WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічна профілактика та арт-терапія в школі. - Курсова робота

Психолого-педагогічна профілактика та арт-терапія в школі. - Курсова робота

впливом музики на психічне й фізичне здоров'я людини.
Історія виникнення музикотерапії як методу лікування сягає третього тисячоріччя до нашої ери. Ще в Парфянському царстві за допомогою спеціально підібраних мелодій лікували від туги, нервових розладів і сер-цевого болю. А в Давньому Єгипті за допомогою музики зціляли душев-нохворих, катаючи їх у човнах по Нілу й заспокоюючи при цьому грою на музичних інструментах. Стимулом до використання музики як ефективного лікувального засобу слугує інстинкт самозбереження первісної людини, що виявляється в бажанні відвернути від себе небезпеку, хворобу і смерть. Адже на початку свого існування музика мала характер магічного керування силами природи і була засобом впливу на демонів і богів. Звуки, що вида-вали маг, чаклун або шаман, ударяючи ціпком по каменю або колоді у певному ритмічно монотонному темпі, що поступово пришвидшувався або сповільнювався, викликали в хворих певні реакції. А ефективність впливу ритмічних звуків підсилював магічний спів. Форма цього ритуалу поступово ставала різноманітнішою відповідно до характерних симптомів окремих захворювань, а зміст обумовлювався винайденням нових музичних інструментів, щосприяють розвитку різних способів інструментальної гри. Кожне плем'я через вибір інструментів створило певну оригінальну форму лікувального ритуалу, що зберігався як таємний магічний засіб. Існувала віра в те, що спів та інструментальна музика, яка являла собою гру на барабанах і брязкальцях, підсилювала вплив на духів, є ефективним способом лікування хвороб і загоєння ран.
Так, в одному з племен Східної Африки було прийнято, щоб доктор приходив до хворого з маленьким дзвіночком у руці, у який він час від часу мелодійно дзвонив. Свою розмову з пацієнтом лікар починав співучим тоном, і хворий теж мав співати йому у відповідь, отже виникав своєрідний дует. А хор одноплемінників водночас тяг пісню біля стін будинку, де оселилася хвороба.
Існують свідчення, що в Індії навіть існували так звані медичні пісні, які давали змогу показати впевненість лікаря в силі свого мистецтва і викликати в такий спосіб у хворого повну довіра до лікаря. А давні китайці вважали, що музика рятує від усіх недуг, які непідвладні лікарям.
Культуру якого народу світу ми б не розглядай, скрізь можемо знайти чимало прикладів використання музики для нормалізації душевного стану людей, тобто з психотерапевтичною метою.
Одна із семи муз - Евтерпа - була покровителькою музики. А образи бога сонця Аполлона, заступника мистецтв, і його сина Асклепія, заступника лікування, були символами зв'язку мистецтва і медицини.
Плутарх розповідає, що приступи гніву в Олександра Македонського зазвичай утихомирювали грою на лірі. Гомер в "Одісеї" розповідає про лікування ран воїна звуками музики і про те, як Ахілл знімав емоційне напруження своїм співом і грою на лірі.
Сократ звертав увагу на лікувальну післядію музики, тобто на вплив музики вже після того, Як вона пролунала. Цілющу дію звучання певних музичних інструментів помічав і Демокріт. Він радив слухати флейту для лікування смертельних інфекцій.
Уже перший загальновизнаний теоретик музики Піфагор вважав, що музика сприяє здоров'ю, якщо користуватися нею належним чином. Відомо, що Пифагор і сам складав музику, яка не просто лікувала, але "очищувала" людські дії та пристрасті, відновлюючи гармонію душі.
Інший філософ, Платан, казав, що музика може слугувати психогігієнічною профілактикою.
Арістотель розробив навчання про міезим - про внутрішній світ людини і способи впливу на нього за допомогою мистецтва. Вважаючи, що звук очищає емоції, Арістотель гадав, що музика може викликати вітальні афективні явища, а тому визнавав її особливу цінність для медицини.
Традиції лікувального використання музики в греків запозичили римляни. Фалес лікував чуму, граючи на лірі, Феофаст і Гален зцілювали від зміїної отрути; Астеній писав, що навіть біль в кістках лікували за допомогою музики. Сенократ звуками труби повертав здоров'я божевільним, а Талет звучанням кіфари виліковував чуму. Ескулап особливо рекомен-дував музику тим, хто страждав від емоційних розладів.
Велику увагу питанням музики приділяв учений Середньовіччя Авіцена, який, як відомо, граї на багатьох інструментах і навіть сам їх конструював. Описуючі-безсоння, Ібн Сіна пропонує му зику як заспокійливий засіб і приписує "приємний ніжний спів у повільному темпі", а також "дзюркіт води або шелест листя". Цікаво, що в епоху Середньовіччя деякі багаті міста спеціально наймали тих, що грали на волинці і дударів, які своєю грою заспокоювали хворих у випадку несподіваних нервових зривів.
На початку ХІV століття з'являється трактат "Про музику", автор якого Іоанн де Грохео уперше розглядає вплив музичних жанрів на слухачів. Серед лікарів епохи Ренесансу, що досліджували лікувальний вплив музики на хворих, були також, французький лікар Амброз Паре, італієць Джозеффо Царліно, англійський лікар Роберт Бартон.
Рубіж XVIII-XIXстоліть став для музичної терапії другим народженням: до ЇЇ розробки долучилися клініцисти й фізіологи. За їхніми спостереженнями, музика здатна впливати на дихання, впливати на серцевий ритм, пульс і тиск, знімати м'язове напруження, стимулювати травлення, а також змінювати темп дихання і температуру тіла, регулювати виділення гормонів, що знижують стрес, активізувати імунну функцію і швидкість реакції... А також змінювати сприйняття часу й простору.
У роботах російських лікарів XVIII-XIX століть зустрічаються рекомендації про використання музики для лікування психічних розладів.
Історики пишуть, що в XVIII-ХГХ століттях лікарні для нервово хворих могли обійтися без штатного музиканта. Спочатку музика в психі-атричних лікарнях була винятково засобом відволікання від думок про хворобу, заспокоєння і просто розваги хворих.
На початку XX століття у Петербурзі вчені Психоневрологічного інституту заснували спеціальну комісію для вивчення впливу музики на живий організм і людину. У 1914 році академії В.Бехтерєв виступив на засіданні цієї комісії: доповіддю, де вказував, що музичні мелодії до-помагають у боротьбі з підвищеною неврозністю й капризами, яким особливо піддаються діти.
У середині XX століття стали організовувати музично-терапевтичні товариства і центри в США (1950), Австрії (1959). Норвегії, Данії, Швеції, Фінляндії та Ісландії (1968), Франції (1969), Югославії (1970), Швейцарії та Німеччині (1971), Польщі, Румунії (1972), Англії (1975), у Росії, (1997). У 70-80-х pp. було видано кілька монографій, присвячених музикотерапії, у яких були розділи про застосування музики з лікувальною метою для дітей, які страждають на неврози (К.Швабі), ранній дитячий артизм (Бенензон), органічні захворювання головного мозку (Е.Коффер-Ульбріх). Також проводили дослідження з об'єктивізації впливу музики на дітей (У.Грюс, Ґ.Грюс, З.Мюллер, Ю.Брюкнер,
Loading...

 
 

Цікаве