WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Актуальні проблеми сучасної психодіагностики - Реферат

Актуальні проблеми сучасної психодіагностики - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Актуальні проблеми сучасної психодіагностики
У самому загальному плані психодіагностика - це наука і практика постановки психологічного діагнозу. Психологічний діагноз фіксує наявність тих чи тих психічних властивостей, а також відповідність їх загальній чи індивідуальній нормі (1).
Психологічна діагностика як один з основних видів діяльності професійних психологів виникає, функціонує і набуває свого розвитку на перетині теоретичної, експериментальної та прикладної психології, а також на межі психологічної науки і практики. Вона є одним з необхідних засобів проведення науково-психологічних досліджень. Широке застосування психодіагностика знаходить у сфері консультативної роботи та психотерапевтичної допомоги, у профорієнтації і вирішенні різного роду питань, пов'язаних з підбором персоналу, при розв'язанні педагогічних проблем, проведенні різного роду експертиз тощо. Дані психодіагностики можуть використовуватися для розробки прогностичних, корекційних, профілактичних та інших програм.
Психодіагностична діяльність розглядається переважно в якості інструмента дослідження чи обстеження, а отже, як діяльність обслуговуюча. Що оцінювати, що вимірювати - визначається програмою теоретико-експериментального дослідження або цілями консультативної, профілактичної, корекційної, реабілітаційної роботи. Відповідь на питання "як?" повинна віднайти і запропонувати сама психодіагностика.
Існує і специфічна зворотня залежність: можливості психодіагностики визначають (обмежують чи, навпаки, стимулюють) те, які цілі може поставити перед собою дослідник чи практик від психології. Саме тому психодіагностика не зводиться тільки до діяльності на замовлення, але й включає в себе самостійні теоретико-методологічні розробки нових принципів, підходів, а також більш досконалих способів та засобів діагностування. Щоправда, нерідко трапляється, що "психодіагности" починають перейматися питаннями цілей, задач, необхідності чи доцільності психодіагностичної роботи у напрямку, що задається, а теоретики і практики захоплюються розробкою методологічних і методичних питань.
Як відносно самостійна сфера науково-практичної діяльності психодіагностика час від часу повинна здійснювати рефлексію своїх теоретичних і методологічних засад, методичних підходів, способів інтерпретації результатів вимірювання, етичних норм, а також намічати шляхи свого подальшого розвитку. Необхідність такої рефлексії спричинена різними факторами і, насамперед, розвитком психологічних знань, а також зростаючими потребами суспільної практики у визначенні, прогнозуванні і проектуванні психологічних ресурсів життєдіяльності окремої людини і соціуму.
Існує ще одна специфічна причина, що змушує психодіагностику вдаватися до рефлексії і переглядати свої теоретико-методологічні засади. Це - зміна наукових уявлень про природу психічного, про сутнісну специфіку, структуру і функції людської психіки.
Так, якщо донедавна у вітчизняній психології психічне розглядалося лише як похідне від непсихічного, як функція високоорганізованої матерії (мозку), то сьогодні, наприклад, набуває поширення феноменологічна традиція, яка свідомо виводить "за дужки" все матеріальне, біопсихічне, психофізіологічне і особливо не переймається проблемами походження свідомості. Як наслідок, - різне тлумачення того, що складає сутнісне ядро психічного і що в психіці є периферійним, похідним, другорядним.
