WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Паніка як соціально-психологічний феномен - Реферат

Паніка як соціально-психологічний феномен - Реферат

сіна, хто дугу, хтокаптан, лозину, поранені - свої милиці, всі в несамовитості жаху, мотаючи цим в повітрі, кинулися назустріч своїй смерті".
Козаки, що не чекали такого, самі перелякалися і повернули коней.
Такі випадки, звичайно, рідкісні і не "роблять погоди" в загальному масиві ситуацій колективного страху. Проте я не випадково підкреслив особливу практичну важливість останнього зауваження. Річ у тому, що психологічний момент є відповідним для перелому ситуації людиною або невеликою, але організованою групою осіб готових узяти на себе керівництво. [2]
2. Дослідження паніки.
Паніка відноситься до таких явищ, які надзвичайно важко піддаються дослідженню. Її не можна безпосередньо спостерігати, по-перше, тому що ніколи наперед не відомі терміни її виникнення, по-друге, тому що в ситуації паніки вельми складно залишитися спостерігачем: в тому-то її сила і полягає, що будь-яка людина, яка опинилася "всередині" системи паніки, в тій або іншій мірі піддається їй.
Дослідження паніки залишаються на рівні описів, зроблених після її піку. Ці описи дозволили виділити основні цикли, які характерні для всього процесу в цілому. Знання цих циклів дуже важливе для припинення паніки. Це можливо за умови, що знаходяться сили, здатні внести елемент раціональності в ситуацію паніки, певним чином захопити керівництво в цій ситуації. Окрім знання циклів, необхідно також і розуміння психологічного механізму паніки, зокрема такої особливості зараження, як несвідоме прийняття певних зразків поведінки. Якщо в ситуації паніки знаходиться людина, яка може запропонувати зразок поведінки, що сприятиме відновленню нормального емоційного стану натовпу, є можливість паніку припинити [4].
Протидіяти паніці надзвичайно важко, справитися з цим може лише людина відома в натовпі, яку поважають, і яка дотримується твердої лінії поведінки, вміє розмовляти з натовпом. Засоби боротьби з панікою різноманітні: переконання (якщо є час), категоричний наказ, пояснення неістотності небезпеки або ж використання сили і навіть усунення найнебезпечніших панікерів. Перегороджувати дорогу натовпу, який рухається, набагато важче, оскільки ззаду тиснуть на тих, хто йде попереду.
Важливим питанням при дослідженні зараження є питання про ту роль, яку грає рівень спільності оцінок і установок, властивих масі людей, схильних психічному зараженню. Хоча питання це недостатньо вивчено в науці, в практиці знайдені форми використання цих характеристик в ситуації зараження. Так, в умовах масових видовищ стимулом, що включає передуючу зараженню спільність оцінок, наприклад популярного актора, є аплодисменти. Вони можуть зіграти роль імпульсу, за яким ситуація розвиватиметься по законах зараження. Знання такого механізму використовувалося, зокрема, у фашистській пропаганді, де була розроблена особлива концепція підвищення ефективності впливу на відкриту аудиторію шляхом доведення її до відкритого збудження: до стану екстазу. Нерідко до цих прийомів вдаються й інші політичні лідери.
Міра, в якій різні аудиторії піддаються зараженню, залежить, звичайно, і від загального рівня розвитку осіб, що становлять аудиторію, і - більш конкретно - від рівня розвитку їх самосвідомості. В цьому значенні справедливо твердження, що в сучасних суспільствах зараження грає значно меншу роль, ніж на початкових етапах людської історії.
Справедливо відзначено, що чим вище рівень розвитку суспільства, тим критичніше ставлення індивідів до сил, що автоматично спонукають їх до тих або інших дій або переживань, тим, отже, слабше дія механізму зараження [3].
Традиція, що склалася в соціальній психології, зазвичай розглядає феномен зараження в умовах антисоціальної і неорганізованої поведінки (різні стихійні лиха та ін.), проте цей тип поведінки може мати прояви і в масових свідомих, соціальних діях. Інтерпретація їх з точки зору лише процесів зараження знижує значущість цих дій, але врахування чинника зараження, наприклад, в ході різних мітингів і маніфестацій необхідний. Задача соціальної психології полягає в тому, щоб дати конкретний аналіз механізму зараження, його формам в ситуаціях різної соціальної значущості.
Зокрема, дотепер практично недослідженим залишається питання про роль зараження в організованій, соціально схвалюваній поведінці, наприклад зараження особистим прикладом в різних масових виробничих ситуаціях, при проведенні рятувальних робіт в ситуації різних катастроф і т.д. Можливо, що в цих випадках відкриються якісь нові сторони феномена зараження, наприклад його компенсаторна функція в умовах недостатньої організації і т.п.
Широко відомий приклад виникнення масової паніки в США 30 жовтня 1938 р. Після передачі, організованої радіокомпанією Эн-би-сі по книзі Г. Уэллса "Війна світів", маси радіослухачів найрізноманітніших вікових і освітніх категорій (за офіційними даними, близько 1 200 000 чоловік) пережили стан, близький до масового психозу, повіривши у вторгнення марсіан на Землю. Хоча багато хто з них точно знав, що по радіо передається інсценування літературного твору (тричі це пояснювалося диктором), приблизно 400 тис. осіб "особисто" засвідчили "появу марсіан". Це явище було спеціально проаналізовано американськими психологами, зокрема дослідженням Х. Кентріла. У результаті дослідження було виділено чотири групи людей, які різною мірою піддалися паніці:
" Першу групу склали ті, які відчули легкий страх, але засумнівались в реальності цих подій і, подумавши, самостійно прийшли до висновку про неможливість вторгнення марсіан.
" Друга група включала тих, хто у стані страху не міг самостійно зробити висновки з ситуації, тому намагався перевірити реальність подій з допомогою інших (звертались до сусідів, знайомих, на радіо і т.п., і тільки після цього заспокоювались).
" В третю групу ввійшли ті, які, відчувши сильний страх, не міг переконатися в нереальності подій з допомогою інших, тому залишався під першим враженням про повну реальність вторгнення марсіан. І четверту групу склали ті, хто одразу панікував, навіть не намагаючись щось дізнатись, уточнити чи перевірити.
Виникнення панічних станів виявилось пов'язане з цілим рядом характеристик людей, особливо важливими серед яких є соціально-демографічні характеристики:
" Високий рівень освіти, інформованість про космічні явища гальмували розвиток панічних станів і навпаки.
" Іншою важливою ознакою виявився майновий статус: частіше панікували люди з нижчих майнових страт. При цьому впливав не сам статус, а загальні почуття тривожності, невпевненості, що зумовлюють психологічну готовність таких людей до паніки.
" Важливими також були статево-вікові ознаки: жінки і діти частіше піддавались паніці.
Дослідники масової паніки одностайно підкреслюють переважне значення саме чинника соціально-психологічного в порівнянні з іншими. Цікавою ілюстрацією до сказаного може служити лабораторний експеримент, в якому використаний модифікований метод гомеостата, добре відомий в
Loading...

 
 

Цікаве