WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Напрями профілактики та соціально-психологічного впливу на учасників натовпу - Реферат

Напрями профілактики та соціально-психологічного впливу на учасників натовпу - Реферат

громадського порядку, отже достатньо загального контролю за ситуацією та припинення хуліганських вчинків. Але в кожному випадку не-обхідне попереднє узгодження дій з адміністрацією місць масового відпочинку на випадок виникнення групових ексцесів. Позитивний ефект дає звертання до глядачів керівника чи соліста музичної групи, ведучого програми та інших авторитетних людей, або ж навіть призупинення масового видовища, концерту при надмірній активності окремих осіб. Завжди слід пам'ятати, що світлові та шумові ефекти в залі, специфічний ритм і мелодичний малюнок музики створюють своєрідний фон "наркотизації", коли навіюваність значно підвищується, а раціональний контроль за поведінкою гальмується. Окрім того, не виключено, що частина присутніх перебуває в стані сп'яніння чи під впливом наркотичних речовин.
Тому інколи достатньо незначного імпульсу, щоб публіка переросла в агресивний натовп. Таким імпульсом може стати і поведінка працівників міліції у формі необгрунтованих претензій до зовнішності, заборони скандувати лозунги, аплодувати піднятими руками тощо.
Особливий різновид публіки - футбольні "фанати". Це не болільники в традиційному значенні слова, а групи молодих людей та підлітків, що збираються не стільки заради самого видовища, як для настрахання "противника" й зведення з ним рахунків. Їх ставлення до правоохоронних органів, незалежно від розвитку подій, агресивне, що потребує забезпечення контролю за поведінкою не тільки на стадіоні, а й за маршрутом проходження, своєчасного вилучення лідерів, осіб, що вчинюють хуліганські дії та перебувають у стані сп'яніння.
Паніка виникає внаслідок сильного емоційного збудження при події чи ситуації, небезпечній для життя, причому ступінь імовірності такої небезпеки не має суттєвого значення. Вона може навіть бути вигаданою, головне - як вона сприймається та оцінюється людьми. Відомий випадок виникнення паніки на півдні США під впливом радіопередачі "Висадка марсіан" (інсценівка роману Г. Уелса "Війна світів"). Встановлено, що з 6 мільйонів слухачів приблизно третина сприйняла її як інформаційну, тобто як повідомлення про подію, що реально відбувається, з них половина - справді злякалися і здійснювали спроби врятування свого життя.
Аналізуючи поведінку людей, дослідники зробили певні висновки щодо підготовки населення, у тому числі й на випадок можливого атомного нападу. Були також встановлені три етапи розвитку паніки. На першому (попередньому) - спостерігається, залежно від індивідуально-психологічних особливостей, відмова від уявлення про небезпеку, її підкреслене ігнорування або ж швидке наростання почуття страху. На другому (критичному) - значно підвищується рухова активність, звужується обсяг свідомої оцінки навколишнього та здатність адекватно реагувати на зміни в ситуації;
спостерігається граничний неспокій та інтенсивні емоційні прояви. Лише окремі особи не втрачають холоднокровності та витримки. На третьому (післякритичному) - виражена пригніченість, приголомшення, невротичні реакції, депресивні стани тощо. Наслідки переживання паніки дуже тривалі, інколи психічний статус людини не поновлюється протягом усього життя і спричиняє різні захворювання.
Хоча реальність чи вигаданість небезпеки для життя не впливає на поведінку людей, становище завжди ускладнюється при дефіциті інформації. З урахуванням цього, основними заходами попередження паніки має бути: 1) якнайшвидше одержання вірогідної інформації та роз'яснення, як правильно й найбільш доцільно поводитися в ситуації, що склалася;
2) надання громадянам посильної допомоги.
