WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні та анатомо-фізіологічні особливості першокласників – шестиліток, адаптація та дезадаптація. - Реферат

Психологічні та анатомо-фізіологічні особливості першокласників – шестиліток, адаптація та дезадаптація. - Реферат


Реферат на тему:
Психологічні та анатомо-фізіологічні особливості першокласників - шестиліток, адаптація та дезадаптація.
?
План
Вступ
1. Психологічні та анатомо-фізіологічні особливості першокласників - шестиліток.
2. Поняття адаптації, види адаптації, дезадаптація її причини та можливі наслідки.
Переступаючи поріг школи, учень починає нове життя. Радість пізнання, почуття нового і, звичайно. Від яких не можна відступати.
Це зумовлено зміною провідної діяльності дитини. Якщо раніше такою діяльністю була гра, то в школі з самого початку - навчання. Метою його є засвоєння вироблених людством знань, умінь та навичок, формування, особистості майбутніх громадян.
Для першокласника навчання - не розвага. Йому щоденно треба виділити по 45 хв. протягом чотирьох уроків. І не просто сидіти. Працювати під керівництвом педагога, не розмовляти з сусідами, відповідати обов'язково стоячим словом усе робити тільки з дозволу вчителя. Учнівські обов'язки продовжують діяти і в межах сім'ї: вчасно і якісно виконувати всі домашні завдання, чимало, поводитись з старшими, піклуватися про молодших, бути охайним, організованим, дотримуватися порядку на своєму робочому місці.
Учень має відпочивати, бувати на свіжому повітрі займатись спортивними іграми і не забувати про уроки, додержувати певного режиму. А все це треба вміти виконувати.
Прихід дитини до школи пов'язаний із значною перебудовою поведінки, з озброєнням різноманітними засобами навчальної діяльності. Отже перед педагогами початкових класів стоїть велике завдання:
По-перше, ми повинні бути людьми доброї душі і любити дітей такими, якими вони є.
По-друге, ми повинні вміти розуміти дітей. Дитина маленька, дів лап й турботи у неї великі. Розуміти дітей - означає стати на їхню позицію шанувати їхні почуття. Оволодіти що й вищою майстерністю виховання маленької дитини.
По-третє, нам необхідно бути оптимістами. Ми повинні вірити в удачу у навчанні.
По-четверте, ми повинні виховувати нову суспільну гілку. Кожен із нас - творець долі кількох сотень дітей у наших класах немов у кузні виховується доля наших вихованців, тому метою кожного педагога є, прищеплювати любов до Батьківщини та сприяти всесторонньому розвитку дитини. Отже, у процесі навчання вихованню велику роль відіграє зв'язок вчителя з учнем, вміння разом працювати, розуміти один одного.
З цього випливає, що педагог не тільки наставник і вчитель, але й творець нового суспільства.
1. Психологічні та анатомо-фізіологічні особливості першокласників - шестиліток.
Психологічний і особистісний розвиток дитини у молодому шкільному віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку навчання у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція. Молодший шкільний вік, як відомо охоплює період життя дитини від 6-7 до 10-11 р. Основою для його визначення є час навчання дітей у початкових класах.
Нижня межа цього вікового періоду (6-7 років) пов'язана з переходом до навчання як систематичної та цілеспрямованої діяльності. У перші його місяці ознаки дошкільного дитинства поєднуються з ознаками школяра. Часом це поєднання є досить суперечливим, що проявляється у невідповідності можливостей дитини. Вимогам життя, особистим вимогам та вимогам школи і батьків.
Дошкільний і молодший шкільний вік розділяє, симптом утрати безпосередності який свідчить, що між бажанням щось зробити і самою діяльністю, виникає певний момент - з'ясування, що дасть, дитині, к4онкретна діяльність. Цей симптом виявляється, як внутрішня організація в тому, який сенс може мати для малюка здійснення діяльності: задоволення чи не задоволення своїм місцем у стосунках із дорослими, іншими дітьми. Так у перше виникає емоційно-орінтоувальна основа вчинку.
