WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні та анатомо-фізіологічні особливості першокласників – шестиліток, адаптація та дезадаптація. - Реферат

Психологічні та анатомо-фізіологічні особливості першокласників – шестиліток, адаптація та дезадаптація. - Реферат

увійшло в життя, щоб воно мало життєвий сенс для учня.
Дитина - цілісна особистість, і насамперед потрібно щоб педагогічний процес захоплював її повністю, з усіма її життєвими принципами й потребми. У цьому процесі дитина повинна зазнати почуття постійного збагачення життя, задоволення своїх пізнавальних і духовних потреб, які постійно зростають стають різноманітнішими. Учіння стане сенсом життя для дитини, якщо ним керувати з її ж позиції, реалізуючи внутрішню готовність до розвитку. Самостійності самоствердження, морального становлення.
Анатомо-фізіологічні можливості молодшого школяра
Протягом молодшого шкільного віку подовжується ріст, розвиток організму дитини, змінюються пропорції тіла, зокрема співвідношення голови та довжини тіла. Однак тем росту дітей, обох статей уповільнюється, а збільшується вага тіла. За цими показниками хлопчики випереджують дівчаток. Однак, за збільшення грудної клітки дівчатка у 9 років наздоганяють хлопчиків, а в 10 р. - випереджують.
Кістковий апарат молодших школярів, оскільки в ньому ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб побігти можливому викривленню хребта, кистей рук, що негативно позначається на кровообігу, дихання й тим самим ослаблює організм.
Активно розвивається у молодших школярів м'язова система збільшується вага усіх м'язів, щодо ваги тіла, що сприяє зростанню фізіологічної системи, підвищеної здатності організму до відносно тривалої діяльності.
Дрібні м'язи розвиваються повільніше. Діти цього віку добре ходять і бігають, але ще не досконало координують дрібні рухи рук. Першокласникові важко писати в межах рядка, спрямувати роботу, руки, не роблячи зайвих рухів, які швидко викликають втому. Тому фізкультхвилинки, які розслаблюють дрібні м'язи пальців і кисті. Протягом молодшого шкільного віку діти набувають здатності розділяти навантаження на різні групи м'язів. Їхні руки стають координованішими точнішими, удосконалюється техніка письма.
Продовжується ріст серцевого м'яза. Артерії у молошого школяра дещо ширші ніж у дорослого, що зумовлює особливість його артеріального тиску.
Чистота серцевих скорочень у нього стійкіша ніж у дитини дошкільного віку. Але під впливом різних рухів, позитивних і негативних емоцій вона швидко змінюється.
Діти цього віку дихають з більшою частотою, ніж доросли. Для підтримання їхньої працездатності особливо важливо, щоб у класі було чисте повітря.
Вага мозку першокласника наближається до ваги мозку дорослої людини. У молодшому шкільному віці відбувається морфологічне дозрівання лобного відділу великих півкуль головного мозку, що створює можливість для цілеспрямованої вольової поведінки, планування і виконання протягом дій.
Нервовій системі властива висока пластичність, що забезпечує її здатність фінансувати впливи середовища, готовність реагувати на них. Підвищується рухливість нервових процесів, що дає змогу швидко змінювати поведінку відповідно до вимоги вчителя.
В молодших школярів вища, ніж у дошкільнят урівноважливість процесів збудження та гальмування. Хоча процеси збудження все-таки переважають.
Зростає роль другої сигнальної системи (мови) в аналізі і синтезі. Вражань він зовнішнього світу, утворенні тимчасових первинних зв'язків вироблення повних дій та операцій, формуванні динамічних стереотипів. У дітей добре розвинені всі органи чуття, деякі з них мають певні особливості. Так очі завдяки пластичності кристалика можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не враховувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не стежити за їхньою поставою, це може спричинити підвищення очного тиску, нечіткість зображень на сітківці, короткозорості.