При "протестному" (мітингуючому) скупченні об'єднуючим механізмом стає почуття "Ми", яке виникає внаслідок аналогічних чи подібних негативних емоцій учасників і потребує пошуку винуватця існуючої напруженості ("Вони"). Індивідуальна агресивність акумулюється та сумується, поступово трансформуючись у нову якість - групову агресивність, що посилюється дією раніш зазначених соціально-психоло-гічних феноменів (зараження, навіювання, наслідування). З'являється почуття впевненості в єдності цілей (хоча насправді це може бути зовсім не так) та правомірності своїх вимог і дій. Це може мати прямі наслідки для працівників охорони громадського порядку: не маючи змоги правильно оцінити, хто є справжнім винуватцем, присутні звертають свою ворожість на них як на представників влади.
Кожен із зазначених різновидів масових скупчень громадян потенційно може перерости в агресивний натовп, коли починають діяти єдині психологічні закономірності. Аналіз практики свідчить про подібність приводів виникнення агресивного натовпу, динаміки розвитку подій, зовнішніх видів антисуспільних домагань. Різняться лише місце, час, кількість потерпілих, розміри втрат. Аналогічні й помилки, яких припускаються працівникиправоохоронних органів при взаємодії з великою, емоційно збудженою групою людей. Визначимо основні з них.
На початковому етапі правоохоронці часто поводяться пасивно, ніяких заходів не вживають, чекають вказівок від керівництва. Контакт із присутніми встановлюється надто пізно або ж такі спроби узагалі не робляться. Тим часом, натовп невідворотно розвивається за своїми законами: внаслідок зараження включається "ланцюгова реакція" засвоєння та посилення стану емоційного збудження, причому окремі особи здатні доводити себе до граничної його межі, починають висувати явно нереальні вимоги, поводять себе образливо та зневажливо. Обстановка взаємного накручування пригнічує почуття відповідальності.
Не проводиться робота по встановленню та своєчасному вилученню "індукторів" емоційного збудження.
Якщо таких заходів ужито своєчасно, ексцес може затихнути чи локалізуватись, не виходячи за межі непокори, інакше - скупчення людей стає все більш агресивним. Емоційним лідером може стати зовсім випадкова особа з відповідними особистісними рисами, що раптом опинилася в центрі уваги. На неї орієнтуються, до неї прислухаються, вона щось означає і може якось виявити себе - це спонукає її поводитися певним чином, навіть переступаючи через власні моральні принципи.
Не створюються належні умови для розосереджування людей, що зібралися. Не всі заражуються негативними емоціями однаково, не всі активно підтримують дії натовпу. Багато хто має намір "просто подивитись", вони розуміють можливі наслідки і побоюються їх (таких може бути до 80 %), але самим фактом своєї присутності активізують ядро. Особливо це стосується дітей та підлітків, які залучаються до натовпу з цікавості, не розуміючи серйозності ситуації. Зменшення розмірів зібрання майже автоматично знижує активність присутніх та виставляє "напоказ" лідерів.
Не враховується значимість почуття анонімності,
яке породжує впевненість у безвідповідальності та безкарності. Отже, необхідно створити умови, що нівелюють анонімність. Цього можна досягнути залученням працівників міліції, які обслуговують дану територію, чи інших посадових осіб (керівників промислових підприємств, представників місцевих органів влади та інших) - взагалі кожну людину, яка багатьох знає в обличчя та користується авторитетом (найменше - не збуджує додаткових негативних емоцій). Тут фотоапарат може бути ефективнішим, аніж зброя: багато хто знає, що в масових скупченнях людей працівники міліції застосовувати зброю не мають права, тому загроза її застосування чи немотивована демонстрація можуть додатково збуджувати і провокувати агресивність, а ймовірність бути впізнаним - реальна, вона діє витверезливе. Учасники масових заворушень бояться свідків, це й має визначати тактику дій.
Не вживаються заходи щодо переорієнтації уваги
присутніх на сторонній об'єкт. Люди у натовпі легко вірять чуткам, у тому числі - загрозливим (наприклад, про
Loading...

 
 

Цікаве