WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічна профілактика та арт-терапія в школі. - Курсова робота

Психолого-педагогічна профілактика та арт-терапія в школі. - Курсова робота

казок і багато інших.
Казкотерапія - це терапія середовищем, особливо казковою обстановкою, в якій можуть проявитися потенційні якості особистості, щось нереалізоване; може матеріалізуватися мрія; а головне - виникає почуття захищеності й аромат таємниці.
Казкотерапія - це процес утворення зв'язку між казковими подіями і поведінкою в реальному житті. Це процес перенесення казкових змістів у реальність.
Іноді людям складно пізнати чарівний світ природних .духів через недорозвиненість почуттів, нездатність проникнути за межі грубих елементів реальності. За цими міркуваннями стоїть ідея натхненності навколишнього світу. Чарівництво казок пов'язане з творчістю, творенням, вірою в добрі сили і нові можливості, воно не є ілюзорним: якщо ми входимо у світ казки як її герої, ми самі стаємо чарівниками і створюємодобро.
В. Каст (1989) вказувала на те, що в казках ми часто знаходимо рішення, які в дійсності здаються нереальними. Адже ми говоримо: "Це ж казка". І це зменшує занепокоєння щодо майбутнього, що є - важливим і для сьогодення.
У казках можуть знайти символічне вираження ті почуття, про які нам не подобається згадувати, про які важко говорити. Таким чином, ми отримуємо робочу дистанцію - маємо справу з власним образом, але водночас він є не тільки нашим особистим, оскільки ми ділимо його з іншими.
Сучасна казкотерапія створює, на нашу думку, своєрідну основу для розвитку оригінального, синтетичного напряму в арт-терапії, який варто називати як фольклорна арт-терапія. Цей напрям охоплює різні види народного мистецтва (декоративно-вжиткове, народний танець, усна народна творчість - казка, пісня, поема, дума), які творять своєрідний, епічний ментальності художньо-етичний прості у процесі профілактичного впливу.
Так, цікаві підходи у розробці форм і методів фольклорного арттерапевтичного впливу ми знаходимо у книзі Л.Д. Назарової "Фольклорная арт-терапия". Вона вважає, що існує система, яка дозволяє гармонізувати стосунки людської особистості з оточуючим світом, причому, опирається вона не на розум, а на сприйняття душі. Такою системою може бути названий традиційний пісенний фольклор.
Вони вважає важливим те, що етноісторичний процес етнопсихологічні дані конкретного народу, створюють такі умови, при яких фольклор постійно демонструє єдність музичної, вокальної танцювально-рухової, образотворчої і драматичної складових.[Назарова ст. 8]
Також вона вважає, що за допомогою фольклору можна продіагностувати людину сприяти розвитку комунікативної сфери, корекції небажаних рис особистості, за його допомогою можна зняти стрес, напруження. Позолоти невпевненість в собі чи депресію.
Ці положення підкріплюються розробками російського дослідника Сударєва.
Загалом, методологія й методи використання фольклорної арт-терапії розроблені сьогодні ще недостатньо. Враховуючи перспективність профілактично-прогностичної моделі становлення психологічної служби в умовах загальноосвітньої школи, ми вважаємо перспективним використання прийомів фольклорної арт-терапії. Це розуміння підсилюється нагальними потребами модернізації змісту та педагогічних технологій в загальноосвітній школі в Україні, утвердження в змісті освіти етнокультурного компоненту, що особливо важливо в освітніх закладах, які знаходяться на території проживання етнічних груп (гуцули, лемки, бойки).
Танець
Подивіться, народні танці з'являються в різних куточках світу: іспанець танцює не так, як швейцарець, шотландець - як теньєрівський німець, росіянин - не так, як француз або азіат... Звідки взялася така різноманітність танців? Вона народилася з характеру народу, його життя і роду занять. Народ, життя якого гордівливе та бранне, виражає ту ж саму гордість у своєму танці; в народу безтурботного і вільного така сама безмежна воля і поетичність.
М.Гоголь
На даний час перед практичними психологами постає завдання пошуку нових ефективних діагностичних та психокорекційних методів. Одним із таких методів є танець. На сьогоднішнійденьтрадиційним є використання танцю як засобу ви -раження емоцій, зняття психологічної напруги, покращення емоційного стану, стимулювання творчої активності і т. ін;
Танцювальне мистецтво народилося на світанку людства і відтоді стало візитною карткою нас, людей. Адже мало хто з тварин чи птахів уміє танцювати. Танці - гармонія і краса, танці - це вираз душі танцівника, танці - один зі способів спілкування людини... Це жива мова, якою говорить, людина з іншими, людьми, зі світом та з собою самою.
Історія танцювально-рухової терапії походить з найдавніших цивілізацій. Можливо, люди почали танцювати і використовувати рух як засіб комунікації задовго до виникнення мови. Тисячоліття в різних культурах існували ритуальні танці для лікування хворих, оплакування мертвих, святкування весіль, перемог. Наслідуючи тварин, мисливці втілювалися у звіра, у результаті чого з'являлася Впевненість, що допомагала успішному полюванню. А військові танці підносили бойовий дух настільки, що воїни сміливо йшли у бій.
У танцях можна побачити духовне життя кожного народу. Єгиптяни танцями зображували рух небесних світил, римляни танцювали на честь богів. Відображенням язичницького танцю й культу Сонця є хоровод, учасники якого рухаються в тому самому напрямку, що й Сонце. У Давній Русі були поширені ритуальні танці, що поєднуються з катанням по росі, стрибками через багаття, вони були присвячені певній порі року. А, наприклад, підскакування під час танців були наслідувальною магією, танцівники так сприяли росту злаків. Давні греки взагалі не сумнівалися, що людина від танцю кращає, стає досконалою. Тому не випадково на землі Еллади однією з перших муз була Терпсихора - муза танців. Греки навіть могли танцювати філософські трактати. А в Африці дотепер у деяких племенах зберігся звичай: замість запитання, до якого роду або племені належить людина, запитують, який танець вона танцює.
Танець є поєднанням фізичної, психічної та естетичної діяльності. Наприклад, індійський танець, у якому незначний рух тіла може розповісти цілу історію. Роблячи екскурс в історію, ми бачимо, що танець був одним зі способів життя, спілкування, гармонізації людини. Людську історію можна розглядати не тільки як хронологію подій, а й як історію руху. У Лейпцизі створений "Танц-архів", у якому знаходиться колосальна кількість зібраної друкованої, відео- та образотворчої продукції, присвяченої історії руху.
Традиційно вважається, що внутрішнє життя людини безпосередньо пов'язане з тілом, з рухами. Танцювально-рухова терапія поєднує роботу з тілом, рухами й емоціями.
На її розвиток вплинули психоаналітична теорія (В.Райх, 1942; Г.Саліван, 1953), аналітична психологія К.Юнга (1961). Однією з головних переваг танцювально-рухової терапії є її наступність у традиціях найдавніших культур, з погляду розуміння ролі
Loading...

 
 

Цікаве