WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Загальна характеристика процесів пам’яті. Мнемічні властивості особистості. Природа мислення та його види - Контрольна робота

Загальна характеристика процесів пам’яті. Мнемічні властивості особистості. Природа мислення та його види - Контрольна робота

формулювання умов задачі (співвідношення типу "в стільки-то разів", "на стільки-то оди-ниць"). Вони не здатні також побудувати конструкцію з кубиків за заданим зразком, хоча й розуміють загальний принцип побудови і мають відповідний намір. Ураження других не позначається на розв'язуванні задач, які передбачають пошук потрібних просторових відношень, проте хворі втрачають здатність орієнтуватись в умовах задачі, міркувати. Відносно добре утримуючи умови задачі, лише інколи спрощуючи їх під впливом сформованих раніше стереотипів, вони, як правило, не співвідносять із запитанням задачі. Задача втрачає для них сенс. Не можуть вони оцінювати й сам процес розв'язування.
У словесно-логічному мисленні беруть участь майже всі функціональні блоки мозку, серед яких переважає блок прийому, переробки і збереження інформації. Ураження цих блоків має своїм наслідком три головні типи патології мислення. При першому порушується процес узагальнення: знижується його рівень або ж цей процес спотворюється. Прикладом останнього є резонерство - тенденція хворого до непродуктивних, поверхових, багатослівних суджень. Другий тип патології - порушення логічного процесу мислення. До нього належать такі явища, як "стрибки ідей", "зісковзування з теми", "відгукування на випадкові асоціації", непослідовність суджень, в'язкість мислення. Третій тип - розлад цілеспрямованості мислення, тобто порушення його критичності, різноплановості.
Аналіз біоелектричної активності мозку (електроенцефалограм) під час розв'язування досліджуваними задач також засвідчив, що завдання, подані в образній і словесній формах, обробляються різними нейрофізіологічними механізмами і що глобальних механізмів переробки інформації взагалі немає. Очевидно, форма інформації зумовлює відповідні їй механізми і створює адекватну собі психічну функціональну систему організму. Причому ці механізми не залишаються незмінними і вдосконалюються в процесі збагачення акцептора результатів дії - нейрофізіологічного апарату мети та програми її досягнення. Чим більше форма інформації збагачує цей апарат, тим успішніше розв'язується завдання.
У цілому функціональна система, що обслуговує мислення, являє собою розгалужену нейродинамічну організацію, яка об'єднує різні відділи мозку як по горизонталі, так і по вертикалі. Особливу роль у ній відіграє ліва півкуля, де кодуються значення мови.
На невронному рівні також має місце спеціалізація нервових структур - ансамблів невронів підкіркових структур мозку і деяких зон кори, які складаються з гнучких і жорстких елементів. При цьому з'ясувалося, що частота імпульсної активності невронів залежить від характеру операцій мислення. Найбільшу частоту викликають операції узагальнення за зна-ченням, процеси формування та виконання програм потрібних дій. У свою чергу, ці операції позначаються на активності невронів, причому тих, що входять до гнучких ланок забезпечення мислення: після виконання низки однотипних завдань час реакції невронів зменшується. Загалом же невронні реакції досить мінливі, і це залежить як від зовнішніх стимулів, так і від внутрішніх станів організму.
Отже, мислення має філо-, історіо- і онтогенетичну лінію розвитку. У кожному разі цей розвиток зумовлюється ускладненням діяльності живої істоти. В своїх вищих формах мислення набуває ознак теоретичної діяль-ності, яка здійснюється за рахунок зовнішніх і внутрішніх операцій і забезпечує на основі роботи мозку опосередковане й узагальнене відобра-ження індивідом світу та творчість.
Сучасна психологія розглядає мислення як варіативний і досить неоднорідний процес, конкретні форми протікання якого залежать від багатьох чинників. Наведемо деякі класифікації видів мислення, кожна з яких базується на певних засадах (табл. 6).
Таблиця 6. Види мислення, втілені на різних засадах
Засада класифікації Види мислення
Форма наочно-дійове
наочно- образне
словесно- логічне
Характер задач, які розв'язуються теоретичне практичне
Рівень узагальнення емпіричне теоретичне
Ступінь розгорнутості дискурсивне інтуїтивне
Адекватність відображення реальної дійсності реалістичне аугичне
Ступінь новизни та оригінальності репродуктивне
продуктивне (творче)
Вплив на емоційну сферу патогенне саногенне
Найпоширенішою класифікацією в сучасній психології є так звана трійка - виділення трьох видів мислення за його формою: наочно-дійове (практично-дійове), образне (наочно-образне) та словесно-логічне (або поняттєве, вербальне, дискурсивне, теоретичне). Ці види мислення подаємо в тій послідовності, в якій вони розвиваються в людини як у філогенезі (тобто історично), так і в онтогенезі (тобто в індивідуальному розвитку).
Мисленнєва задача при наочно-дійовому мисленні розв'язується безпосередньо в процесі діяльності. Саме з цього виду почався розвиток мислення в людини (коли розумова діяльність ще не відокремилася від предметно-практичної). З цього ж виду починається розвиток мислення в дитини.
Наочно-дійове мислення дитини включає, як правило, зовнішні дійові спроби. Воно розвивається у зв'язку з оволодінням предметною діяльністю. Засвоюючи засоби використання предметів, дитина засвоює і відношення між предметами, можливості впливу одного предмета на інший. Особливого значення тут набуває оволодіння опосередкованими діями з використанням предметів - знарядь-засобів.
Коли дитина нагромаджує досвід практичних дій, її мислення відбувається за допомогою образів. Замість того щоб здійснювати реальні спроби, вона виконує їх розумове, уявляючи собі можливі дії й результати (процес інтеріоризації). Так виникає наочно-образне мислення. Дуже важливим у цьому процесі є виникнення в мисленні дитини так званої знакової функції - розуміння того, що певні речі та дії можуть використовуватися для визначення інших, служити їхніми замінниками. Цікаво, що, за даними Л. А. Венгера і В. С. Мухіної, дитина спочатку починає практично користуватися замінниками предметів і дій і тільки на цій основі поступово вловлює зв'язок між позначеннями і тим, що вони позначають.
Наочно-образне мислення в дошкільників та молодших школярів ще безпосереднє і тісно пов'язане з їхнім сприйманням. Вони ще не можуть абстрагуватися від найбільш явних ознак предмета, що зумовлює так звані феномени П'яже. Так, якщо на очаху дитини змінити форму пластилінової кульки (з цього самого шматочка пластиліну ліплять "ковбаску"), то вона стверджує, що кількість пластиліну збільшилася. Мислення, що протікає у формі наочних образів, не дає можливості дитині зробити правильні виснов-ки й узагальнення.
Образне мислення дорослої людини співіснує з наочно-дійовим і вербальним і має досить важливе навантаження в системі інтелекту.
Образ виявляється значно багатшим, аніж сконцентроване в понятті логізоване пізнання. Образ насичений почуттями, емоціями (через це таким важливим є зв'язок образу з пам'яттю). Образ у мистецтві, художній творчості - це джерело думки, аналізу, розуміння. Образне мислення відбиває суттєві зв'язки дійсності досить специфічно - через зміну образів уявлень, тобто через перетворення уявлень.
У психології найбільше
Loading...

 
 

Цікаве