WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Основні поняття про психотерапію у дітей - Реферат

Основні поняття про психотерапію у дітей - Реферат

майбутньому.
9.Поєднання індивідуальної психотерапії з іншими видами психотерапії, особливо груповою та сімейною. Переваги групової психотерапії полягають, з одного боку, в тому, що інтенсивність лікувального впливу розподілюється між учасниками групи, а, з іншого боку, знижується унікальність симптоматики та з'являється можливість обговорення проблем з однолітками;
10.Підключення сімейної психотерапії, націленої на подолання порушень меж між сімейними підсистемами та розв'язання сімейних конфліктів, що призводить до зниження частоти рецидивів межових психічних розладів. Завданням сімейної психотерапії у дітей і підлітків часто є не розв'язання всіх сімейних проблем, а тільки тих, що відносяться до "проблемного" юного пацієнта. При формулюванні психотерапевтичного запиту психотерапевт нерідко обмежується рівнем усвідомлення батьками себе як неефективних вбатьківській ролі;
11.Інтеграція когнітивно-поведінкового, позитивного та системного підходів. Такий підхід дозволяє використовувати короткотривалі моделі психотерапії як самостійний метод лікування психічних розладів у дітей і підлітків без етапу сімейної психотерапії;
12.Ефективність психотерапії. Визначається в параметрах досягнення поставлених особистих цілей і якісних змін в поведінці дитини в соціальних ситуаціях, групі однолітків, сім'ї, школі, підвищенні впевненості в собі, здоланні копінг-поведінки взамін психологічного захисту, усуненні спотвореного образу "Я".
Психофізіологічна реабілітація [Глушко А.М. та ін., 1995] включає три етапи:
1.Діагностичний - клініко-психофізіологічне обстеження.
2.Лікувально-відновлювальний - індивідуальний підхід. При наявності психоемоційного порушення у конкретного хворого, застосовується підбір індивідуальних психотерапевтичних впливів (раціональна бесіда з елементами психоаналізу, логотерапія, естетотерапія, психотерапевтична бесіда);
3.Соціально-адаптивний.
E. Lester (1968) виділяла чотири етапи проведення психотерапії у дітей і підлітків:
" встановлення контакту з дитиною;
" визначення природи порушення;
" сприяння порозумінню дитини та батьків;
" заключний етап.
І.З. Вельвовський та ін. (1984) рекомендують психотерапію у дітей проводити в три етапи: підготовчий (включає перші два етапи за Lester), активної психотерапії та заключний.
Підготовчий етап складається з ретельного вивчення особи дитини, оточуючого середовища, чинників, які можуть травмувати її психіку, нахилів, інтересів, звичок. На основі такого вивчення повинен бути встановлений контакт з дитиною. Попередній травматичний досвід стикання з лікарями, або негативне перенесення на психотерапевта недовірливого відношення до всіх дорослих можуть утруднювати контакт. Тому перші зустрічі з хворим повинні носити характер звичайної бесіди, мета якої викликати у дитини довіру та повагу.
І.З. Вельвовський та ін. (1984) виділяють на етапі активної терапії раціональну терапію, бібліотерапію, ігрову, тренувальну, сугестивну терапію.
Існує безліч класифікацій методів і прийомів психотерапії.
М.І. Йогіхес (1929) приводить такі форми лікування нервових дітей:
" групове виховання, що найкраще підходить для егоцентричних і дітей-одиночок;
" спокійне лежання 1-2 рази на день тривалістю 10-40 хвилин;
" "уроки мовчання" за Монтесорі з концентрацією уваги на різних шумах, як наприклад - хід годинника.
В.Л.Минутко (1999) виділяє психоаналітично-орієнтовану психотерапію, філософсько-гуманістичну (у т.ч. екзистенціальну), групову (у т.ч. психодраму та сімейну психотерапію), когнітивно-біхевіоральну, гіпносугестивну та еклектико-інтегративну психотерапію.
М.І. Буянов (1990) дає таку класифікацію прийомів психотерапії дітей і підлітків:
" сугестивна - навіювання в станах: активному; просоночному та передсонному; гіпнотичному (сомноленція, каталепсія або сомнамбулізм); на фоні дії седативних засобів; самонавіювання та ін.;
" тренувальна - модифікація аутотренінгу; погашення патологічного рефлексу в умовах патогенної ситуації; м'язове розслаблення; психотерапія реципрокного гальмування та ін.; метод штучної репродукції афективних і патогенних ситуацій; імаготерапія та ін;
" наркопсихотерапія - наркогіпноз, гіпнонаркоз, наркоаналіз та ін.;
" пояснююча (раціональна) психотерапія - переконання, аретопсихотерапія, лібропсихотерапія та ін.;
" стресопсихотерапія - психостресопсихотерапія, біостресопсихотерапія, фармакостресопсихотерапія, фізикостресопсихотерапія. Цей метод має лише історичне значення. Використовується при лікуванні алкоголізму та заїкання у дорослих;
" колективна - прийом психотерапевтичного дзеркала, анонімне обговорення хворими своїх переживань і створення почуття лікувальної перспективи, корекція масштабів хворобливих переживань, виключення ятрогенії, егротогенії, дидактогенії, парентогенії та ін;
" ігрова - недирективна та директивна.
M. Tramer (1956) відносить до психотерапії дітей і підлітків такі прийоми: навіювання (в тому числі гіпноз), логічне пояснення (логотерапія, розроблена V. Frankl, 1948); психокатарсис (S. Freud, J. Breyer); індивідуальну психологію (A. Adler); трудотерапію, нормалізацію стосунків матері і дитини, батька та дитини, дитячий психоаналіз.
S. Stein (1969) розділяє всі прийоми психотерапії на три групи. Перша група - психоаналітичні прийоми: гіпноаналіз, відреагування, катарсис, метод вільних асоціацій, перенесення (позитивне та негативне), зворотне перенесення, терапевтична нейтралізація. Друга група - психодрама. Третя - гіпноз.
М.І. Буянов (1990) в рамках психотерапії дітей і підлітків виділяє загальну, окрему та спеціальну психотерапію.
Загальна психотерапія - це психотерапевтичний компонент фармако-, фізіотерапії та інших методів лікування (включаючи плацебо). Загальну психотерапію можна назвати малою психотерапією, маючи на увазі те, що її проводити можуть не тільки лікарі-психотерапевти, а й всі лікарі незалежно від спеціалізації.
Серед методів окремої психотерапії О.І. Захаров (1998) виділяє сугестивну, тренувальну, стресопсихотерапію, наркопсихотерапію, раціональну, колективну, ігрову та ін.
Спеціальна психотерапія розглядається як частина комплексного лікування при неврозах, неврозоподібних розладах резидуально-органічного генезу, психосоматичних порушеннях, патологічних реакціях і патологічному розвитку особи, при хірургічних та інших соматичних захворюваннях, а також як засіб зменшення стану психологічного напруження у здорових і хворих осіб.
Loading...

 
 

Цікаве