WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Загальна характеристика процесів пам’яті. Мнемічні властивості особистості. Природа мислення та його види - Контрольна робота

Загальна характеристика процесів пам’яті. Мнемічні властивості особистості. Природа мислення та його види - Контрольна робота

в художників, інженерів, виробничників, а слуховий - у музикантів, акторів. Споріднений матеріал краще асоціюється і запам'ятовується. Так, інженер-конструктор легко схоплює будову й функції технічного пристрою, а музикант без труднощів запам'ятовує нову мелодію.
Отже, з одного боку, в людей існують значні індивідуальні відмінності в пам'яті, а з другого - різні види діяльності ставлять до мнемічних властивостей особистості певні вимоги. Для узгодження одного й другого з практичною метою управління цими процесами необхідно добре знати, які саме властивості пам'яті притаманні окремій людині. Виникає, таким чином, проблема вивчення мнемічних властивостей особистості.
2. Природа мислення та його види.
І в історіо-, і в онтогенезі потужним джерелом розвитку мислення стає мовлення. Голосові сигнали, які до цього були засобом спілкування, все більше опосередковують спільну діяльність, набуваючи при цьому функції позначення, її бере на себе слово - одиниця мовлення, що, крім зовнішньої, звукової, має внутрішню форму - значення.
Значення стає ланкою зв'язку між мисленням і мовленням, умовою їх єдності. Зрештою, воно стає знаряддям мислення: створює можливість виходу за межі наочної, безпосередньо даної ситуації, у напрямку до її ідеального перетворення з метою пізнання та творчості.
Вивчення життя племен, які перебувають на нижчих стадіях суспільного розвитку, показало своєрідний характер первісних значень. Вони наповнені колективними уявленнями містичного, надприродного змісту: природа мислиться як щось одухотворене, а її силам приписуються дивовижні властивості: тварини розмовляють між собою як люди; грім і блискавки викликають людиноподібні істоти, які, до того ж, можуть одночасно перебувати в різних місцях. Ця, за висловом А. Валлона, "спроба пояснення видимого невидимим" є першим виходом за межі чуттєвого досвіду і першим актом пізнання.
Первісний міф у цьому зв'язку є образом невидимого, побудованим на колективних уявленнях. Проте міф не існує сам по собі; виникаючи в процесі стосунків первісної людини з природою, він опосередковує діяльність. Саме остання є носієм образу невидимого. Спочатку це магія, а потім дедалі складніші дії, що все більше порушують відношення "людина - природа" і наповнюють значення новим змістом. Цей процес триває протягом усієї історії культури.
Отже, людина поступово переходить до вищих форм мислення, і відбу-вається це в зв'язку з суспільно-історичною практикою, яка не лише звільняє людину від залежності від природи, а й озброює її все досконалішими знаряддями пізнання дійсності.
Закономірний перехід до вищих форм мислення відбувається і в онтогенезі1. Виходячи з пізнавальної потреби і практично діючи з предметами довкілля, дитина виявляє їх нові властивості, встановлює невідомі раніше відношення між ними, тобто мислить, діючи, її мовлення виконує при цьому комунікативну функцію і лише супроводжує дію. Дитина оперує образами предметів, здійснює безпосередньо практичний аналіз і синтез, втілюючи результати такого наочно-дійового мислення у грі, малюванні, конструюванні. При цьому вона засвоює і поглиблює зміст значень слів, що збагачує її діяльність і відкриває нові властивості довколишнього вже без прямого контакту з ним - засвоюючи знання.
Поглиблення змісту значень і в історіо-, і онтогенезі відбувається шляхом його конкретизації і наступного узагальнення. В малайській мові слово "тама" означає "батько", "брати батька", "подібний", "схожий". Індіанці північноамериканського племені навахо живих істот спершу поділяють на тих, хто говорить, і тих, хто не говорить; останніх - на тварин і рослин; тварин - на тих, що бігають, літають і повзають; далі кожна група ще раз поділяється на тих, що пересуваються по землі, по воді, вдень чи вночі.
Дитина також, оволодіваючи мовленням, одним звукосполученням позначає предмети, що рухаються, або тварин, що мають довгу шию. І на перших етапах розвитку мовлення (кінець першого, початок другого року життя) змістом значення виступає предмет, взятий у сукупності його властивостей. Наприклад, дворічна дитина у відповідь на запитання "Де твій тато?" за його відсутності може вказати на річ, яка йому належить, тобто слово спочатку має недиференційований - багатозначний характер. Однак уже наприкінці другого - на початку третього року життя лексикон дитини помітно збільшується, значення слів конкретизуються: тепер вони стосуються певних предметів. Проте тільки наприкінці дошкільного віку дитина починає оперувати словами, що співвідносяться з класом якихось предметів, тобто узагальненими значеннями.
Мовлення, а разом з ним і мислення переходять на новий рівень роз-витку. Слово виводить предмет зі сфери чуттєвих образів і включає його в систему понять - форму абстрактного відображення дійсності.
Відповідно помітно зростає продуктивність мислення. Це добре видно на прикладі експерименту, за умовами якого діти різного віку мали дістати іграшку, прикріплену до одного плеча важеля. Це можна було зробити, лише відштовхнувши від себе ручку, тобто дитина мала здійснити рух, протилежний тому, який виконується при діставанні. З'ясувалося, що тільки дитина чотирьох-п'яти років досягла бажаного результату. Очевидно, лише у цьому віці вона оволодіває засобом, що дає змогу абстрагуватися від наочно даної ситуації і вийти за її умови, який обмежують мислення,
Оскільки функцію такого засобу виконують значення, то саме їх розви-ток пояснює появу продуктивних форм мислення. Йдеться про перехід від наочно-дійового до словесно-логічного мислення. Власне, це інтеріоризація - перехід від зовнішньої до внутрішньої діяльності.
Ж. Піаже говорить з цього приводу про внутрішні операції, що ви-никли на базі зовнішніх - предметних дій. На відміну від останніх операції мають скорочену форму і здійснюються не з реальними об'єктами, а з їх образами (символами, знаками). При цьому вони організовані в систему, в якій одні операції врівноважуються за рахунок інших. Загалом же розвиток мислення дитини проходить період сенсомоторного інтелекту (до двох років від народження), період конкретного інтелекту (до 11- 12 років) і період формальних операцій (від 11-12 років) (табл. 24). Ознаки переходу до внутрішніх операцій з'являються на початку другого періоду, але вони ще здійснюються на реальних об'єктах, під контролем сприймання. Тільки на останній стадії з'являється здатність міркувати - перевіряти та втілювати гіпотези, користуючись системою внутрішніх операцій. Отже, саме дія, а не слово є вирішальним чинником онтогенезу мислення.
Цей процес супроводжує явище егоцентричного мовлення. Заданими досліджень, воно є продуктом часткової інтеріоризації, показником переходу від зовнішньої до внутрішньої діяльності. Це свідчить на користь "діяльнісного" розуміння онтогенезу мислення й переконує, що слово є реальним учасником такого переходу.
Внутрішньою діяльністю є словесно-логічне мислення - опосередко-ване й узагальнене відображення дійсності, раціональна пізнавальна діяльність. Чим більше "поле значень" приховане за поняттям, тим більші пізнавальні можливості має індивід. При цьому перевагу мають
Loading...

 
 

Цікаве