WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Суїцид. Причини суїцидальної поведінки в ОВС. Діагностика та профілактика самогубств співробітників ОВС - Курсова робота

Суїцид. Причини суїцидальної поведінки в ОВС. Діагностика та профілактика самогубств співробітників ОВС - Курсова робота

людей і свідчити про різний рівень дезадаптацій особи. На них слід звертати увагу при роботі з суїцидонебезпечним контингентом психічно хворих, у роботі телефону довіри та при оцінці можливих повторних суїцидальних дій у післясуїцидальний період.
З соціальних чинників, які впливають на саморегуляцію слід виділити:
1) економічні негаразди, бідність, безробіття;
2) дезорганізацію сім'ї: смерть рідних, розлучення, відсутність підримки, конфлікти, несумістність, відсутніть дисциліни;
3) формування нових суспільних поглядів, які не приймаються особою;
4) обмеження та низька якість загальноосвітньої та професійної освіти;
5) відсутність дозвілля та відпочинку;
6) послаблення правоохоронної діяльності;
7) неспроможність органів управління вплинути на негативний перебіг подій;
8) різні етичні, релігійні, економічні конфлікти.
Негативна оцінка особою соціальних факторів негативно впливає на процеси саморегуляції, ускладнює адаптацію, спричиняє постійне нервове напруження, на тлі якого іноді виникає бажання скінчити життя самогубством.
Оцінка ставлення особи до особових та соціальних чинників повинна аналізуватися лікарями, психологами для прогнозування можливих повторних суїцидальних дій у післясуїцидальний період. Це допоможе правильно спрямувати психотерапевтичну роботу з суїцидонебезпечнимконтингентом.
Відокремлення самогубства від такого поняття, як нещасний випадок, має важливе значення при вирішенні питання постановки хворого на спеціальний облік у позалікарняних умовах.
Такий підхід допоможе зробити групу хворих з аутоагресивними формами поведінки однорідною і правильно підійти до розробки профілактичних заходів. Профілактика самогубства психічно хворих повинна будуватися як цілісна система і складатися з кількох послідовних етапів. Перший - це проведення лікувальних заходів примусового (згідно інструкції про "примусову госпіталізацію") та не примусового характеру. Другий етап - виписка хворого з лікарні та постановка його на спеціальний облік у ПНД. Третій етап - зняття з спеціального обліку.
Усі вищезгадані етапи профілактики аутоагресивних форм поведінки психічно хворих повинна об'єднувати єдина програма профілактичних та реабілітаційних заходів, які включають не тільки трудову діяльність, але й увесь спектр соціального життя хворого.
В кожному суспільстві властиві такі форми соціальних відхилень і в тих масштабах, які витікають з конкретно-історичних умов його існування - соціальних, економічних, політичних, етичних і ін. Об'єм соціальних відхилень дозволяє судити про етичний клімат даного суспільства, рівні законності і правопорядку, ступеня згуртованості соціальних груп.
Ні у філософському, ні в короткому психологічному словнику немає визначення поняття "суїцид" (самогубство). Це складне явище, яке важко пояснити, тому що кожна людина в певному віці, стикаючись з нерозв'язними, на його думку, проблемами, замислюється над крайнім виходом.
За статистикою самогубств критичним віком є 15, 24, 28, 33, 37, 45, 51, 60 років. В психоаналізі це називається "зустріч з самим собою", вік, коли людина задає собі питання "хто я?" і, якщо не знаходить відповідь, просто "здається". Є люди, їх більшість, які, що називається "втомились від життя".
Час від часу газети і журнали публікують статті на теми суїциду. Виявляється, в Україні самогубство "помолодшало", і тепер на нього нерідко йдуть навіть діти. Думка про самогубство не виникала тільки у 1% школярів
Для дослідження проблеми я провела анкетування (див. зразок) серед 100студентів, віком від 17років .
1. Чи самогубства зустрічаються частіше серед підлітків,
ніж серед дорослих людей? Так - 90% ні - 10%
2. Чи зустрічались Ви з явищем суїциду у своєму житті? Так - 56% ні - 44%
3. Чи є самогубство завжди розсудливим вчинком? Так - 70% ні - 30%
4. Чи є самогубство смертним гріхом? Так - 80% ні - 20%
5. Частота суїцидів серед бідних верств населення істотно
вище, ніж серед забезпечених. Так - 36% ні - 64%
6. Чи виникали у вас коли-небудь думки про самогубство? Так - 99% ні - 1%
7. Які причини можуть спонукати людину вчинити самогубство?
Відповіді були такими: нерозуміння, проблеми в удома, особисті проблеми, соціальне положення, музика, знущання з боку однолітків або дорослих, самопожертвування і "інше".
В критичний період з 13 до 19 літ підліток відходить від батьків, але продовжує в них мати потребу, тому що перед ним відкривається світ, в якому він не знаходить розуміння і не завжди зможе відповісти самому собі на питання про значення життя. І якщо цей пошук себе ускладнюється різними обставинами, - все сходиться в одну крапку і підліток звикає з думкою, що "життя не для нього".
Мабуть, дорослим варто задуматися над цими цифрами і відповідями.
Весь світ мчить кудись так стрімко, що ми не встигаємо розуміти, відчувати, оцінювати все, що відбувається навкруги нас.
ІV Використана література:
Амбрумова А. Г. Бородин С. В. Михлин А. С. Предупреждение самоубийств. М. 1980. с. 40.
Бердяев Н. А. О самоубийстве. Психологический журнал. т. 13 №3 1992. с. 96-106.
Бородин С. В. Михлин А. С. Мотивы и причины самоубийств. Комплексные исследования в суицидологии. М. 1986. с. 65.
Брухановский Н. П. Самоубийцы. Л. 1927. с. 127.
Волков В. Н. Медицинская психология в ИТУ. М. Юридическая литература. 1989. с. 256.
Короленко А. П. Дожик Т. А. Семь путей к катастрофе. Новосибирск. Сиб. отделение. 1990. с.224.
Алиев И. А. Актуальные проблемы суицидологии. Уголовно-правовые криминалогические аспекты. Баку 1987. с. 7.
Васильчук М.В., Медвідь М.К., Сачков Л.С. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності. - К.: Фенікс, 2000. - 896 с.
Змановська Е. В. Девиатология: (Психология отклоняющегося поведе-ния): Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Издательский центр "Академия", 2003.- 288 с.
Максимова Н.Ю. Воспитательная работа с социально дезадаптированными школьниками: Методические рекомендации. - К.: ІЗМН, 1997. - 136 с.
Овчарова Р.В. Технологии практического психолога в образовании: Учебное пособие для студентов вузов и практических работников. - М.: ТЦ "Сфера", 2000. - 448 с.
Организация й содержание деятельности психологической службы образования. Методические рекомендацни для руководителей средних общеобразовательных учреждений - Одесса: ИУУ, 1999 -76 с.
Пачковський Ю.Ф., Корнієнко І.О Проблеми молоді: соціолого-психологічні аспекти вивчення та діагностики // Збірник науково-методичних матеріалів для роботи з дітьми, що зазнали насильства. - Львів: ВНТЛ, 1999 - 68с.
Loading...

 
 

Цікаве