WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Встановлення і підтримка контакту - Реферат

Встановлення і підтримка контакту - Реферат

жестикулює довільно й підсвідомо. Для консультантів особливе значення має саме мимовільна жестикуляція, оскільки вона передає певні стани. На думку Кроута, пальці, зведені разом, означають покірність і смиренність, палець біля рота - сором'язливість, палець, затиснутий пальцями другої руки, - самопідбадьорення. У ситуаціях зніяковілості, вважає Гельма, людина потирає різні частини
голови (око, чоло, тім'я, підборіддя, ніс, щоки, вуха) чи маніпулює предметами: повторно закручує і розкручує краватку, футляр самописки, торкається костюма. Якщо ж людина стурбована, вона "совається" на стільці, закушує губи, часто киває головою чи поправляє волосся, що заважає [4]. Як бачимо, внутрішній стан унікальним чином відтворюється в зовнішньому поводженні. Разом з тим, тлумачити "сигнали тіла" однозначно було б неправильно: кожен жест може мати кілька значень. Якщо хтось потирає потилицю, це не обов'язково означає, що він збентежений, можливо, в нього просто свербить голова, а може, це звичка. Консультантові необхідно помічати й запам'ятовувати невербальні прояви різних станів клієнта, навчитися вирізняти саме ті жести, що свідчать про зміну емоційного стану. Для психолога важливими є саме моменти переходу з одного стану в інший: не саме почервоніння чи збліднення, а момент його зачинання, не хитання ногою, а момент початку цього погойдування, не хрипкий голос, а слово, на якому чи після якого він почав хрипнути, не постійні паузи, а та з них, яка затягнулась, не саме кивання, а момент його початку чи припинення, не сама поза, а її зміна, не як сидить клієнт, а коли пересів [5].
Особливо красномовними є ті жести, що супроводжують словесне твердження. Вони, на думку одного з засновників гештальттерапії Дж. Енрайта, "допомагають нам доповнити щось", що клієнт, очевидно, не усвідомлює. Розглянемо приклад, описаний Дж. Енрайтом у його праці "Гештальт, що веде до просвітління" [6].
"Якщо навпроти вас сидить чоловік і говорить: "Так, пане докторе, я справді люблю свою дружину, у мене немає тут проблем", - а при цьому б'є кулаком однієї руки в долоню другої, ось так (показує), - тут можлива невідповідність. Майте на увазі - тільки можлива. Енергетичний прояв може бути неусвідомленим. Я запитую його: "Чи можете ви сказати, що ви робите руками?" Я не запитую: "Чи зауважуєте ви, що вдаряєте кулаком?", тому що, можливо, він і не вдаряє. Він може сказати: "Я начебто погладжую руку". Я не хотів би бути його дружиною, але якщо в його розумінні це ласка - значить, це ласка. А якщо я назву це ударом замість ласки, я, можливо, відведу його вбік, стану на перешкоді для з'ясування того, що відбувається.
Тому я тактовно запитую, що він робить своєю рукою, залишаючи відповідь відкритою і сподіваючись, що ця відповідь міститиме значущі дієслова. Якщо він скаже: "О, я, здається, б'ю свою руку!" -добре. Я можу не сказати більше нічого. Можливо, усвідомлення виникне в нього спонтанно, може навіть за допомогою заперечення: "Так, бувало, я інколи бив її, але я ніколи більше не буду цього робити". Чи якщо я, як і раніше, цікавлюсь тим фактом, чому він б'є руку, і хочу, щоб він звернув на це увагу, я можу запитати: "Де ви більше відчуваєте удар - у кулаці чи в долоні?" Може виявитися, що це дружина постійно його б'є. Якщо він сильніше відчуває долоню, він може продовжити так: "Так, я люблю свою дружину, хоча вона мене постійно б'є". Може виявитися, що не він б'є, а його б'ють!""
Цей приклад яскраво ілюструє те, що психологові потрібно звертати увагу на деякі "невербальні сигнали" клієнта й у той же час не поспішати з їх однозначною інтерпретацією.
Уважна поведінка консультанта - основа спілкування
