WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психосемантика політичної свідомості громадян України: від минулого до майбутнього - Реферат

Психосемантика політичної свідомості громадян України: від минулого до майбутнього - Реферат

рівні місцевих громад. Проте подальші події призвели до загального розчарування їхньою діяльністю і на наступних виборах громадяни вчинили обережніше й обачніше. Натомість 2002 року чинник пошуку сильного лідера все-таки спрацював, але цього разу - на загальнонаціональному рівні, і втілився в особі В.Ющенка. За нього голосували (цілком очевидно, що насамперед за нього, а не за очолюваний ним блок) не лише на Заході, а й у Центрі, на Півночі та Півдні, не лише праві та правоцентристи, а й ті, хто перебуває в центрі політико-ідеологічного спектра та лівіше від нього. Утім, на урочість Ющенка не піддалися російськомовні реґіони і продовжили пошуки політичного ідеалу на лівому крилі або у владних ешелонах.
Що буде... Було б необачно пояснювати результати виборів лише актуальними оцінками та настроями громадян. Мабуть, не меншу, а навіть більшу роль тут відіграє бачення ними майбутнього, заради якого, власне кажучи, і відбувається електоральне дійство. У зв'язку з цим можна вести мову про своєрідний результат взаємодії різних чинників розвитку масової свідомості, який постає у вигляді сценаріїв політичного розвитку суспільства протягом найближчого майбутнього, що в самій цій свідомості існують неявно, імпліцитно Вони виникають як певна результуюча безлічі індивідуальних та групових передбачень, взаємодіють і співіснують на масовому, груповому та індивідуальному рівнях відображення політичної дійсності. Відповідні схеми нуртують у масовій свідомості у вигляді, звичайно ж, не художньооформлених сценаріїв, а інтуїтивних припущень, настановлень, очікувань, уявлень, які врешті-решт сплітаються в химерний рисунок масових передбачень близького та віддаленого майбутнього.
В окремих випадках ці сценарії дістають більш-менш чітке вираження в проґрамах і прогнозах тих чи тих політичних сил або наукових течій, але найбільше їхній вплив чиниться та виявляється на рівні буденної свідомості, у повсякденній життєдіяльності індивідуальних, групових і масових суб'єктів. З одного боку, такі сценарії випливають із нагромадженого суспільством досвіду, присмаченого масовими уявленнями про бажане та можливе майбутнє. З другого - вони самі впливають на масову свідомість, зумовлюючи формування в ній станів готовності до прийняття певного перебігу подій та до свідомого чи несвідомого сприяння їх настанню.
Застосування низки спеціальних соціально-психологічних методів дало змогу виявити й описати чотири основні сценарії, які були притаманні масовій свідомості українських громадян у другій половині 90-х років.
Перший за поширеністю та впливовістю сценарій (умовно його було названо "протестно-лівим") найбільш виразно пов'язувався з існуючим станом речей, навіть більше, він поставав як поглиблення й продовження цього стану. Головні ознаки - посилення масового незадоволення з приводу дедалі гіршої соціально-економічної ситуації в країні; наростання соціально-психологічної напруженості; загострення суспільних суперечностей, посилення загрози соціальних конфліктів і масових виступів протесту; дедалі сильніше розчарування в здатності державної влади впливати на становище; зневіра в політичних засобах розв'язання проблем, політична апатія та електоральна пасивність населення.
За таких умов найімовірнішим було б посилення лівих настроїв у суспільстві. При цьому в сучасній Україні дедалі більше зростають шанси не суто прокомуністичних позицій, а радше націонал-комуністичних (у яких робиться акцент на соціально-економічних вимогах та виявляється відносно лояльне ставлення до української державності) і соціал-демократичних (що сьогодні є найбільш адекватними переважаючим в українському суспільстві поглядам, але з огляду на низький рівень політико-ідеологічної рефлексії населення не дістали належного визнання в межах політичного спектра, який склався).
Другий сценарій ("політично-центристський") відбивав прихильність громадян до політичних розв'язань суспільних проблем. Тут домінувала надія на мирні шляхи виходу з кризи, що їх повинна і може віднайти політична еліта; віра в можливості досягнення суспільного порозуміння через зближення позицій різних політичних сил; підтримка багатопартійності з одночасним ненаданням переваги конкретним політичним платформам; помірно виражена прихильність до ринкових реформ і державної незалежності.
За такого перебігу подій домінували б сили центристські та ліберальні.
За третім сценарієм ("політично-радикальний") вихід із кризи також лежав би в політичній площині, але не у формі порозумінь та угод, а, навпаки, у вигляді політико-ідеологічної поляризації суспільства; посилення міжнаціональних, міжконфесійних та інших суперечностей; загострення великих соціальних конфліктів та їх розв'язання шляхом насильницьких дій, аж до громадянської війни.
Цей варіант передбачав би активізацію крайніх лівих (ультракомуністичних) та крайніх правих (радикал-націоналістичних) течій, які прагнули б установити свою диктатуру та фашизували б суспільство.
Нарешті, четвертий сценарій ("ринково-демократичний") мав найпривабливіший вигляд, але відображався масовою свідомістю як найменш імовірний із-поміж описаних. Він орієнтувався на відносно швидке впровадження економічних реформ, що мало б результатом економічне зростання, яке, своєю чергою, забезпечило б достатній рівень соціального захисту нужденних верств населення; зниження соціально-психологічної напруженості; утвердження в суспільстві демократичних цінностей західного зразка; посилення прихильності громадян до незалежності України та українського національного відродження.
На шляху до втілення в життя такої схеми найбільшої популярності мали б зажити сили національно-демократичні (за умови, що їм удалося б позбутися іміджу заклопотаних суто етнолінґвістичними проблемами).
Характеристики розвитку масової свідомості в перші роки ХХІ ст. дають чимало свідчень того, що в ній розпочався істотний відхід від непродуктивного першого сценарію та уникнуто небезпечного третього. Сьогодні масова свідомість, як і саме суспільство, осцилює десь на межі реалізації другого і четвертого сценаріїв, і вже ця ситуація вимагає окремого соціально-психологічного аналізу, аби знати наперед, чим серце заспокоїться...
Loading...

 
 

Цікаве