WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Другий етап психологічного консультування. Діагностичний - Реферат

Другий етап психологічного консультування. Діагностичний - Реферат

присвячує своєму кавалеру. Вона зовсім забула про свою маму.
У цьому випадку можна припустити, що реальна проблема - це страждання матері від виниклого почуття непотрібності. А може -ревнощів?
Консультант: Розкажіть про це докладніше.
Клієнтка ...
Консультант: Що ви відчули в зв'язку з цим?
Клієнтка: Самотність. Мені страшно: коли вона вийде заміж, я залишуся одна.
Консультант: Ви прийшли тому, що боїтеся самотності?
Клієнтка: Так, саме тому.
Консультант: Я правильно вас зрозуміла: як тільки ваша дочка вийде заміж - вона вас залишить - ви станете самотні - вас це турбує?
Клієнтка: Так.
Консультант: У чому ви бачите мою допомогу?
Клієнтка: Я хочу щастя доньці і не хочу їй заважати. Тільки мені страшно. Що я буду робити одна? Допоможіть мені це змінити.
Консультант: Що саме ви хочете змінити?
Клієнтка: Своє ставлення до самотності.
Запит (бажаний результат) зрозумілий, і психолог буде працювати з почуттям самотності. Як бачимо, на цій фазі консультації позиція психолога стає більш
активною, він уже не тільки заохочує і стимулює клієнта до розповіді, але і пропонує йому свою інтерпретацію, спонукуючи до обговорення конкретної ситуації.
М. Тутушкіна виділяє чотири групи запитів, що характеризують
ставлення клієнтів до ситуації [10]:
1) змінити ситуацію;
2) змінити себе так, щоб адаптуватися до ситуації;
3) вийти із ситуації;
4) знайти нові способи життя в цій ситуації.
Робота з почуттями
У процесі консультування, як тільки клієнт починає усвідомлювати свої реальні проблеми, він найчастіше відчуває потребу в емоційній розрядці, у прийнятті його почуттів консультантом і визнанні їх важливими [3].
Психологи різних терапевтичних напрямів відрізняються один від одного своїми поглядами на те, яку роль відіграє вираження емоцій консультантом у процесі консультування і як потрібно демонструвати емоції, а також способами, за допомогою яких вони працюють з почуттями клієнта.
Вираження почуттів - природна людська реакція, а люди, як відомо, індивідуальні у своїх реакціях і залежать ці реакції від багатьох факторів. Наприклад, одні люди виховані в традиції, де заохочується уміння "контролювати" свої почуття, в інших, навпаки, вітається відкрите вираження своїх емоцій, а третім просто не дуже подобається чи не хочеться виражати сильні емоції.
Очевидно одне, що вивчення емоцій і почуттів клієнта і відображення цих почуттів консультантом можуть бути корисними і сприяти певною мірою розв'язанню проблеми.
Розглянемо приклад, описаний Б. Кейдом і В. X. О'Хенлоном у роботі "Короткострокова психотерапія".
Працівниця місцевого оздоровчого центру (консультант) попросила супервізії терапевта. Сесію можна було спостерігати через дзеркальне скло, а консультант з певним занепокоєнням очікувала цього нового досліду.
"Мене завжди лякала ця пацієнтка. Я не уявляю, куди ми йдемо".
Вона описала її як жінку, схильну до різких емоційних вибухів, змучену проблемами з двома дітлахами-підлітками і чоловіком, який багато працює, тому недостатньо її підтримує. Проблема полягала в тому, що консультант не могла зупинити те, що сама називала "хвилею гірких жалів", що обрушувала на неї пацієнтка:
"Вона ніколи не слухає, що я говорю, не приймає жодної поради. Багато центрів від неї вже відмовились. Тепер лише я займаюся нею. Однак мені ще нічого не вдалося домогтись. Я знаю, що їй необхідна допомога, але почуваюся неспроможною і відчуваю почуття провини, оскільки вона починає мені подобатися".
Незважаючи на те, що клієнтка вважала, що розуміє заявлену проблему, виявилося, що вона, спираючись на попередній досвід, через відсутність ясної зворотної інформації, вирішила, що ніхто її по-справжньому не слухає і не розуміє. Тому вона відчувала необхідність постійно повторювати свою історію, без усілякої надії на розуміння. Працівниці центру порадили протягом наступної сесії відкласти блокнот, сидіти, трохи нахилившись вперед до клієнтки (на думку колег, під час сесії з цією жінкою вона відхилялася назад), і нічого не говорити, нічого не радити, лише повторювати що-небудь на зразок:
