WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Прикладна соціальна психологія: досвід та перспективи розвитку - Реферат

Прикладна соціальна психологія: досвід та перспективи розвитку - Реферат

поясненні сучасного стану справ. Свою позицію вчений пояснює, по-перше, необхідністю усвідомлення зворотного зв'язку між науковим знанням, психологічним у тому числі, й суспільством (дослідник, отримавши певне знання про свій об'єкт, прагне зробити його надбанням громадськості, яка, у свою чергу, знецінює значення соціальної психології). Тобто, з одного боку, популярність соціально-психологічного знання перевершує всі очікування - розвиток засобів масової інформації, зацікавленість соціальних політиків, гуманізація освіти сприяють найширшійпсихологічній освіті суспільства, однак зворотний бік цієї освіти - процес постійного знецінення соціально-психологічних теорій. По-друге - необхідністю акцентуації культурної й історичної відносності соціально-психологічних досліджень [2]. На загал ідея соціальної психології як історії викликала різні відгуки - від схвалення до повного неприйняття.
До кінця 1970-х років набирають сили теоретичні дискусії в соціологічній соціальній психології. Її представники більше були стурбовані особливостями соціально-психологічного знання в рамках соціології, міждисциплінарною природою соціальної психології, аніж домінуванням тут досліджень психологічної орієнтації. Вони, зокрема, вважають, що соціальна психологія недостатньо "соціологічна". При цьому стверджують, що соціальні психологи не йдуть далі вивчення безпосереднього оточення індивіда і впливу цього оточення на ті чи інші форми вияву психічної активності. Тобто, індивід є відправною точкою більшості соціально-психологічних теорій. Водночас вагомішою цінністю, на думку представників соціологічної орієнтації в соціальній психології, наділений зворотний процес, коли аналіз починається з тих чи інших макроструктур (раса, етнос тощо) або соціальних інститутів. Вони переконані, що, рухаючись згори вниз, дослідник спостерігає опосередкований вплив великих соціальних структур на весь комплекс вплетених у ці структури елементів найближчого соціального оточення індивіда, включаючи і сферу міжособистісних стосунків.
Досвід європейської соціальної психології базується на принципах соціологічної соціальної психології й/або психологічної соціології. Західноєвропейська парадигма розуміння визнає і підкреслює специфіку людини і суспільства як об'єктів пізнання. І якщо метод пояснення (американська соціальна психологія) передбачає орієнтацію на "жорсткі" кількісні методи точних наук (фізика, математика та ін.), на індуктивний рух від емпіричного дослідження до теоретичного, визнання пріоритету методу перед теорією, то метод розуміння (західноєвропейська соціальна психологія) орієнтований на більш "м'які", якісні методи наук про культуру (лінгвістика, культурологія, етнографія та ін.) і віддає перевагу теорії перед методом, рухаючись у пізнанні дедуктивно - від теорії до методу [20].
В 1970-х роках американська парадигма перестала задовольняти західноєвропейських соціальних психологів, і вони висувають конструктивну альтернативу. Це обумовлювалося економічними, політичними, етнічними конфліктами між соціальними групами, загостренням ідеологічної і політичної боротьби в країнах Європи, загостренням етнічних проблем, студентським рухом тощо. З усім цим ні європейське суспільство загалом, ні соціальні психологи зокрема не могли не рахуватися. Предметом критики європейських вчених (Г. Теджфел, С. Московічі та ін.) стали: загальна парадигма соціальної психології - соціальна психологія з її методом лабораторного експерименту не відповідає основним критеріям науки (наявність власного предмета, системи понять, знань і завдань); розрив між теоретичними і прикладними дослідженнями в галузі соціальної психології; вплив на соціальну психологію ідеології американського суспільства (проявляється у прийнятих моделях людини, суспільства і взаємодії між ними). Г. Теджфел вважав, що соціальна психологія має стати точною наукою про соціальну поведінку людини. Вона повинна враховувати взаємозв'язок людини з соціальним оточенням, а соціальні психологи мають прямувати до чіткішого усвідомлення суспільної ролі своєї діяльності. При цьому смисловий і знаковий аспекти спілкування між людьми можуть бути вилучені із соціальної психології тільки ціною втрати смислу всього дослідження. В такій соціальній психології виокремлено три основні постулати: 1) не методи, а теорія диктують хід дослідження; 2) соціальна психологія, досліджуючи поведінку людини в соціальному середовищі, має своїм предметом смисловий, знаковий аспект спілкування; 3) соціальна психологія як наука залежить від світоглядних посилок соціальних психологів, які мають усвідомлювати соціальну значущість своєї діяльності [17; 19; 20].
Суттєвим пунктом розбіжності між американською і західноєвропейською соціальною психологією є ставлення до теорії і практики. Відомо, що в американській науці розвиток теорії виявився заблокованим послідовним проведенням принципів позитивізму. Згідно з ним, теорія - це необов'язковий інтелектуальний інструмент. Вона потрібна лише для систематизації емпіричних даних. Наприкінці ХХ століття теза про другорядну роль теорії стала слабшати. Очевидною виявилася помилковість позитивістського уявлення про хід наукового пізнання як переважно індуктивний рух від одного рівня абстракції до другого по мірі нагромадження емпіричних даних. Саме тому європейська критика висунула тезу, що не метод визначає теорію, а теорія - метод. В самих США також стали лунати голоси на користь створення теорії, яка б дозволила інтегрувати фрагменти соціально-психологічного знання, окреслити перспективи розвитку соціальної психології як науки в цілому. За словами Г. Теджфела, будь-які методи в соціальній психології не повинні диктувати хід емпіричного і теоретичного дослідження, позаяк обов'язковою умовою справжнього руху в пізнанні є саме зворотна залежність. Тобто, нові методи повинні були відповідати моделі людини як активного суб'єкта дії, творця й інтерпретатора свого світу, логічно виходити із соціально-психологічної теорії. Вони мали бути її наслідком і адекватним засобом отримання об'єктивних даних.
Однак, як зазначає П. Шихірєв, те, що пропонують сучасні європейські соціальні психологи стосовно методів, можна розцінювати як корекцію і доповнення традиційних методів (у тому числі й лабораторного експерименту, який залишається володарювати в соціальній психології), аніж створення радикально нових [20].
Точка зору Г. Теджфела стосовно методів соціальної психології вважається компромісною. На противагу іншим вченим, він не поділяє думку, що лабораторний експеримент взагалі не має майбутнього. Потрібно тільки знайти йому місце в системі експериментальних методів. За Г. Теджфелом, дослідник, обираючи той чи інший метод, має постійно шукати
Loading...

 
 

Цікаве