WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Загальна характеристика процесів пам’яті. Мнемічні властивості особистості. Природа мислення та його види - Контрольна робота

Загальна характеристика процесів пам’яті. Мнемічні властивості особистості. Природа мислення та його види - Контрольна робота

наукові поняття, вироблені в ході наукового пізнання дійсності і засвоєні в процесі навчання. Вони значно змістовніші за життєві, що формуються стихійно і можуть навіть нести в собі відлуння первісних значень.
Перехід від наочно-дійового до словесно-логічного мислення включає в себе проміжну ланку - наочно-образне мислення. В процесі онтогенезу воно змінює наочно-дійове, що виразно демонструє такий експеримент
Таблиця 24. Періоди інтелектуального розвитку в дитячому віці
(за Ж. Піаже)
Період Підперіоди Стадії Вік
Сенсомо-торний інтелект Центрація на власному тілі 1. Вправи рефлексів
2. Перші навички і первинні колові реакції
3. Координація зору і хапання 0 - 1 місяць
1-4,5 місяця
4,5 - 8 - 9 місяців
Об'єктивація практичного інтелекту 4. Диференціація засобу і цілі. Початок практичного інтелекту
5. Диференціація схем дії. Поява нових засобів
6. Початок інтеріоризації схем і розв'язання проблем шляхом дедукції 8-9-11 - 12
місяців
11 - 12-18 місяців
18-24 місяці
Конкретний інтелект Передопераційний інтелект
1. Поява символічної функції. Початок інтеріоризації схем дії
2. Інтуїтивне мислення на базі сприймання
3. Інтуїтивне мислення на базі розчленованих уявлень
2 - 3; 4 - 6 років
4 - 5; 6 років
5; 6 - 7 - 8 років
Конкретні операції 4. Прості операції (класифікація, серіація взаємно однозначної відповідності)
5. Система операцій (система координат, проективні поняття)
8-10 років
9-12 років
Формальний інтелект Становлення 1. Гіпотетико-дедуктивна логіка і комбінаторика 11 - 14 років
Досягнення 2. Структура "решітки" і група "чотирьох трансформацій" від 13 - 15 років
Дітям дають кілька паличок для упорядкування їх за величиною. Найменші з них не бачать різниці між паличками і стверджують, що вони однакові. Трохи старші діти виділяють більші, середні і маленькі палички. Ще старші виконують це завдання, але припускаються помилок. Нарешті, дошкільники спочатку виділяють найбільшу паличку і відносно неї, в порядку зменшення, розкладають усі інші. Потім завдання ускладнюють: у присутності дітей експериментатор порівнює дві палички, більшу і меншу, і першу з них ховає під стіл. Далі, порівнюючи ту, що залишилася, з третьою, пропонує відповісти на питання, якою буде перша паличка, якщо її порівняти з третьою. З'ясувалося, що правильну відповідь можуть дати лише старші діти. Тільки вони здатні, розв'язуючи задачу, утримувати в образній формі чуттєві дані та оперувати відповідними наочними образами. Цей рівень вищий за наочно-дійовий і передує словесно-логічному рівню онтогенезу мислення.
Таким чином, аналіз історіогенезу та онтогенезу мислення свідчить, що й цей складник пізнавальної функції психіки спочатку існує у формі предметних дій і лише в результаті тривалого процесу, опосередкованого мовленням, набуває вигляду внутрішньої теоретичної діяльності.
Ці дані заклали підвалини теорії планомірного формування розумових дій і понять. За теорією, онтогенез мислення має поетапний перебіг і ґрунтується на механізмі інтеріоризації. Першим етапом є дія з об'єктом у матеріальній або матеріалізованій формі (лічба на паличках або доведення теореми на моделі геометричної фігури). На другому етапі дія супроводжується голосним мовленням: дитина чотирьох-п'яти років проговорює те, що робить. Третій етап - поступове зникнення зовнішньої, звукової сторони мовлення і поява власне розумової (мислительної) дії, що ґрунтується на внутрішньому мовленні.