Якщо, скажімо, світ психіки розглядати з позицій природничо-наукового підходу, тобто як типовий об'єкт, психодіагностика повинна, насамперед, бути озброєною методом типологізації, а якщо, навпаки, вбачати сутнісним не стереотипне і загальне, а неповторне і індивідуальне, то тут пріоритет має бути за технологіями, що схоплюють специфіку і розкривають сутність нелінійних процесів. Якщо психічний розвиток розглядати як детермінований із-зовні, не дивно, що фокус уваги психодіагностів буде зсунитий у бік дослідження психічних механізмів, які забезпечують процеси інтеріоризації, привласнення, опанування, адаптації, пристосування. Якщо теоретико-методологічну основу психодіагностики буде становити діяльнісний підхід, то технологія діагностування буде одна, а якщо, наприклад, погляди Б.Ф.Поршнєва, який пов'язував генезис людської психіки із спілкуванням, мовою і мовленням, - то, напевно, інша. Якщо ж душевно-духовний світ розглядається переважно як результат ініціативної, творчої, власне авторської активності індивіда, головна увага психодіагностів буде зміщена на розробку і запровадження технік дослідження суб'єктних механізмів психічної активності.
Так, наприклад, Б.С.Братусь конструює своє бачення психічного на перетині двох умовно виділених площин - вертикальної та горизонтальної. Якщо у горизонтальній площині міститься все, що підпадає під поняття діяльності, то у вертикальній площині - те що надає цій діяльності сенсу і смислу (2).
Дійсно, психіку можна розкласти за мотиваційними та інструментальними критеріями. Але ж залишається дещо таке, що не є діяльність і не є смисл. Тобто, саме той, хто є носієм, автором, власником і господарем того й того. Це - третя площина психічного, яка містить в собі різного роду інстанції - "Я", "Самість", "Особистість" і є, слід думати, відносно самостійною площиною психічного життя, яку навряд чи можна утворити лише шляхом перетину діяльностей і смислів. Логічніше уявити, що смислове і діяльнісне знаходять своє джерело, свою причину і значущість в активності того, що є сутнісним ядром, єством сущого. Власне в суб'єктній активності.
У цілісному русі психічного життя не буває чогось несуттєвого. Проте, для людини завжди є і залишається актуальною необхідність погоджувати цей рух із онтичною вимогою "бути і залишатися людиною", а також реагувати на те, що є важливим, значущим (себто суттєвим) тут і тепер, там і тоді. Тому існують реальні підстави для диференціації об'єктів психодіагностики на сутнісні і всі інші.
Так, поняттями, які фіксують реалії сутнісного ядра психічного життя людини і які мають, умовно кажучи, велику онтопсихологічну вагу є поняття "дух", "душа", "самість", "я", "особистість", "суб'єкт", "свідомість", "несвідоме" тощо. І якось інакше, у іншому онтичному вимірі постають психічні феномени, означені поняттями "відчуття", "сприймання", "пам'ять", "увага", "емоції", "воля", "діяльність", "здатності", "здібності", і навіть поняттями "характер", "темперамент" тощо.
Що ж по суті відрізняє ці групи психологічних понять? Напевно, з одного боку, те, що перша група: а) репрезентує специфіку власне людського способу буття; б) виокремлює те в психіці, що є носієм проекту, плану, індивідуальної цільової програми розгортання людського в людині; в) включає в себе гранично інтегровані ознаки психічного, що синтезують у собі "зовнішнє і внутрішнє", "потенціальне" й "актуальне", "вершинне" і "глибинне". Другу групу складають поняття про способи і засоби психічного життя людини. Напевно, слід згадати і про третю групупонятійних конструктів, що додають психологічним визначенням суто людського в людині своєрідного індивідуально-неповторного звучання і забарвлення. Зрозуміло, що цей поділ є досить умовним, враховуючи цілісність і принципову неподільність реального тілесно-душевного життя.
До речі, проблема розрізнення сутнісного і не сутнісного у психологічному дослідженні не є новою для нашої науки. Так, ще В.Вундт - засновник експериментальної психології - розрізняв у психіці "вищі" та "нижчі" функції і вважав, що експериментувати можна лише з "нижчими", "елементарними" функціями, а "вищі" слід вивчати виключно шляхом інтроспекції. Цю думку з позицій суб'єктного підходу до емпіричного експериментування розвиває В.М.Дружинін. "… Чим вище рівень психічних систем, що вивчаються в експерименті, - зазначає він, - тим нижча потужність системи, якою ми можемо користуватися при інтерпретації даних, норм відтворюваності і об'єктивності результатів" (3, 268).
Отже, чи існують принципові відмінності у діагностиці феноменів, які знаходяться на різній відстані від сутнісного осередку
Loading...

 
 

Цікаве