WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічна профілактика та арт-терапія в школі. - Курсова робота

Психолого-педагогічна профілактика та арт-терапія в школі. - Курсова робота

руху в житті людини і цілісного підходу до тілесного і психічного здоров'я. К.Юнг вважав, що взаємне проникнення тілесних і душевних ознак настільки глибоке, що за властивостями тіла ми не тільки можемо зробити глибокі висновки про якості душі, а й про відповідні тілесні форми.
У літературі часто визначають 4 основних фактори, що сприяють розвитку танцювально-рухової терапії:
1. Після Другої Світової війни багатьом людям була потрібна фізична і духовна реабілітація. Танцювально-рухова терапія сприяла цьому. "Першою леді" у цьому типі терапії вважали Меріан Чейс (Chace M.), що працювала в лікарні св. Елізабет у Вашингтоні (округ Колумбія). Вона розвинула танець у терапевтичну модальність. Працюючи з невербальними і психічними хворими, вона досягла великих успіхів. Пацієнти, яких вважали безнадійними, були здатні до групових взаємин і вираження своїх почуттів.
2. У 50-ті роки було відкрито транквілізатори. Танцювально-рухова терапіябула альтернативною програмою для лікування психічних розладів.
3. У 60-х роках був поширений "рух тренінгу людських взаємин", що сприяв роботі з групами і розробці методів розвитку самосвідомості.
4. Дослідження невербальної комунікації, зокрема аналіз комунікативної поведінки людського тіла.
Уявлення про танець як про комунікацію розвинула танцівниця Мері Вігман (Wigman): "Танець - це жива мова, якою говорить людина... Танець потребує безпосереднього спілкування, адже його носієм і посередником є сама людина, а інструментом вираження-людське тіло".
У 50-60-ті роки теж стали використовувати танець як терапевтичну модальність для лікування емоційних розладів. Цим займалися Труді Шуп і Мері Уайтхаус, Франческо Боус і Ліліан Еспінак. Вони працювали в різних напрямках, але їх загальними терапевтичними завданнями були: інтеграція тіла, що сприяє відчуттю цілісності, поділ групового й індивідуального вираження почуттів, вираження емоційного матеріалу, що передбачає конфлікти, спогади й фантазії через символічні дії.
На розвиток танцювально-рухової терапії дуже вплинула аналітична психологія К.Юнга. "Тіло без душі нам ні про що не говорить, так само як - дозволимо собі стати на точку зору душі - душа нічого не може означати без тіла..-." К.Юнг вважав, що артистичні переживання, які він називав "активною уявою", виражені, наприклад, у танці, можуть витягти неусвідомлені потяги і потреби з несвідомого і зробити їх доступними для катарсичного вивільнення й аналізу. "Душа і тіло - не окремі сутності, а те саме життя" (Р.Фрегер, Д.Фейдимен, 1996, стор. 76).
Також на розвиток танцювально-рухової терапії вплинула психоаналітична теорія, зокрема, погляди Вільгельма Райха на характер людини як захисний панцир, що стримує інстинктивні сексуальні або агресивні вияви людини. Райх вважав, що кожен вияв характеру має відпо-відну фізичну позу, що характер індивідуума виражається в його тілі у вигляді м'язової ригідності і затисків. За Райхом, людина, звільнившись за допомогою спеціальних фізичних вправ від м'язового панцира, пізнає своє тіло, усвідомлює свої внутрішні спонукання і приймає їх. Це веде до розвитку в людині здатності до саморегуляції й гармонійного життя відповідно до її глибинних прагнень, інакше кажучи, до фізичного F психологічного зростання.
Людмила Мова, яка вже більше 10 років займається танцювальною терапією виділяє функції техніки.
Діагностична-людина розуміє "засвоєні і незасвоєні" рухи і якості і те, як ця картина пов'язана з її життям. Вона може зробити усвідомлений вибір - засвоїти певну зону свого життя, до цього незнайому або навіть "заборонену" раніше.
o Тестова - якщо застосувати цю техніку на початку й наприкінці тренінгу, можна точно оцінити зміни у собі: руховий та емоційний арсенал, усвідомити ступінь і якість цих особистісних змін.
o Психокорекційна - разом з іншими техніками усвідомлення і трансформація танцю допомагає людині знайти способи самовираження, розширити діапазон реакцій і форм взаємодії. До того ж сам по собі рух, сповнений особистісного змісту, має позитивний психофізіологічний вплив.
Танці корисні для нашого фізичного здоров'я, адже під час ритмічних рухів танцю скорочується кровообіг, поліпшується обмін речовин. Танці сприяють зменшенню ваги тіла - так, за одне заняття, наприклад ла-тиноамериканськими танцями, ви можете втратити кілограми ваги. Заняття танцями компенсують усі проблеми, отримані нами в спадок від малорухомого стилю життя. Танці особливо корисні тим, хто довго зат-римується за робочим столом і скаржиться на неприємні відчуття чи навіть болі у ділянці хребта. Звичайно, танцями захоплюються переважно дівчатка, і це дуже добре, бо саме такі заняття допомагають правильному формуванню судин матки і доброму кровопостачанню цього органа. Доведено, що майже у всіх жінок, які ходили на танці, пологи проходять набагато легше і без ускладнень, ніж у тих, хто такими заняттями нехтував.
Здавна був відомий гармонійний вплив танцю на психічне здоров'я. Сьогодні танець використовується для вираження всього діапазону людських емоцій, думок та установок. Існують кілька видів психотерапії, які у своїй основі мають, рухи танцю: танцювальна і так звана рухова терапія, хоча остання включає в себе не тільки танці.
"А чим відрізняється танцювальна терапія від танцю?" В танцювальній терапії ми більше цікавимося тим, як ми відчуваємо рух, а не тим, як ми виглядаємо. Танець - це справді естетичний спектакль, що його виконує добре тренований танцівник. А більшість нових людей, які хочуть займатися танцювальною терапією, стверджують: "Я не вмію танцювати"... Проте це не так важливо! Танцювальна терапія - демократична, танцювати можуть усі, вміння танцювати, стать чи вік не мають значення... Психотерапевти використовують такі складові танцю, як вагу, простір і час - для того, щоб розширити креативний і чуттєвий світ свого підопічного. Як правило, ми не володіємо однією (чи більше) зі сторін рухового потенціалу. Цікаво, що люди, які не відчувають своєї ваги, зазвичай відчувають труднощі в тому, щоб змусити свого партнера вислухати їхню точку зору. Людина, яка завжди поспішає, може підсвідоме боятися сповільнюватися, щоб не викликати емоцію, яка її турбує. Дуже важлива для танцювальної терапії присутність людини в теперішньому часі. А ми з вами рідко живемо сьогоднішнім: ми або переживаємо минуле, або живемо надією на прекрасне майбутнє...
Танцювальна терапія сприяє особистісному росту людини, переживанню невідомих раніше почуттів, дає можливість учасникам відчути себе в різних ролях - випробувати різні способи поведінки, осмислити свої особисті проблеми. В нашій культурі ми звикли ставитися до тіла як до речі. В танцювальній терапії тіло сприймається як процес, а не як об'єкт. Танцювальні рухи тіла супроводжуються зміною образів, почуттів, тілесних відчуттів. Ми навчилися контролювати наше тіло (моральні правила
Loading...

 
 

Цікаве