WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Історичні аспекти становлення предмету та методологічних основ деференціальної психології - Курсова робота

Історичні аспекти становлення предмету та методологічних основ деференціальної психології - Курсова робота

прояви спостерігаються в сучасній кримінальній психології й експериментальнійпедагогіці), небезпека цього дійсно велика. Однак таке положення справ не може бути приводом для того, щоб відмовитися від серйозної роботи (як шкода, яка наноситься непрофесійним лікуванням, не приводить до зменшення значення наукової медицини). Ми дотримуємося думки, що немає більш надійного засобу викорінювання помилок надмірного психологізму в справах культури, чим ті, котрі дає наукова психологія, що послідовно розвиває основи методу критичного осмислення дійсності.
Диференціальна психологія як прикладна наука повинна перед собою поставити двох мет: пізнання людини і звертання з людиною (психотехніка).
Якщо ми практично взаємодіємо з людьми, то насамперед повинні знати їх, щоб вірно судити про них (піддавати оцінці, класифікувати) і правильно використовувати їхнього зусилля. У рамках визначених задач культури, наприклад, для професійного добору, ціла система іспитів спрямована на те, щоб пізнати хоча б одну сторону проявів людської індивідуальності, наприклад, працездатність претендента.
Існує дві умови одержання знання про людину: по-перше, наявність широкого кола знань, що стосується досліджуваної області психіки, як передумови виявлення спектра можливостей для класифікації кожного окремого випадку, по-друге, існування надійних засобів обстеження для встановлення приналежності кожного конкретного випадку до визначеного, чи типу ступеню розвитку якості. Страшно бачити, з якими убогими засобами сьогодні звичайно приступають до рішення цих двох задач.
Що стосується першої умови, те спрощено-примітивні представлення про розходження, що маються між нормою й аномалією в прояві психічних властивостей, тисячі разів приводили вчителів, суддів і інших практиків до помилкових висновків. І якщо в питанні, що стосується аномальних форм поводження, завдяки зростаючому участі лікаря в шкільній справі й у судочинстві саме гірше, видимо, переборено, те коли мова йде про явища, що знаходяться в межах норми, практик, що виносить судження про індивідів (тобто коштує перед необхідністю віднести їх до відомим йому типам обдарованості, пам'яті, характеру), зовсім наданий самому собі. Не знаючи про всю багатосторонність наявних представлень, він чи схиляється до того, щоб розглядати своє Я як масштаб, по якому вимірюється все інше, чи змушений покладатися на будь-який принцип класифікації, заснований або на випадковому досвіді, або на чийомусь авторитеті, або на апріорній конструкції.
Не краще обстоїть справа й у відношенні засобів обстеження. Педагог використовує для своїх іспитів досягнення школяра, але не визначивши для себе, яка ступінь участі в них засвоєного знання, загального інтелекту, особливої обдарованості, домашніх вправ, він насправді не доходить до виявлення щирих властивостей психіки. Психіатр, десятиліттями працюючий над методами вивчення інтелекту, при цьому чомусь зупинився на стадії іспиту нижчих і елементарних функцій, що знаходяться лише в дуже невизначеному зв'язку з власне інтелектом. Графолог захищає ту ідею, що дивує нас,, що з усіх незліченних видів дослідження особистості людини єдиний, кому може бути привласнене звання універсального засобу тлумачення характеру і т.д. - це тільки почерк.
Не вимагає подальшого обґрунтування приналежність названих вище задач психодіагностики до області диференціальної психології.
Психотехніка має своїм предметом практичний вплив людини на людину. Вона має потребу в диференціальній науці про психіку по двох причинах.
Спочатку їй треба узагалі визначити можливість і зразкові границі впливу. Лише маючи можливість заглянути в причинність визначеної психічної властивості ми можемо вимірити резонанс прихожих ззовні впливів виховання, покарання, соціальної освіти і т.п. Так наприклад, криміналістична психотехніка залежить від того, чи сприймають злочинність як уроджений нахил (диспозиція) чи як результат впливу навколишнього. Дослідження обдарованості покаже, які диспозиції (наприклад до музики, математиці, малюванню) повинне враховувати викладання, щоб узагалі бути успішним і т.д.
Тоді, однак, вид впливу повинен бути орієнтований на психічну диференціацію. "Викладання повинне індивідуалізувати!" - це вимога хоч і стара, однак усе ще не виконується, особливо в умовах впливу на колектив. Лише зараз ми починаємо розуміти ті психологічні точки зору, якими при цьому варто керуватися.
Наприклад, при масовому викладанні психотехніку, що диференціює, можна виконувати трьома способами: а) коли при вивченні окремого школяра враховується тип його навчання, записів, інтересу і т.д., що приймається до увагу при оцінці успішності; б) коли при колективних формах викладання відмовляються від застосування однобічних методів (наприклад, викладу навчального матеріалу тільки на слух), що дуже підходять для однієї групи учнів, але є неприродними для інших; в) коли грубі невідповідності в рівні і якісних характеристиках здібностей школярів одного класу усуваються шляхом поділу учнів на групи по ступені і видам обдарованості.
Але всі ці міри немислимі без попереднього чи хоча б протікає одночасно з ними наукового дослідження психічного диференціювання.
Природно, що необхідно диференціювати виховання, адже боязкі і відважні, недбалі і педантичні, сангвініки і флегматики вимагають до себе різного підходу. Одночасно, так само як і при викладанні, тут завжди треба порушувати питання: чи не випливає для формування гармонічної особистості доповнити однобічність уроджених схильностей турботою про розвиток менш виражених властивостей, і якою мірою можлива вправа подібних психічних утворень.
При винесенні судового рішення тепер починають інакше, чим раніш, розглядати своєрідність людини; визначаючи міру і вид покарання, враховувати тип його внутрішньої мотивації, здатності до перевиховання. До того ж з молодими людьми варто обходитися інакше, ніж з дорослими людьми, і тому важко зрозуміти, чому в схемі карного права і карного судочинства майже цілком ігнорувалося це найважливіше розходження в житті людини. Усе більш зміцнюється орієнтація на облік своєрідності людини, її здатності до спогадів. При допиті свідків також розуміється в основному співробітництвом з науковою психологією.
Диференціальну психотехніку в ряді випадків доцільно проводити психіатрам. Адже навіть при лікуванні чисто соматичних захворювань кожен лікар повинний бути в більшому чи меншому ступені психіатром. Треба лікувати не хвороби, а хворих людей. Якщо раніш при пануванні, на жаль, що вимирає сьогодні системи домашніх лікарів близьке знайомство лікаря з особистістю пацієнта і її особливостей робило точні психологічні обстеження зайвими, то нинішня й особливо можлива в майбутньому ситуація пред'являють зовсім інші вимоги; варто враховувати, що психологічна оцінка самого пацієнта і способів спілкування з ним з недавнього часу початку формуватися при використанні наукових, почасти
Loading...

 
 

Цікаве