WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Прикладна соціальна психологія: досвід та перспективи розвитку - Реферат

Прикладна соціальна психологія: досвід та перспективи розвитку - Реферат

Шихірєв, аналізуючи західноєвропейський підхід стосовно прикладного соціально-психологічного дослідження, звертає увагу на основні пропозиції, які вносять західноєвропейські соціальні психологи [20]:
· змінити роль тих, на кому і заради чиїх інтересів проводиться прикладне дослідження. Зробити їх участь в дослідженні обов'язковою умовою і тим самим забезпечити активність піддослідних у практичному перетворенні дійсності. Здійснити системний аналіз інтересів, думок і цінностей всіх соціальних груп, у тому числі й тих, що стоять на нижчих ступенях соціальної ієрархії (у зв'язку з цим соціальні психологи повинні в прикладному дослідженні вивчати запити людей, життя яких прагнуть змінити; вислуховувати їх думку; залучати до оцінки результатів; вивчати моделі людини, які регулюють її уявлення про бажане, дійсне і належне);
· поміняти напрям потоку знань у взаємообміні між теоретичною і прикладною наукою. Практичне дослідження має будуватися за логікою так званого регулятивного циклу: визначення проблеми - діагноз її стану - аналіз - план втручання - втручання (практична дія) - оцінкарезультатів;
· переосмислити роль самого дослідника. Якщо в американському суспільстві соціальний психолог виконував дві основні ролі - академічного вченого, який добуває наукові істини, і соціального технолога (маніпулятора), який вирішує практичні завдання (як правило, на замовлення бізнесу і держави), то в західноєвропейському соціальному контексті став формуватися ще один тип соціальних психологів - вчений-громадянин як суб'єкт соціальних перетворень (соціальний психолог-критик і емансипатор);
· накреслити нові підходи до методів прикладної соціальної психології. Зниження жорсткості методів сприяло переглядові ролі лабораторного експерименту, підвищенню значення спостереження (особливо - включеного), описового аналізу, інтерв'ю, зверненню до досвіду повсякденного життя, у тому числі й до відтвореного в художній і публіцистичній літературі;
· збалансувати джерела нових гіпотез і знань. Йдеться про міждисциплінарну співпрацю, запозичення методів з інших наук - культурантропології, лінгвістики тощо.
Остання тенденція визначає і пропозиції з питань підготовки майбутніх спеціалістів у галузі прикладної соціальної психології. Їх підготовка має бути посилена по лінії міждисциплінарних зв'язків, по лінії зв'язку університетів із суспільством. Західноєвропейські вчені вважають за необхідне передбачити широку підготовку у сфері загальнонаукової культури, приділяти велику увагу: соціальним наукам при вивченні поведінки людей в соціумі; антропології, лінгвістиці, економіці, соціології для компетентного ведення переговорів з представниками інших наук; оволодінню основних методів - спостереженню в природних умовах, теоретичному аналізу; вивченню життя свого суспільства, включаючи і його "екзотичні" галузі - в'язниці, психіатричні лікарні, поліцейські відділки тощо. В програмі підготовки майбутнього спеціаліста має знайти місце особистісне самовдосконалення та етичний аспект розвитку і формування.
Що стосується вітчизняного досвіду, то в СРСР прикладні соціально-психологічні дослідження стали проводитися набагато пізніше і припадають на етап відродження соціально-психологічної науки на початку 1960-х років. В ті часи на ряді підприємств країни дослідники (теоретики і практики) почали проводити активну роботу з виявлення соціально-психологічних чинників праці і впровадження рекомендацій у життя. Вивчались, зокрема, такі проблеми, як адаптація новачків на підприємстві, ставлення персоналу до нововведень, взаємовідносини у робітничих групах, групова ефективність, стиль керівництва майстрів, організаційні комунікації тощо.
Подальша практика показала, що рекомендації психологів сприяли розв'язанню низки виробничих і соціальних проблем. Паралельно практичні результати, одержані в процесі прикладних досліджень, певним чином збагачували й соціально-психологічну теорію.
За П. Шихірєвим, досвід вітчизняних теоретичних і прикладних соціально-психологічних досліджень ґрунтується на парадигмі перетворення, яка свідомо орієнтується на конкретну соціально-філософську систему як єдину основу теорії, експерименту і практичного застосування [20]. Метод перетворення, конструювання реальності в теоретичній діяльності чи площині практичного мислення є основним методом пізнання. При цьому, головна умова успішності методу - його діалектичність, спроможність виявити в об'єкті і використати основну внутрішню суперечність, яка рухає і розвиває цей об'єкт. Парадигма перетворення (марксистська парадигма) існує у двох вимірах - ідеологічному і практичному. До середини 1980-х років марксистська соціальна психологія продовжувала розвиватися завдяки практиці дослідження реального життя. Вважається (і це не можна заперечити), що саме дослідження колективу - теоретичні, емпіричні і прикладні - стали основним внеском парадигми перетворення в сучасну соціальну психологію. Щодо позиції радянського соціального психолога, то вона була задана ідеологічним і політичним статусом соціальної психології в тодішньому суспільстві. Позиція була переважно інструментальною, ідеологічний контроль суттєво обмежував її можливості. Отже, радянський соціальний психолог був соціальним технологом у прикладній сфері і апологетом офіційної ідеології в галузі теорії. Вітчизняна соціальна психологія виконувала цілком конкретні замовлення у сфері політики, управління, виробництва. Тобто, можна вести мову про односторонність соціально-психологічного аналізу дійсності.
Тривала ізольованість соціальної психології від світової науки, її ідеологізація спричинили деформації в її розвитку, що позначилося, передусім, на відриві соціально-психологічної теорії від практики. Соціальна психологія розумілася і сприймалася лише з позицій марксистської теорії. В результаті виникла ситуація, за якої досить високий рівень марксистської соціально-психологічної теорії поєднувався з низьким рівнем соціально-психологічної практики впровадження соціальних технологій. Загалом, проблеми вітчизняної соціально-психологічної теорії можна пов'язати з такими обставинами: тим, що, по суті, не існувало методології (принципи про класовий підхід, зовнішню детермінацію тощо в сучасних умовах працювати не можуть); заідеологізованістю, браком наукового плюралізму, від чого важко відійти і в нинішній ситуації; монополізмом ряду наукових шкіл; аналізом соціально-психологічних явищ тільки на рівні свідомості, виключаючи з природи пласти колективного несвідомого. Щодо професійної соціальної психології, то вона розвивалася насамперед у великих вузівських центрах. Все це відбувалося тоді, коли на Заході соціально-психологічні рекомендації, спрямовані на психологічну
Loading...

 
 

Цікаве