"Це жахливо!"
"Як Ви можете це терпіти?"
"У Вас, напевно, таке відчуття, що вас ніхто не розуміє".
"Ви, імовірно, почуваєте себе дуже самотньо".
"Як Ви з усім цим справляєтеся?"
"Багато хто на Вашому місці давно б уже опустив руки".
Жінка поступово почала говорити повільніше, виглядати спокійнішою, слухати те, що їй говорили. І, нарешті, коли її вчергове запитали, як вона все це зносить протягом стількох років, вона посміхнулася і сказала: "Не знаю. Можливо, я сильніша, ніж думала".
Під кінець сесії вона була явно спокійнішою і більш оптимістично налаштованою. Після цього соціальна робітниця сказала, що відчуває симпатію і повагу до цієї жінки [6].
Як правило, допомогти людям можна в тому разі, якщо їхні емоції будуть прийняті консультантом.У розглянутому прикладі відображення почуттів консультантом дало клієнтці змогу відчути, що її почули, що її досвід і емоції визнали важливими, і вона змогла продовжити конструктивний діалог.
Робота з почуттями припускає різні форми емоційного поводження консультанта:
- від активного реагування до нейтрального спокою. Наприклад, якщо людина починає плакати, то, як правило, краще дати їй можливість виплакатися, не намагаючись зупинити її завчасно. Не треба боятися сліз, практика не знає випадку, щоб клієнт не перестав плакати;
- від заохочення і підтримки до обмеження і заборони. Наприклад, якщо люди, приходячи до консультанта, відтворюють колишні моделі поведінки, вони кривдять себе й інших, перевіряють межі того, як далеко вони можуть зайти, намагаються маніпулювати іншими, варто обмежити їхні емоції.
У таблиці 5 відбиті деякі стани клієнтів, пов'язані з почуттями, і позначені способи, що дозволяють консультанту надати допомогу клієнту [3].
Завдання психолога на діагностичному етапі
Підсумовуючи все наведене вище, можна виділити такі завдання психолога на діагностичному етапі:
- дати клієнту можливість виговоритися, вислухати його;
- осмислити, зрозуміти і прийняти думки і переживання клієнта;
- заохотити і підтримати щирість і відкритість клієнта;
- стимулювати розповідь клієнта і сприяти цілеспрямованому роз-витку бесіди;
- визначити (у разі необхідності) прихований зміст скарги;
- сформулювати робочі гіпотези і запропонувати клієнту власні ін-терпретації;
- допомогти клієнту в усвідомленні неконструктивних позицій у його життєвій ситуації й здобутті "нового погляду на знайомі проблеми";
- сформулювати запит (бажаний результат).
Список використаної й рекомендованої літератури
1. Айви А. Е., Айви М. Б., Саймэк-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: Практическое руководство. - М., 1999.
2. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное консультирование. - М., 1994.
3. Бурнард Ф. Тренинг навыков консультирования. - СПб.: Питер, 2002. (Серия "Эффективный тренинг").
4. Бьюдженталь Дж. Искусство психотерапевта. - СПб.: Питер, 2001.
5. Кейд Б., О'Хейлон В. Краткосрочная психотерапия. - М.: Институт общегуманитарных исследований, 2001.
6. Коттлер Дж., Браун Р. Психотерапевтическое консультирование. - СПб.: Питер, 2001
7. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. Как давать и обретать душевное здоровье / Пер. с англ. М. Будыниной, Г. Пимочкиной. - М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002.
8. СтолинВ. В. Самосознание личности. - М.: МГУ, 1983.
9. Таланов В. Л., Малкина-Пых И. П. Справочник практического психолога. - СПб.: Сова, М.: ЭКСМО, 2003.
10. Тобиас Л. Психологическое консультирование и менеджмент: Взгляд клинициста / Пер. с англ. А. И. Сотова. - М.: Независимая фирма "Класс", 2000.
11. Тутушкина М. К. Психологическая помощь и консультирование в практической психологии. - СПб.: Дидактика Плюс, 1999.
Loading...

 
 

Цікаве