WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Основні поняття про психотерапію у дітей - Реферат

Основні поняття про психотерапію у дітей - Реферат

дорослими, роль відволікання та переключення. Схильність дітей до відволікання та переключення М.І. Буянов рекомендує використовувати для зняття фіксацій хворобливих симптомів і шкідливих звичок.
Один із суттєвих напрямів психотерапії - це зміна, модифікація поведінки на більш адаптивну. У дітей легко виникають умовно-рефлекторні зв'язки і тому важливе психотерапевтичне значення має гра. Широке використанняпсихотерапевтичного впливу через батьків та інших старших осіб, які користуються в дитини авторитетом і довірою - один з ключових моментів в психотерапії дитячого віку. Часта зміна методів лікування - закономірне явище при психотерапії дітей і підлітків, але підібраний метод повинен у тій чи іншій формі варіюватись, залишаючись основним.
При плануванні психотерапевтичних заходів слід поділити скарги і дані клініко-психологічного дослідження на такі рівні [Карвасарський Б.Д., 2000]:
Рівень 1. Проблеми з зовнішнім оточенням. Цей рівень розглядає проблеми членів сім'ї в контексті соціальних зв'язків. Він охоплює, крім всього іншого, навчання в школі, роботу членів сім'ї, відношення з іншими родичами, друзями, знайомими, сусідами, умови проживання і доходи сім'ї. Гіпотези цього рівня пояснюють виникнення психологічної проблематики несприятливими факторами зовнішнього середовища.
Рівень 2. Проблеми в сім'ї. Розглядаються проблеми сім'ї як природної групи. Симптоматичну поведінку "ідентифікованого пацієнта" аналізують як наслідок порушення функціонування всієї сім'ї або окремих її підсистем. Акцент робиться не на індивідуальних характеристиках членів сім'ї, а на їх взаємодії та структурних особливостях сімейної організації. Надається велике значення збору сімейного анамнезу, структурі сім'ї, ієрархії, об'єднаності, межам, комунікації, трикутнику як одиниці оцінки сім'ї, коаліціям, стадії життєвого циклу, сімейній історії, горизонтальним і вертикальним стресорам.
Рівень 3. Когнітивні та поведінкові проблеми. Вони охоплюють порушення або труднощі в області емоцій, когнітивних функцій або поведінки пацієнта, які пояснюються з позиції теорії навчання (когнітивний дефіцит або спотворення): контакт; невербальні прояви комунікації; пасивна (пасивно-агресивна), агресивна або впевнена поведінка; розвиток соціальних навичок; характеристика сфери спілкування пацієнта; самооцінка - адекватна, низька, завищена; здатність до адаптації, стійкість до стресу; копінг-механізми (механізми здолання труднощів і стресу); афекти (слід особливо описати такі афекти як тривога, депресія, страх, почуття провини, апатія); мотиви поведінки (слід шукати мотиви поведінки особливо в сферах сексуальній та агресії, звернути увагу на ієрархію мотиваційно-споживацької сфери, встановити блокування основних потреб, визначити часову перспективу); характеристика ступеню особистої зрілості; "умовна вигода" симптомів; суїцидальні думки та наміри; ресурси та позитивні особливості дитини.
Рівень 4. Емоційні конфлікти. Емоційні розлади мають свідому та несвідому сторони (подвійне дно); захисні системи (наявність захисту можна вивчати за наявності або відсутності фобій, обсесивно-компульсивної поведінки); невротичні механізми захисту - несвідомі способи редукції емоційного напруження; встановлення специфічних автоматичних думок, що передують негативним емоціям або дезадаптивній поведінці (зв'язок між ірраціональними установками та поведінкою). Слід враховувати фази психічного розвитку за Ковальовим та Фрейду.
Рівень 5. Порушення розвитку та особисті розлади. На цьому рівні формуються тривалі та глибинні відхилення. Це торкається різноманітних аспектів як "спотвореного", так і "пошкодженого" розвитку: аутизм, ядерні психопатії, психогенні формування особи, а також специфічні аномалії розвитку. Подібні порушення часто є его-синтонними, що необхідно враховувати при виборі методу психотерапії.
Рівень 6. Біологічні порушення. Біологічні фактори (ускладнена вагітність, пре-, пери-, постнатальні враження ЦНС) можуть бути провідними в походженні симптоматичної поведінки.
Психотерапія періоду дорослішання повинна відповідати специфічним потребам цієї життєвої фази. Сформульовані такі принципи психотерапії[Карвасарський Б.Д., 2000]:
1.Критерієм необхідності призначення психотерапії при психічних розладах дитячого та підліткового віку є виявлення відхилень, що погрожують нормальному віковому розвитку дитини, і в тому випадку, коли енергія пацієнта витрачається на здолання внутрішніх і зовнішніх конфліктів, а не на виконання завдань розвитку;
2.Об'єм і вибір послідовності психотерапевтичних втручань залежить від ступеня тяжкості симптоматики, наявності внутрішньоособистих і/або міжособистих конфліктів, фізичного стану пацієнта, тривалості порушень, кількісних і якісних відхилень в емоційній, поведінковій, мотиваційних сферах, спотворення образу "Я", дисфункціональних сімейних стосунків, мотивацій на роботу, суб'єктивних відношень до порушень (его-дистонне, его-синтонне), можливості та бажання мікросоціального оточення до змін. У випадку поєднання декількох розладів у одного пацієнта слід ранжувати актуальність проблем для нього та його сім'ї;
3.Індивідуальна та групова психотерапія у дітей і підлітків враховують такі моменти: направленість на конкретний зміст, врахування актуальності проблеми для пацієнта, необхідність детальної проробки інформації, розмежування цілей роботи з дитиною та батьками, оцінка особистих ресурсів, які могли б стати резервом для посилення стратегій подолання труднощів (допінг-механізмів), директивний стиль проведення занять і активність психотерапевта. Лікар повинен відмовитись від дистанції у спілкуванні, активно входити в процес лікування, і, не дивлячись на в цілому доброзичливу атмосферу, твердо відстоювати свою точку зору;
4.Вибір адекватної форми проведення психотерапії;
5.Гнучкість терапевтичної тактики. Лікар не повинен діяти за схемою. Слід бути готовим обговорювати з пацієнтом те, що його цікавить, якщо цього потребує ситуація;
6.Уникання сильної фрустрації;
7.Посилення функцій "Я" та обережність в роботі з регресією. Важливе завдання психотерапевта дітей і підлітків - посилення "Я" пацієнта, але з одночасним дозволом на регресію поведінки за необхідністю;
8.Надання корективного емоційного досвіду. Обговорюючи з психотерапевтом обставини свого життя, пацієнт отримує можливість набути нового емоційного досвіду. Передумовою виникнення такого досвіду є установка лікаря на специфічні вікові проблеми, які можуть чекати на дитину в
Loading...

 
 

Цікаве