WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Історія психотерапії - Реферат

Історія психотерапії - Реферат

служить для розв`язання дитячих конфліктів.
Значний вклад у розвиток дитячої психотерапії внесла Мелані Кляйн. У 1919 році Кляйн стала використовувати ігрову техніку, як засіб аналізу для роботи з дітьми молодше 6 років. Вона вважала, що дитяча гра так само направляється прихованими мотиваціями та вільними асоціаціями, як поведінка дорослих. М.Кляйн вперше забезпечила ігрову кімнату іграшками, матеріалами для вирізання та малювання, водою та піском. Вона розглядала все, що робить дитина під час сеансу як прояв переносу та бачила основну задачу психотерапевта в інтерпретації символічного контексту гри дитини на основі комбінованої теорії розвитку дитини та походження симптомів.
Кляйн приділяла значну увагу взаємовідносинам матері та дитини в ранньому дитинстві. Згідно з її концепцією "заздрість до груді, що годує, є чинником, який має пошкоджуючі та деструктивні якості, що протидіють побудові стабільних відносин з хорошими зовнішніми та внутрішніми проблемами, підривають почуття подяки та різними шляхами розмиваютьвідмінність між поганим і хорошим". Психотерапія за Кляйн полягає в "аналізі тривог і захисту, пов'язаних із заздрістю та деструктивними імпульсами, чим можна досягти успіху в інтеграції" [Кляйн М., 1997].
Одночасно з М.Кляйн дочка З.Фрейда Анна Фрейд стала використовувати гру для того, щоб встановити контакт з дитиною. А.Фрейд для розуміння конфліктів дитини використовувала систематичне спостереження за грою та її інтерпретацію у вигляді вільного обговорення. На відміну від М.Кляйн, вона підкреслювала, що перед тим як приступити до тлумачення несвідомих мотивацій, які приховуються за малюнками та грою дитини, дуже важливо налагодити емоційний контакт між дитиною та терапевтом. А.Фрейд розділяла погляди Кляйн на перенесення в дитячому аналізі. Вона розглядала терапевта не тільки в якості реципієнта проекцій, але й як реальну особистість і навіть вчителя дитини-пацієнта. Як вважала А.Фрейд, для дітей з "его-дефіцитом" особливо важливі фактори нетрансферних взаємовідносин. У таких випадках терапевт виступає в якості допоміжного "Его". Для всіх дітей терапевт - не тільки інтерпретатор, але і модель для ідентифікації, людина, що дає заохочення, а також посередник між дитиною та батьками. На відміну від М.Кляйн, А.Фрейд вважала, що роль іграшок в терапії перебільшена. Вона не вважала психоаналітичний процес чимось унікальним: "Звичайне добре виховання дитини також прискорює самоспостереження та інсайт стосовно мотивації та її власних почуттів, а також мотивацій і почуттів її батьків".
М.Кляйн і А.Фрейд були впевнені, що багато з дитячих психіатричних розладів базуються на несвідомих невротичних конфліктах і що перебіг цих розладів покращується дякуючи самоспостереженню, самоусвідомленню та інсайту. Це досягається за допомогою роз'яснень терапевта, який сприяє дозріванню дитячого "Его". Вони також вважали, що інсайт не виникає без "проробки". Вони були впевнені в тому, що при взаємодії з терапевтом в бесіді або грі дитина весь час демонструє основні конфлікти, а інтерпретація почуттів, думок і мотивів дитини прискорюють дозрівання та набуття контролю над конфліктами. Таким чином і М.Кляйн, і А.Фрейд вважали, що надто важливо викрити минуле та посилити "Его" дитини.
Ідеї М.Кляйн набули розвитку в роботах Д.Віннікота. Дональд Віннікот, педіатр і психоаналітик, вважав, що проблеми емоційного здоров'я дитини криються у взаємовідносинах дитини та матері. Він вводить поняття "досить хороша мати". "Досить хороша мати" в перші тижні після народження знаходиться в стані первинного почуття материнства - стані підвищеної чутливості. Цей стан дозволяє матері створити для дитини умови для розкриття власних тенденцій розвитку та її перших спонукань індивідуального емоційного життя. Мати дає фрустрації, стикаючись з якими дитина відчуває реальність оточуючого середовища. Мати сприяє становленню структури "Я сам (Self )" - персоналізації. З точки зору Віннікота, мати повинна не тільки дати молоко, але й дозволити себе жадно хватати. "Агресія - доказ життя. Опір перетворює вітальність, силу життя - в потенціал агресії". Якщо дитина не переживає індивідуальний досвід - порушується структура "бажання хотіти." Він вважав, що для дитини мати - це і об'єкт, що здатен задовольнити потреби, і "оточуюче середовище" (мати активно піклується). При цьому "хороший об'єкт нічого не дає, якщо дитина не створює його сама". Дитина живе ілюзією "мати та її груди - частина дитини". Якщо мати неадекватно відповідає - не відбувається катексису (заповнення) зовнішнього об'єкта - як результат дитина відчуває себе ізольованою, це сприяє формуванню фальшивого викривленого "Я-сам" з метою приховати первинну "Я-сам", щоб не бути знищеною. Фальшиве "Я-сам" зберігає у дитини надію, що несприйнятлива ситуація, яка привела до заморожування в стані регресії, знову відтає в результаті активного материнського піклування та знову повернеться адекватне зовнішнє середовище. Порушення поведінки та невротичні прояви Віннікот пояснював ранньою депрівацією - антисоціальні тенденції допомагають дитині звернути на себе увагу та досягти піклування про себе (знайти втрачений об'єкт). Велике значення Віннікот надавав вихованню за допомогою деілюзування через постійне збільшення числа відмов з боку матері, що супроводжується зростаючою здатністю дитини врівноважувати виникаючий дефіцит шляхом зростання психічної активності. При цьому роль батька - створити матір в очах дитини більш людяною.
Дональд Віннікот розробив оригінальний і досить ефективний метод допомоги дітям з невротичними конфліктами, а також їх батькам в амбулаторних умовах. Він просив батьків розповісти про проблему, її розвиток, фон, і проводив одну тривалу співбесіду, використовуючи свою знамениту гру в зиґзаґи як головний засіб спілкування. Він і дитина по черзі малюють на папері зигзаг, потім ще один для доповнення картинки, після чого обмінюються враженнями про те, що тут зображено. Подальше спостереження він часто здійснював по телефону.
Карл Роджерс вважав, що психотерапевт безпосереднє бере участь у досвіді хворого завдяки створенню умов для відчуття їм почуття безпеки йособливої манери розмови, в якій пацієнт вчиться вирішувати свої проблеми власними силами. Ці ідеї отримали розвиток у направленні недирективної ігрової терапії, яка повинна допомогти дитині побачити, усвідомити саму себе, свої переваги та недоліки, труднощі й успіхи.
Серед дитячих психотерапевтів слід назвати Вірджинію
Loading...

 
 

Цікаве