Внутрішнє мовлення не контролюється свідомістю, має вигляд авто-матизованого, беззвучного і структурно згорнутого говоріння "про себе". "Одиницями" його досконалих форм є не стільки слова, скільки самі по собі значення - закодований у рухах мовного аналізатора зміст схем дій, образів, понять. Отже, на рівні внутрішнього мовлення матеріальний носій значення змінює свою форму. Тепер це внутрішня активність усіх ланок аналізатора (а не лише периферичної). Про участь внутрішнього мовлення у мисленні можна судити за рухами останнього, зареєстрованими під час розв'язування досліджуваним різних задач [88; див.: 90]. Виявлено, що під час розв'язування складних задач інтенсивність і тривалість мовно-рухової імпульсації збільшуються, а простих - зменшуються, при цьому у дітей вона значно вища, ніж у дорослих.
Ця імпульсація супроводжує не лише словесно-логічне, а й наочно-образне мислення. Якщо в процесі експерименту досліджуваний підбирає потрібний візерунок, це супроводжується зовні непомітними, але інтенсив-ними мовно-руховими реакціями; якщо ж при цьому він безперервно про-говорює задані звуки, процес розв'язання завдання ускладнюється, тобто без внутрішнього мовлення неможлива переробка чуттєвих даних у процесі функціонування складних форм мислення. Та все ж це не тотожні явища: є також немовні фази, коли рухова активність мовного аналізатора не реєструється. В цей час, напевно, домінують інші важливі для мислення аналізаторні системи.
Зважаючи на зазначену роль мовлення, варто критично оцінювати судження про роботу мислення, які ґрунтуються лише на даних інтроспекції. Це стосується як висновків представників Вюрцбурзької школи психології мислення, які вважали мислення сукупністю "чистих" операцій, тобто безсловесним, безобразним актом, так і свідчень видатних мислителів. Наприклад, А. Ейнштейн, відповідаючи на запитання математика Ж. Адамара, заявляв: "Слова, написані або висловлені, не відіграють, напевно, щонайменшої ролі в механізмові мого мислення. Психічними елементами мислення є якісь, більш чи менш чіткі, знаки чи образи, які можуть бути "за бажанням" відтворені й скомбіновані... З психологічного погляду ця комбінаційна гра, мабуть, є головною характеристикою творчої думки - до переходу до логічної побудови в словах або знаках іншого типу, за допомогою яких цю думку можна буде повідомити іншим людям".
Звичайно, людині, навіть непересічній, може здаватись, що, мислячи, вона обходиться без мовлення, проте це не означає, що вона здатна усві-домлювати трансформовані форми останнього, її свідчення можна вважати підтвердженням складності природи мислення, свій посильний внесок в аналіз якої робить психологія. Важливо, що пізніше, в розмові з психологом М. Вертгеймером, підтверджуючи слова останнього про існування спрямованості мислення, Ейнштейн визнав: "Безперечно, за цією спрямо-ваністю завжди стоїть щось логічне; але у мене вона присутня у вигляді"якогось зорового образу". Оце "щось логічне" і є, очевидно, значенням, носієм якого є не лише слово.
Отже, у своїх розвинених формах мислення - це внутрішня діяльність, яка опосередковується мовленням і здійснюється за допомогою певних дій та операцій.
Мислення ґрунтується на спільній роботі різних систем мозку. При цьому, як і інші пізнавальні процеси, воно має динамічну і системну локалізацію.
Наочно-образне мислення обслуговують тім'яно-потиличні відділи лівої півкулі і лобові частки мозку. При ураженні перших порушується можливість об'єднання елементів інформації, що надходить, у цілісні схеми. Хворі цієї групи не можуть зрозуміти логіко-граматичного
Loading...

 
 

Цікаве