Вже в шестирічному віці дитина набуває деяких навичок навчальної роботи. Вона без вагань залишає гру коли група готується до занять з малювання чи ліплення або виготовлення аплікації. Більш цілеспрямованим і повнішим стає сприймання у дітей цього віку. Дитина з власної ініціативи спостерігає за процесом: проростання рослин, доглядає за квітами. Вона порівняно легше запам'ятовує вірш і повторює текст для кращого запам'ятовування. завдяки цьому досконалішою стає пам'ять шестирічної дитини. Механічне запам'ятовування поступово змінюється довільним і свідомим. Вона вже практично володіє морфологічною будовою мови, інтуїтивно, відчуваючи помилки у мові, вона охоче їх виправляє. У шестирічної дитини помітно виявляється емоційно-вольова спрямованість у досягнення мети. Усе це створює важливі передумови для систематичного навчання в молодших класах.
В 7 р. дитина готова до навчання в школі і в інтелектуальному розвитку: у цей період дитина вже здатна відрізняти уявне від реального, бажане від можливого, позлу від дійсності, робити порівняння і узагальнення.
Розвиткові мислення дітей цього віку сприяє помітне удосконалення їхнього сприймання, вона обстежує предмет: на дотик, випробовує, тому й сприймання її повніші й глибші.
Які ж педагогічні висновки можна зробити, виходячи з названих вище психологічних особливостей, провідних з точки зору розвитку. Особистості дитини.
1. У педагогічному процесі дитину постійно має супроводжувати почуття вільного вибору.
Це означає що дитина самостійно вибирає гру, яка модифікує і направляє її функціональну тенденцію, вільно в неї включається і так само вільно з неї виходить без примусу дорослою. Граючись малюк пізнає предмети і явища, опановує способи різнобічної діяльності засвоює норми спілкування, поведінки. Все, що стосується процесу гри і становить її умови засвоюється дитиною немов би само по собі, збагачує її новими знаннями, досвідом, розвиває необхідні уміння і навики. Можна сказати що гра - це метод пізнання дійсності, що спрямовується внутрішніми силами і дає дитині змогу в короткі строки опановувати початкові, проте досить обширні знання.
Інструментувати навчання як діяльність, яку учень вільно обирає - це означає, по-перше, створити найліпші умови для його цілеспрямованого, соціально і педагогічного значущого розвитку, виховання, збагачення знаннями й досвідом, а по-друге керувати цим процесом відповідно до потреб його внутрішніх сил, що міцнішають, тобто з позиції самої дитини, її інтересів. Для цього потрібно, щоб вчитель володів не тільки наукою виховання, але й мистецтвом спілкування з дитиною і дитячим колективом.
2.Педагогічний процес повинне характеризуватися яскраво вираженою розвиваючою тенденцією.
Педагогічний процес -це співробітництво педагога з дитиною, наш вчитель допомагає дитині у подоланні труднощів.
Розвиток здійснюється в умовах функціонування фізичних і психічних сил на межі граничних можливостей і ця гранична межа створюється труднощами.
Труднощі потрібні не тільки і не стільки для того, щоб сприяти зосередженню уваги, а для того, щоб розвивати,формувати виховувати "спостережливість", пам'ять, уяву, фантазію, розум" (про що говорив К.Д. Ушинський) і цілий комплект психологічних якостей, які визначають характер особистості.
3.Педагогічний процес має приносити дитинів радість життя.
На думку О.М. Леонтьєва, "в опануванні навчальних предметів вирішально важливим є те, яке місце в житті людини посідає пізнання, чи є воно для неї частиною її справжнього життя бо лише зовнішньою, нав'язаною ззовні.
О.І. Герцен - про т що, щоб не формально засвоювати матеріал, потрібно "відбувати" навчання, а прожити його, потрібно, щоб навчання
Loading...

 
 

Цікаве