WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психодіагностика інтелектуальних здібностей. - Курсова робота

Психодіагностика інтелектуальних здібностей. - Курсова робота


Курсова робота
ТЕМА.
Психодіагностика інтелектуальних здібностей.
ПЛАН
1. Інтелектуальні здібності людини.
2. Підходи до трактування поняття "інтелект".
3. Теоретичні підходи та характеристика тестів вимірювання інтелекту.
4. Розумовий вік (РВ) та коефіцієнт інтелектуальності (IQ).
5. Структура та особливості проведення тесту Д.Векслера.
6. Аналіз та інтерпретація результатів.
?
Вступ.
Серед істотних відмінностей людини є її здібності. Людські здібності виникли і розвинулись у процесі праці; в діяльності і в праці вони й виявляються. Здібності, як рушійна сила, відіграли провідну роль у розвитку науки і техніки, створенні матеріальних і духовних багатств, суспільному прогресі.
Кожна людина здібна до певного виду діяльності. Здібності відрізняють одну людину від іншої, мають відношення до успішного виконання будь-якої діяльності але, разом з тим, не зводяться до самих знань, умінь і навичок, які вироблені у людини, хоча і зумовлюють легкість і швидкість набуття цих знань (Б. Теплов).
Здібність - це складна властивість людини, її внутрішня можливість відповідати вимогам, які ставить перед нею діяльність. Вона опирається на низку інших властивостей, до яких належать життєвий досвід людини, здобуті нею знання, вміння та навички. Кожна здібність - до малювання, музики, техніки, науки - це синтетична властивість людини, яка охоплює цілу низку загальних і часткових властивостей у певному їх поєднанні.
Видатні індивідуальні здібності людей в одній чи кількох галузях діяльності називають талантом, а самих людей - талановитими. Найвищий щабель розвитку здібностей, які виявляються у творчій діяльності і результати якої мають історичне значення в житті суспільства, в розвитку науки, літератури, мистецтва, називають геніальністю.
Отже, як ви здогадуєтеся, на сьогоднішньому занятті мова бути йти про найважливіші особливості людської психіки - розумові здібності. В процесі уроку нам необхідно буде з'ясувати такі завдання:
1. що являють собою здібності людини і як вони співвідносяться з її інтелектом;
2. які існують підходи до трактування структури інтелекту;
3. в чому полягає сутність понять "розумовий вік" та "коефіцієнт інтелектуальності";
4. які існують методи дослідження рівня інтелекту;
5. здійснити аналіз та інтерпретацію результатів дослідження, проведеного за допомогою інтелектуальної шкали Д.Векслера.
?
1. Інтелектуальні здібності людини.
Що ми будемо розуміти під здібностями людини? В зарубіжній психології під здібностями розглядаються вроджені особливості індивіда, які визначають всі досягнення суб'єкта (capacity) та набуті ним навички і вміння (ability). Достатньо поширеним є поняття "aptitude", що визначається як природна здібність набувати загальні чи спеціальні знання та вміння. До загальних здібностей, які ще називають загальними розумовими здібностями або інтелектом, перш за все відносять властивості розуму. Вони розглядаються західними психологами як вроджені.
До загальних властивостей особистості, які за умов діяльності постають як здібності, належать індивідуально-психологічні якості, які характеризують належність людини до одного з трьох типів, визначених І. Павловим як "художній", "розумовий" та "середній". Для "художнього типу" властиві яскравість образів, жива вразливість, емоційність. Таким людям легше опанувати діяльність художника, скульптора, музиканта, актора тощо.
Для "розумового" типу характерне вміння оперувати абстрактним матеріалом, поняттями, математичними залежностями. Рівновага двох систем дає "середній" тип. Проте не варто вважати, що наявність розподілу на "художній" та "розумовий" типи означає слабкість інтелектуальної діяльності у "художнього" типу або, навпаки, слабкості конкретних вражень у "розумового". Ідеться про відносне переважання.
Особливо важливу роль у структурі здібностей відіграє здатність людини мислити, розкривати певні зв'язки та відношення, які не виявляються безпосередньо.
- Прошу пригадати з курсу загальної психології, які якості мислення, характерні для людини, ви пам'ятаєте?
Широта мислення - це здатність охопити питання все цілком, не упускаючи найменших дрібниць.
Глибина мислення полягає у вмінні проникати в суть складних запитань. Якістю, протилежною до глибини мислення, є поверхневість суджень, коли людина звертає увагу на дрібниці і не бачить основного.
Самостійність мислення - характеризується вмінням людини висувати нові завдання і знаходити шляхи вирішення, не звертаючись по допомогою до інших людей.
Гнучкість думки виражається в її незалежності від впливу прийомів та способів вирішення задач, засвоєних в минулому, у вмінні швидко змінювати дії при зміні обстановки.
Швидкість мислення - це здатність людини швидко орієнтуватися в новій ситуації, обдумувати та приймати рішення.
Критичність мислення - це вміння людини об'єктивно оцінювати свої та чужі думки, старанно та всесторонньо продумувати всі положення та висновки.
Поспішність мислення - проявляється в тому, що людина, всесторонньо не продумавши питання, вихоплює яку-небудь одну сторону, спішить висловити рішення, висловлює недостатньо продумані відповіді та судження.
Всі перелічені якості відіграють велике значення у рівні загального інтелектуального розвитку.
Вітчизняні науковці поділяють здібності людини на такі групи:
- загальні здібності (здатність до виявлення закономірностей, загальний рівень інтелекту);
- модально-загальні здібності (вербальний інтелект, неметричний інтелект, що дозволяє здійснювати обчислення, просторовий інтелект, техніко-практичний інтелект);
- спеціальні здібності (обумовлюють легкість та успішність оволодіння спеціальними видами діяльності: музичні здібності, технічні здібності, артистичні, педагогічні тощо);
- часткові здібності (рівень розвитку психічних пізнавальних функцій: пам'яті, уваги, сприйняття, мислення, уяви).
Сукупність пізнавальних процесів людини складає її інтелект.
2. Підходи до трактування поняття "інтелект".
Термін "інтелект" вживається як синонім до слова "розум". Разом з тим, неправомірно зводити інтелект тільки до мислення. Як ми вже розглядали, мислительні здібності складають основу інтелекту, але невід'ємними елементами інтелекту є також увага (аттенційні), пам'ять (мнемічні), уява (імажинативні) та інші види розумових здібностей.
- Прошу знайти у психологічних словниках визначення поняття "інтелект".
За тлумаченням психологічного словника за редакцією А.В.Петровського, інтелект є відносно стійкою структурою розумових здібностей індивіда.
Сучасні західні фахівці визначають його як здатність до логічного мислення, планування, розв'язання проблем, абстрактного мислення, сприйняття складних ідей, швидкого навчання та навчання на основі досвіду.
Існує три форми інтелектуальної поведінки:
- вербальний інтелект, який включає запас слів, ерудицію,вміння розуміти прочитане;
- здатність вирішувати проблеми;
- невербальний або практичний інтелект, складовою частиною якого є вміння адаптуватися до навколишнього середовища. Тобто, здатність адекватно сприймати та розуміти навколишні події, адекватно оцінювати свої можливості, раціонально діяти в новій обстановці.
За визначенням Д.Векслера, інтелект - це глобальна здатність діяти розумно, раціонально мислити і добре справлятися з життєвими обставинами.
Терстоун досліджував різні сторони загального інтелекту, які він назвав первинними розумовими потенціями. Він виділив сім таких потенцій:
1. здатність до обчислень, тобто здатність оперувати числами і виконувати арифметичні
Loading...

 
 

Цікаве