Фізіологічний розвиток молодшого школяра зумовлений формування організму, що викриває нові можливості для його діяльності, розгортання та поглиблення зв'язків з соціальним оточенням. Водночас дозрівання стимулюється і впливами зовнішнього середовища, про що свідчить загальне прискорення фізіологічного розвитку дітей.
2. Поняття адаптації, види адаптації, дезадаптація її причини та можливі наслідки.
Перш за все потрібно відповісти на питання - чи можна вважати шестирічну дитину учнем?
Дитину, яка вступає до школи, називають учнем - школярем. Що це означає?
Це означає, що починається новий період її одинадцятирічного життя, в процесі якого вона повинна засвоїти знання основних наук, систему умінь і навичок, морально-етичні норми, норми поведінки, виробити необхідні риси особистості. Це життя, по суті, набуває характери "професійної" діяльності, яка вимагає від учня опанування способів навчання, пізнання, самовиховання. Дитина тільки тоді може називатися учнем, коли вона знає, як вчитися і має мотиви навчання. А малюк приступає до навчання, не опанувавши систему умінь і навичок які мають в основі "професії" учня. Іншими словами, його не можна уважати учнем у справжньому значенні, так само, як водієм людину, котра сідає за кермо, але не вміє управляти машиною.
На жаль, у педагогічній науці й шкільній практиці цій проблемі донедавна приділялося недостатньо уваги.
Вимога вчити дітей учитися ще не одержала належної реалізації й у шкільних програмах, підручниках.
Все це підводить нас до думки, що призначення класу для шести річок - готувати дітей до ролі учнів. У чому має полягати зміст підготовки?
Щоб стати учнем, дитина, окрім засвоєння загально-навчальних умінь, повинна досягати певного рівня психологічного і соціально-морального розвитку, а саме:
1) Уміти вчитися тобто володіти початковими способами навчальної пізнавальної діяльності прагнути до її вдосконалення і збагачення.
2) Мати мотиваційну основу учіння. Тобто хотіти вчитися.
3) Мати достатньо розвинену волю, тобто здатність мобілізуватися зусилля для вирішення різноманітних завдань.
4) Усвідомлювати свій суспільний обов'язок учня.
5) Бути готовим жити в колективі, активно включатися в колективну пізнавальну й суспільно-корисну діяльність.
6) Бачити себе очима товаришів, учителів, близьких людей і прагнення до самовдосконалення.
Певна річ, всі ці якості набуваються не відразу, поступово, як наслідок цілеспрямованої вчителем колективної діяльності дітей на кожному уроці. Спочатку, колективної діяльності потрібно вчити їх слухати вчителя, зосереджувати увагу, розуміти суть навчальних завдань,брати участь у колективній пізнавальній діяльності, товаришувати з однокласниками. Надалі після опанування читання і письма, простої лічби, діти засвоюють способи вирішення навчально-пізнавальних завдань. Одночасно слід розвивати їхню спостережливість, кмітливість, мислення (зіставляти, порівнювати, робити висновки тощо), вчити приходити на допомогу один-одному, коли виникають ускладнення в роботі. В кінці першого навчального року шестирічна дитина засвоює в елементарному вигляді всі необхідні вміння і якості для успішного навчання, тобто стає учнем. Подальше "професійне" становлення багато в чому залежить від учителя, від його стилю роботи з класом, від того настільки послідовно й ефективно він учить кожного учня вчитися.
Отже на порозі пора шкільного життя. Як почуваються у школі найменші учні - шестилітки? Скільки серед них, кому некомфортно не цікаво. А скільки тих, кому комфортно, хто з охотою іде до школи. А скільки тих, кому незатишно, використовує перший - ліпший привід, щоб залишитися вдома, хто хоче повернутися в дитинство, яке тепер - в минулому? Відповідь на ці запитання є поняття адаптації та дезадаптації молодшого школяра до навчальної діяльності.
Loading...

 
 

Цікаве