стихійність, спонтанність процесу, у ході якого психіка суб`єкта Б зазнає змін без відому і, нерідко, усупереч бажанням останнього, а суб`єкт А при цьому може не виступати в ролі свідомого суб`єкта впливу або ж взагалі може бути відсутнім (якщо не вважати Цунамі чи Торнадо суб`єктами впливу). Не зовсім зрозуміло, як у цьому сенсі кваліфікувати вплив "психогенераторів", але, оскільки, цей феномен існує поки що на рівні чуток, з його оцінкою варто почекати. Тим більше, що досі не розв`язаною залишається проблема принципової можливості безпосереднього впливу суб`єкта А на психіку суб`єкта Б. Адже для її розв`язання слід принципово визначитися щодо природи психічного. А це вже тема окремого дослідження.
Отже, у ході дослідження здійснене обгрунтування актуальності проблеми впливу як для теорії й методології психологічної науки, так і для розв'язання прикладних завдань соціально-психологічного і політико-психологічного спрямування. Зокрема, з'ясовано, що принцип підпорядкування індивідуального суспільному, покладений в основу більшості теоретико-методологічних побудов радянської психології повинен бути переглянутий сьогодні і, принаймні, врівноважений гуманістичним принципом онтологічної (буттєвої) рівноцінності індивідуального ісуспільного життя, принципом суб'єктності, за яким кожне суще, щоб бути самим собою, повинно активно утверджувати і відстоювати своє право на автономне існування в світі, що можливо лише шляхом а) ініціативно-перетворюючого, вчинкового впливу на оточення і б) розвивально-вдосконалюючого самовпливу.
Проблема впливу для психології (особливо для психології соціальної і політичної) не є новою, але завжди залишається актуальною. Адже навіть добре узагальнені відомості про психологію народів і мас, знання психологічних закономірностей, які визначають поведінку індивіда в групі і навіть більш конкретні дані щодо намірів електорату країни під час виборчої кампанії складають важливу, але тільки половину того, чого чекає від психологічної науки суспільна практика. Друга половина стосується того, що робити із цими знаннями, як їх слід використовувати, як впливати на людину, щоб залишати за нею право і можливість бути суб`єктом власного життя - як тілесного так і психічного.
Резюме
В статье представлены результаты теоретического исследования проблемы влияния человека на человека. Дана научная оценка определений понятия "влияния" в его соотношении с понятиями "действие", "воздействие", "взаимодействие". В основу онтопсихологической интерпретация феномена "влияние" положена субъектная парадигма. Рассмотрены типологические аспекты проблемы. Специальное внимание уделено анализу представлений о социально-психологических механизмах влияния человека на человека, пред-лагается критериальная основа для их системного описания. Акцентируется внимание на том, что в условиях дезинтеграции общественной жизни, значительно возрастает "в цене" способность индивида быть субъектом влияния и самовлияния, а также способность защитить себя от влияний, чуждых его природе. В качестве альтернативы манипулятивному взаимодействию человека с человеком рассматривается возможность построения субъект-субъектной общности "Мы".
Література
1. Устименко Т.А. Основи міжкультурної взаємодії. - Полтава: Міністерство освіти України, 1998.
2. Ковалев Г.А. Психологическое воздействие: теория, методология, практика: Автореф. дис… д-ра психол. наук. - М., 1994.
3. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние - СПб, 2000.
4. Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии: В 2 т. - М.: Педагогика, 1989.
5. Зеньковский В.В. Проблемы психической причинности. - Киев: Ун-т Св.Владимира, 1914.
6. Поршнев Б.Ф. Социальная психология и история. 2-е изд.- М., 1979.
7. Роменець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ століття. - Київ: Либідь, 1999.
8. Татенко В.А. Психология в субъектном измерении. - Киев: Просвіта, 1996.
9. Татенко В.А. О структуре социально-психологических механизмов форми-рования личности // Личность и деятельность: Тезисы докл. к V Всесоюзному съезду психологов. - М., 1977.
10. Татенко В.А. О системе психологических механизмов регуляции деяте-льности личности // Тезисы к ХII Междунар. психол. конгрессу в Лейпциге. - М., 1981.
Татенко В.О. Психологія впливу: суб'єктна парадигма // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. - К.: "Видавництво "Сталь", 2000. - Вип. 3(6). - с.3-18.
Loading...

 
 

Цікаве