WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Основні поняття про психотерапію у дітей - Реферат

Основні поняття про психотерапію у дітей - Реферат


Реферат на тему:
Основні поняття про психотерапію у дітей
Психотерапія знаходиться на стику напрямів медицини: фізіології, психіатрії, психопатології, неврології тощо, психології, соціології та ряду гуманітарних наук, причому останнього часу відбувається експансія психотерапії у позаклінічне середовище (реадаптація та реабілітація після перебування в лікувальному закладі, кабінети соціально-психологічної допомоги).
Психотерапія - це процес психологічної взаємодії лікаря з пацієнтом, цілями якого є:
1.Нормалізація психічних, емоційно-афективних і вегетативних розладів невротичного регістру, а також порушених відносин особи, зміна установок, звичок, поглядів, світоглядів, позбавлення від патологічної залежності від чогось;
2.Мобілізація ресурсів особи та адаптаційних можливостей (психологічних і фізіологічних) у людини [Простомолотов В.Ф., 1997].
Важливо усвідомлювати, що психологічна допомога має стратегічні цілі: відновлення втраченого відчуття особистої цінності, відмову від закритих, захисних стратегій самоусвідомлення, затвердження власної індивідуальності через конструктивну поведінку та спілкування [Соколова О.Т., 1989].
З точки зору Д.І. Шустова (1996) в процесі психотерапії найважливішим є корекція взаємовідносин особи хворого та оточуючого середовища. Індивідуум повинен змінюватись перед тим, як зміниться форма його поведінки.
Виділяють певні етапи психотерапії, направлення, рівні взаємодії:
1.Установлення психотерапевтичного контакту;
2.Сповідь хворого (розповідь про себе);
3.Психотерапія з використанням пізнавально-поведінкових механізмів психологічного захисту - раціональна, когнітивна, поведінкова, патогенетична, психоаналіз, функціональне тренування;
4.Психотерапія з використанням психофізіологічного захисту зміненої свідомості (гіпноз, гіпнокатарсис, навіювання, аутотренінг, медитація);
5.Емоційне стимулювання (хобі-психотерапія, творче самовираження).
Клініко-психотерапевтичний висновок будується за певною схемою:
1.Скарги, що турбують пацієнта чи батьків в момент бесіди з лікарем;
2.Скарги, що на момент бесіди відсутні, але більш менш регулярно або періодично, виникають протягом дня, тижня або місяця;
3.Скарги, що виникають лише у відповідь на специфічні зовнішні фактори;
4.Вивчення загальної картини хвороби (симптомів) пацієнта, його відношення до них (его-дистониий, его-синтонний розлад).
Є різні точки зору на організацію психосоматичної допомоги хворим. Згідно з однією - лікування психосоматичних захворювань у дітей повинні проводити педіатр разом з психіатром, психотерапевтом. Згідно з другою - терапевт, який працює в кардіологічному (або гастроентерологічному, неврологічному та ін.) відділенні, повинен мати підготовку в сфері медичної психології та психіатрії. Першу концепцію відстоюють лікарі, які працюють з дітьми, другу - дорослі терапевти.
Багато дослідників наголошує на тому, що дуже важливим є в комплексному лікуванні психосоматичних захворювань є використання особисто-орієнтованої [Якимович В.Б., 1991] і симптоматичної психотерапії у правильному співвідношенні між ними, а також визначення задач і вибір конкретних психотерапевтичних технік із урахуванням співвідношення клінічних, психофізіологічних і психологічних механізмів психосоматичних захворювань і його специфіки на різних етапах лікування.
При використанні психотерапії в клініці внутрішніх хвороб використовуються такі міри впливу:
1.Вплив на невротичний (функціонально-динамічний) компонент соматичного захворювання;
2.Вплив на психічні, нейропсихічні та сомато-психічні механізми хвороби;
3.Вплив на особу хворого з метою змінити реакцію на хворобу, покращати функціонування в нових умовах;
4.Вплив на групи людей у сфері проживання хворого.
Цілі та завдання психотерапії психосоматичних захворювань:
1.Всебічне вивчення особи хворого, особливостей реагування.
2.Встановлення етіопатогенетичних механізмів, які сприяли виникненню та фіксації тривалих емоційних розладів.
3.Усвідомлення хворим причинно-наслідкових зв'язків між особливостями його особи та розвитком захворювання.
4.Корекція порушених систем стосунків, патогенних форм реагування.
Клінічними передумовами широкого й ефективного використання психотерапії є:
1.Пряме використання її лікувального впливу при широкому колі захворювань, в етіопатогенезі яких психічному фактору належить головна (неврози) або дуже суттєва роль (інші межові стани, психосоматичні розлади);
2.Її лікувально-профілактичне значення з урахуванням психосоціальних реакцій на соматичні хвороби, їх наслідки, вплив специфічних соматичних розладів на психологічне функціонування індивіда, його поведінку.
Значне місце займає психотерапія в реабілітації різних захворювань. при Так, при ендогенній депресії психотерапія підвищує ефективність лікування хворих не тільки у відношенні зменшення клінічних розладів у гострому періоді, але і в профілактиці рецидивів, а також соціальній реадаптації (у відношенні відновлення здатності продовжувати навчання).
В основу психопрофілактики дітей старшого віку треба покласти такі вимоги:
1.Виховання правильної уяви про суспільні мотиви та рушійні сили, що створить можливість поведінки на основі адекватного розуміння ситуації;
2.Пізнання власних можливостей і попередження перенапруження;
3.Виховання навиків реагування на реальні події, а не на очікувані неприємності;
4.Використання в процесі реагування своїх найбільш продуктивних рис характеру;
5.Уникання найбільш важких обставин життя;
6.Використання механізмів компенсації для пом'якшення недоліків характеру;
7.Вироблення навиків релаксації, відволікання від психотравмуючої ситуації
Слід зазначити особливості дитячого віку які вносять корективи в призначення психотерапії:
" підвищена навіюваність у дітей часто поєднується з нерозумінням необхідності лікування внаслідок негативного відношення до нього;
" психологічна залежність дитини від дорослого, неправильне розуміння дорослими зміни її поведінки зароджує в ній вороже відношення до всіх дорослих;
" психіка дитини знаходиться в постійному розвитку і тому форми та методи психотерапії повинні використовуватись з врахуванням не тільки клінічних синдромів, але і вікових особливостей дитини.
М.І. Буянов (1990) підкреслював таку особливість психотерапії у дітей, як її нерозривний зв'язок з соціальною педагогікою. В дитячому віці відмічається значно більша в порівнянні з
Loading...

 
 

Цікаве