WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психосемантика політичної свідомості громадян України: від минулого до майбутнього - Реферат

Психосемантика політичної свідомості громадян України: від минулого до майбутнього - Реферат


Реферат на тему:
Психосемантика політичної свідомості громадян України: від минулого до майбутнього
Що було... Моніторинґ масової політичної свідомості, що здійснюється Інститутом соціальної та політичної психології АПН України з 1994 р., виявляє провідні тенденції розвитку політико-ідеологічних поглядів і настроїв громадян України на основі застосування ориґінальних психосемантичних методик. Ці методики дають змогу повніше розкривати зміст психологічних реалій, які стоять за звичайними відсотковими розподілами.
На підставі даних, що їх отримувано в щорічних масових психосемантичних опитуваннях за всеукраїнською вибіркою на дві тисячі осіб, було побудовано модель політико-семантичного простору сучасного українського суспільства (див. рис.). Основний методичний прийом полягає в оцінці респондентами своєї згоди-незгоди зі змістом кількох десятків висловлювань із приводу головних політичних проблем, узятих із друкованих ЗМІ різного політичного спрямування. Основу моделі становлять два фактори, що виділилися в результаті відповідної кількісної обробки отриманих даних і майже незмінно рік у рік виявляються провідними.
Зміст першого фактору визначається оцінкою висловлювань, що виражають ставлення респондентів до економічних та ідеологічних реформ (його названо "Реформаторські настрої - Антиреформаторські настрої"). У ставленні до реформ дістала виявлення цікава й важлива особливість масової свідомості посттоталітарного пострадянського суспільства. Економічні та ідеологічні конструкти зливаються в один - головно ідеологічний. Економічні категорії у свідомості громадян виявляються підпорядкованими їхнім ідеологічним поставам. Конкретніше таке становище виражається, наприклад, у тому, що особа, яка виступає за відновлення соціалістично-радянської символіки, із високим ступенем імовірності висловлюватиметься й за збереження колгоспного та проти розвитку фермерського виробництва, як і, певна річ, навпаки.
Найвагомішою проблемою в змісті фактору є ставлення до колгоспів (у різних їх формах) і до фермерства: на відповідні висловлювання припадає найбільше навантаження. Отже, виходить, що вона є психологічно та ідеологічно найбільш визначальною з погляду масової політичної свідомості в Україні.
Друга група висловлювань утворює фактор, який названо "Патріотичні настрої - Проросійські настрої". Його зміст стосується проблем державної незалежності України, відносин із Росією, орієнтації на Схід або на Захід тощо.
А центральним є мовне питання: чи то українська одномовність, чи то українсько-російська двомовність. І в цьому випадку спостерігається важливе соціально-психологічне явище. У звичайних опитуваннях, коли йдеться про вибір респондентами найістотніших для них проблем, мовні питання зовсім не домінують: назагал їх значення підкреслюють 7-10% опитуваних як з одного, так і з другого боку разом. Проте насправді ці проблеми виявляються набагато значущішими, психологічно дражливими, такими, що містять потенційну загрозу збурення масової свідомості.
Простір побудованої моделі відображає істотну множинність політико-ідеологічних позицій українських громадян. Індивідуальні позиції респондентів заповнюють усю площину моделі, але, зрозуміло, із різною густотою.
Процедура обробки даних дає змогу визначати загально-усереднені позиції в моделі як усієї вибірки, так і окремих груп респондентів. Модель наочно показує хоч і не поступальний, а доволі плутаний рух масової свідомості від лівих (антиреформаторськи-проросійських) до правих (реформаторськи-патріотичних) політичних настроїв.
1994 року ці настрої загалом були істотно лівими (радше лівоцентристськими), що набуло втілення в результатах тодішніх президентських виборів, коли переміг іще "лівий" Л.Кучма.
У 1995 р. відбулося помітне зрушення вправо, більшою мірою за шкалою патріотичних настроїв, меншою - реформаторських.
1996 року позиція масової свідомості перетнула середній рівень за показником патріотизму, і здавалося, що невдовзі в українському суспільстві почнуть усерйоз переважати правоцентристські настрої.
Проте в наступному 1997 р. істотних змін не відбулося, а 1998 року спостережено різкий стрибок уліво, ближче до позицій 1994 р. Відтак на парламентських виборах ліві не лише не зазнали вирішальної поразки, а навіть зміцнили позиції.
1999 рік не вніс відчутних змін у політико-психологічну ситуацію в українському суспільстві: воно тільки ще трохи полівішало. І в 2000 р. суспільство продовжувало тупцювати на місці.
Нарешті 2001 року зафіксовано різке зрушення вправо, за найочевиднішу причину якого слід, мабуть, уважати реальні позитивні результати діяльності уряду В.Ющенка. Українська масова політична свідомість перейшла Рубікон.
Належить, утім, зазначити, що описувані зміни загалом відбуваються досить повільно.
Громадяни виявляють істотну стабільність поглядів і постав. Немає, проте, сумніву щодо того, що таке повільне дозрівання масової свідомості має особливу цінність, бо забезпечує своєрідний ідеологічний та психологічний імунітет суспільства проти всілякого роду політ- і психотехнологій та піарів (свідками чого ми стали під час парламентських виборів 2002 р.).
Стабільними залишаються й співвідношення позицій представників різних соціально-демографічних груп - як у суспільстві, так і в моделі. Найвагомішою тут виявилася реґіональна ознака. За фактором "Реформаторські - Антиреформаторські настрої" на правому за політичним змістом полюсі розташувалися місто Київ та західні області, на лівому - східні області.
Найближчими ж до центру виявилися погляди в центральних і південних областях та Криму.
За фактором "Патріотичні - Проросійські настрої" відносні позиції реґіонів виявилися схожими з попередніми: найбільш "патріотичними" є західні області, далі йдуть Київ і Центральний реґіон. Північний Схід тяжіє до центристських позицій. Їм протистоять східні області, Південь і Крим.
Зафіксовано значущі відмінності в позиціях громадян залежно від їхнього віку. За обома векторами моделі молодь (особи віком до 30 років) посіла найбільш праві, а представники старшого покоління (віком понад 50 років) - найбільш ліві позиції. Виразніше така закономірність виявилася в показниках фактору
Loading...

 
 

Цікаве