Якщо ми хочемо допомогти клієнтові, необхідно пам'ятати, що він, так само як і консультант, реагує на невербальні і вербальні повідомлення і йому важливо відчувати "присутність" консультанта. Успіх консультанта залежить насамперед від його уважної поведінки з клієнтом.
Уважна поведінка - це центральний аспект консультування. Вона заохочує клієнта до розмови і містить у собі чотири моменти: візуальний контакт, доречну мову жестів, тон голосу і вербальний супровід сповіді клієнта.
Візуальний контакт. Візуальний контакт - це засіб взаємної регуляції процесу бесіди. Якщо ви - консультант і працюєте з клієнтом, дивіться на нього: підтримуйте прямий візуальний контакт, коли слухаєте і обмежуйте його, коли говорите. Уникайте "мертвого" пильного погляду, залишіть за собою і за клієнтом право подеколи відволікатися й дивитися на інші об'єкти, не затримуючись на них довго.
Пам'ятайте, якщо клієнт то дивиться в очі, то відводить погляд убік, - це, як правило, означає, що він ще не закінчив говорити. Закінчивши висловлювання, клієнт дасть знати про це прямим поглядом в очі консультантові, тобто пропонуючи йому вступити в розмову. Саме рух очей, на думку А. Айві, - "ключ до того, що відбувається в голові клієнта".
Труднощі з підтримкою візуального контакту, як правило, відчувають ті клієнти, які: 1) змушені говорити на делікатну тему; 2) пере-
жили в дитинстві досвід приниження, пов'язане з настійною вимогою суворого дорослого "дивитися прямо в очі" під час "виховного процесу"; 3) взагалі уникають контакту очей під час обговорення серйозних проблем (як наслідок культурних традицій свого народу, наприклад, у американських та австралійських аборигенів, ескімосів)
Поза тіла
Клієнти знають, що ви виявляєте інтерес, якщо у вас зацікавлений вираз обличчя і ви використовуєте жести, що допомагають розмові й заохочують, якщо ви дивитеся їм прямо в очі й злегка нахиляєтеся вперед. Разом з тим, занадто швидкий, раптовий рух до клієнта скорочує дистанцію між ним і консультантом і може сприйматися як погроза. І навпаки, якщо консультант різко відхилився назад, клієнт може сприйняти це як зневагу й небажання слухати. Пам'ятайте, що м'яка зміна поз і природне використання жестів свідчать про спокій консультанта і його включеність у бесіду.
o Якості голосу
Голоси людей розрізняють за висотою, тембром, манерою вимови і, якщо вони спеціально не треновані, подеколи є досить тонким інструментом вираження багатьох суб'єктивних почуттів і відчуттів. Зупинимося докладніше на деяких характеристиках людського голосу.
o Швидкість мови
Швидка мова зазвичай асоціюється зі станом гіперактивності, свідчить про імпульсивність чи нервозністьспіврозмовника. Швидко говорить також той, хто впевнений у собі й намагається переконати свого співрозмовника. Спокійна, повільна манера говорити вказує на незворушність, розважливість, обґрунтованість, однак уповільнена мова може свідчити й про пригнічений стан, про млявість, втому чи депресію, а іноді про зарозумілість. Як правило, швидкість мовлення зростає, коли клієнт схвильований, збуджений чи стурбований. Помітні коливання швидкості мовлення виявляють недостатню врівноваженсть, непевність, легку збудливість людини.
o Сила голосу
Сила голосу - це своєрідний індикатор вияву почуттів і важливий засіб "вербального підкреслення" важливої інформації. На думку А. Штангля, значна сила голосу, як правило, характеризує щирість спонукань або зарозумілість і самовдоволення; недостатня сила голосу вказує на стриманість, скромність, тактовність чи нестачу життєвої сили, слабкість людини. Значні зміни голосу свідчать про емоційність і хвилювання [11].
o Інтонація
Та сама фраза, вимовлена голосно чи тихо, швидко чи повільно, залежно від інтонації, набуває різного значення. Інтонація - це індикатор ступеню теплоти у взаєминах "консультант - клієнт". Реакція клієнта на висловлення консультанта багато в чому
Loading...

 
 

Цікаве