WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічна культура юриста - Курсова робота

Психологічна культура юриста - Курсова робота

юридичної психології
2. [3, с.16] Юридична психологія - самостійна галузь знання на межі психології та юриспруденції. Вона вивчає психологічні явища, механізми та закономірності, пов'язані з правом, його виникненням, застосуванням і впливом у цілісній системі "людина - суспільство - право". В центрі її уваги знаходяться психологічні аспекти особистості, поведінки та діяльності у сфері права, оскільки саме право - результат людської діяльності,звернений, передусім, до особистості. Особистість - безпосередній учасник реально існуючих суспільних відносин (економічних, виробничих, службових тощо); вона стає стороною правових відносин у всій їх різноманітності (цивільних, кримінальних, сімейних та ін.) у зв'язку чи з при-воду фактів, що набувають конкретного юридичного значення стосовно даного випадку:
Юридична психологія, як будь-яка прикладна наука, має на меті конкретизацію та поглиблення знань щодо певного виду діяльності, у даному випадку - юридичної. Юридична наука і практика, користуючись психологічними знаннями, не перестають бути юридичною галуззю. У кримінальному праві, наприклад, на базі загальної психології сформульовані такі поняття, як суб'єкт злочину, суб'єктивна сторона, мотив і мета вчинення злочину та ін.; на основі соціальної психології розробляється проблема співучасті та групової злочинної діяльності. Але у будь-якій юридичній діяльності і, відповідно, її психологічному забезпеченні, на перший план виступають формальні вимоги закону, обов'язковість та необхідність його дотримання, правові поняття і категорії, а не психологічні закономірності психіки і поведінки безвідносно до їх соціального змісту. Юридична психологія, у свою чергу, вивчає психічні явища, процеси, закономірності, що виникають у полі правоохоронної та правозастосовної діяльності на базі чинного законодавства, специфіку психологічного змісту права, його інститутів та категорій. Психологічна предметність юридичної психології невіддільна від предметності юриспруденції, вони інтегративно пов'язані між собою, визначаючи різні аспекти одних і тих же явищ особистості, поведінки і діяльності.
Інтеграція між юриспруденцією та психологією відбувається на трьох рівнях: застосування психологічного знання у юридичній діяльності у чистому вигляді: використання трансформованих психологічних знань, синтез психологічних та юридичних знань.
Перший рівень - це безпосереднє використання психологічних знань як методу експертно-психологічних оцінок. При цьому психолог виступає в ролі експерта, спеціаліста або консультанта в кримінальному цивільному, адміністративному процесі або на стадії виконання покарання чи інших за-ходів правового впливу.
Другий рівень - це розгалуження, уточнення, удосконалення юридичних понять та інститутів за рахунок залучення психологічних категорій, а також застосування юристами психологічних методів у наукових дослідженнях або правозастосовчій, правоохоронній, профілактичній та іншій юридичній практиці, використання даних психології в оперативно-розшуковій і процесуальній діяльності, розслідуванні злочинів, виправленні і перевихованні правопорушників, професійному відборі і підборі тощо. При цьому уточнюються такі поняття, як "правова свідомість", "провина", "осудність", "дієздатність", "правопорушник" тощо.
Третій рівень взаємодії психології і юриспруденції має більш виражений, ніж два попередні, двосторонній характер. Потреба юриспруденції у психологічному знанні спричинила виникнення юридичної психології, яка є наукою водночас і психологічною, і юридичною. Виникнення такої науки стимулює розвиток і вдосконалення як психологічного, так і юридичного знання.
Історично склалося так, що острах психологізації при вивченні соціальних явищ, у тому числі правових, призвів до ігнорування досягнень психології та догматичного застосування юристами певних психологічних реалій. Образно кажучи, утворилась своєрідна порожнина, що заповнювалась довільними трактуваннями одних і тих же явищ терміноло-гічними неточностями і протиріччями. Пограничні проблеми психології і права тривалий час залишались поза сферою фундаментальних досліджень. Найбільшого розвитку отримали прикладні аспекти юридичної психології, що стосуються правозастосовної діяльності зокрема, слідчої практики. Знач-но пізніше почали розвиватись кримінальна і пенітенціарна (виправно-трудова) психологія та методологічні засади самої науки.
[4, с. 322] Психологічна підготовка юриста повинна розглядатися не як бажаний додаток до його професійних якостей, а як обов'язкова складова частина професіоналізму. Без сумніву можна стверджувати: без хорошої психологічної підготовки прокурору і судді, слідчому та інспектору, адвокату і захиснику важко добитися великих успіхів у своїй роботі.
У зв'язку з цим слід мати на увазі три основні групи професійно-психологічної підготованості юридичних кадрів:
Перша група - професійно-психологічні вміння. Частина дії і прийомів роботи юриста мають переважно психологічну спрямованість і зміст. Для їх успішного виконання психологічні рекомендації мають першорядне значення. Вищий ступінь оволодіння ними і характеризує професійно-психологічні вміння. До найважливіших з них відносяться:
- вміння враховувати і створювати психологічні умови для ефективного вирішення поставленого юридичного завдання. Кожен життєвий випадок, кожна службова ситуація, які стають предметом юридичного розгляду існують при цілком певних умовах. У комплексі цих умов суттєве місце належить психологічним умовам: об'єктним (відповідність дій юриста психології тієї особи, з якою він має справу і яка виступає об'єктом його сприйняття вивчення, взаємодії і впливу, установчим (відповідність дій юриста особливостям обстановки, взаємостосунків і т.п.), суб'єктним (відповідність дій юриста процесу реалізації наміченій ним меті його власної підготовленості, стану, установкам);
- вміння професійно користуватися основними психологічними засобами. Всяка дія, прийом впроваджуються в життя за допомогою певних засобів. У тому числі їх юридична наука і практика називають психологічні засоби: мовні і немовні. До психологічних засобів по праву можна віднести і рольову поведінку юриста. Справжня майстерність у використанні мови і немовних засобів спілкування, рольової поведінки в юридичній діяльності вимагає знання теоретичних основ спілкування і хорошої практики;
- вміння користуватися особливими психологічними прийомами юридичної роботи: складання психологічно портрету людини чи іншої групи, заяв і повідомлень свідків, потерпілих та інших осіб, встановлення психологічного контакту зі співрозмовником і діагностика брехні приховуваних обставин та ін.;
- друга група професійно-психологічної підготовленості юриста - професійно розвинуті психологічні якості. Встановлено, що професійно розвинутому у юриста повинні бути
Loading...

 
 

Цікаве