WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Напрями профілактики та соціально-психологічного впливу на учасників натовпу - Реферат

Напрями профілактики та соціально-психологічного впливу на учасників натовпу - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Напрями профілактики
та соціально-психологічного впливу
на учасників натовпу"
ПЛАН
Вступ
1. Психологія масовидних форм активності громадян
2. Основні напрями профілактики попередження та виникнення масових заворушень
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Кожна людина з моменту народження знаходиться у певному соціальному середовищі, розвивається і виховується у різних соціальних групах. Людська поведінка постійно є об'єктом соціального контролю, а моделі поведінки виникають та закріплюються в спілкуванні. Особливості поведінки багато в чому залежить від того, що особистість діє немовби в символічному оточенні і намагається бути саме такою, як від неї чекають, якою її хочуть бачити.
Але існують обставини, коли людина з тих чи інших причин перестає зважати на соціальне оточення, на існуючі в суспільстві правила і норми поведінки. Змінюються не тільки особливості перебігу психічної діяльності, а й дії, вчинки, поведінка в цілому. У соціальній психології пя група явищ зветься масовидною або позаколективною поведінкою.
1. Психологія масовидних форм активності громадян
Масовидні форми активності - це переважно неорганізована (стихійна) діяльність людей, що знаходяться у єдиному просторі та часі, в умовах послаблення чи повної відсутності соціального та індивідуального контролю.
Зазначена галузь завжди привертала увагу соціальних психологів, але сучасний рівень теоретичної спрацьованості проблеми не можна вважати достатнім. Це, передусім, пов'язане з тим, що масовидні явища виникають зненацька, а перебіг їх надзвичайно динамічний - отже спланувати до-слідження практично неможливо. Враження безпосередніх учасників, як правило, неповні і несистематизовані, а також не можуть вважатись об'єктивними, бо вони не залишаються сторонніми, заражаються загальним настроєм (якщо навіть повністю виключити ймовірність свідомого перекру-чування фактів зацікавленими особами). Можливості використання традиційних методів соціальної психології (спостереження, експеримент) в умовах масового скупчення людей обмежені. Негативно вплинули також причини ідеологічного характеру та відсутність безпосередніх зв'язків між ученими-психологами і практичними працівниками правоохоронних органів.
У соціальній психології натовп визначається як "велика група людей, ні зовнішньо, ні внутрішньо не організованих, об'єднаних лише прагненням до негайної дії. Учасники натовпу стають спільністю лише тією мірою, якою вони охоплені однаковою негативною, руйнівною емоцією щодо якихось осіб, настанов, подій. Натовп робить спільністю те, що він "проти", що він "проти них" (Б. Поршнєв).
Із цього визначення випливає, що натовп - не будь-яке масове скупчення людей, а лише сукупність агресивно настроєних громадян. Це - неорганізована спільність, що, однак, не виключає можливості наявності у ній організованої групи (ядра), яке провокує й спрямовує індивідуальну агресивність присутніх.
Можна виділити такі види масових скупчень громадян:
1) "випадкове" - коли люди збираються внаслідок якоїсь екстраординарної події (пожежі, автокатастрофи, бійки тощо). Вони виявляють інтерес до того, що відбувається, і можуть активно діяти (наприклад, надавати допомогу потерпілим);
2) "споглядальне" (публіка, болільники) - люди збираються для перегляду чи "співучасті" у цікавій для них події; 'їхня поведінка може бути незвичною за формою, навіть визивною, але за своєю суттю вона не агресивна і не має мети порушення громадського порядку;
3) "панічне" ("рятівне") - виникає як реакція на небезпечну чи незрозумілу ситуацію; завжди супроводжується активними діями, спрямованими на уникнення небезпеки;
4) "протесте" ("мітингове") - люди випадково чи зумисне збираються для демонстрації своєї незгоди зі словами чи вчинками певних офіційних (посадових) осіб.
Усі зазначені види масових скупчень громадян за певних обставин можуть перерости, трансформуватися в агресивний натовп. Такі трансформації відбуваються під впливом сукупності чинників (наприклад, вікові особливості учасників, чутки, спрямований вплив з боку людей, які складають "ядро" натовпу чи підбурювачів та інші).
Можна виділити такі групи чинників:
1. Зовнішні (соціологічні): довгочасні та ситуативні.
2. Соціально-психологічні (механізми впливу людей один на одного в масових скупченнях, їх соціально-психологічний склад).
3. Психологічні (індивідуальні схильності окремого індивіда до агресивних та протиправних дій).
Чинниками довготривалої дії слід вважати економічні, соціальні, політичні та інші умови життя в суспільстві, які формують і спонукають негативні соціальні настрої. Конкретні причини агресивної поведінки можуть різнитися залежно від територіальної, національної, релігійної специфіки, але висновок про соціальне неблагополуччя як спонукальний механізм агресивності має універсальний характер. У тих чи інших ситуаціях приоритет дії завжди лишається за довготривалими чинниками, конкретна ж причина події (ситуативний чинник) має сенс лише у контексті перших.
Ситуативні чинники - час (пора року та година доби), місце виникнення події, кількість присутніх. Виявлені певні закономірності, пов'язані з дією ситуативних чинників: масовидні форми вияву активності найбільш характерні для теплої пори року (з травня по жовтень), у неробочий час чи у вихідні дні, місце виникнення частіше прив'язується до центральних районів населеного пункту чи перетину транспортних артерій.
Серед соціально-психологічних чинників найбільш важливими є:
1) Механізм залучення - навіть невелика кількість присутніх стає самостійним стимулом для зацікавленості. Дослідженнями американських психологів встановлено, що до групи із 15 осіб, яка зупинилась на вулиці і дивиться у певному напрямку, приєднується приблизно 40 % перехожих, причому їхня кількість швидко збільшується.
2) Механізм наслідування - полягає у копіюванні та відтворенні індивідом зразків і моделей поведінки оточуючих. Він полегшує проблему вибору та суб'єктивно зменшує відповідальність за наслідки своїх дій, а також стає засобом солідаризації учасників.
3) Механізм навіювання - полягає в організації взаємодії осіб, що зібралися, за допомогою подачі інформації певним чином (надходить від джерела, яке користується довірою чи авторитетом, повідомляється впевнено, директивно, на вираженому емоційному тлі). Він є засобом згур-тування учасників та регулює поведінку, спрямовує її в бажаному напрямку
4) Механізм емоційного зараження - залучення присутніх до єдиного групового настрою внаслідок підсвідомої схильності людини піддаватися демонстрованим психічним станам при безпосередньому контакті. Це - прадавній засіб інтеграції соціальних груп, який нині можна спостерігати у ритуальних танках, хоровому співі та ін. Ступінь зараження залежить від сили емоційного заряду присутніх та кількості людей. У масових скупченнях у кожного індивіда є надлишок емоційноїнапруженості та підвищена сприйнятливість до стану іншої людини. Напруженість зумовлює й готовність кожного відтворювати цей стан: людина підсвідоме сприймає експресивні прояви та виражальні рухи - голосність мови, інтонації, ритм дихання, міміку, рухи м'язів усього тіла, колір і вологість шкіри, і такою ж мірою підсвідоме переймає їх. У масових скупченнях людей, де існує безпосередній контакт, взаємне стимулювання набуває кругового характеру: А стимулює Б; Б не тільки стимулює В, а й повертає стимул А.
Зараження виконує функції інтеграції (посилює групову згуртованість та єдність, забезпечує психологічну єдність групи) та експресії (звільнення індивіда від його звичних обмежень, зняття емоційного напруження).
5) Механізм
Loading...

 
 

Цікаве