WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Будова і закономірності спілкування - Курсова робота

Будова і закономірності спілкування - Курсова робота

бажанням домінувати в взаємодії.
Орієнтація на розуміння включає в себе прагнення зрозуміти ситуацію і поведінку інших. Вона пов'язана з бажанням краще взаємодіяти і уникати конфліктів.
Аналіз взаємодії при виділенні цих двох орієнтацій дозволяє виявити деякі закономірності спілкування. Так "контролери" і "розуміючі" дотримуються зовсім різних стратегій в спілкуванні.
Стратегія "контролера" - прагнення заставити партнера прийняти свій план взаємодії, нав'язати своє розуміння ситуації і досить часто вони дійсно досягають контролю над взаємодією.
Стратегія "розуміючого" - адаптація до партнера. Доведено, що різні орієнтації пов'язані з різним розподілом позицій в спілкуванні. Так, "контролери" завжди прагнуть до нерівної взаємодії з підданими і до домінуючих позицій "вертикальної взаємодії".
Орієнтація на розуміння більше пов'язане з горизонтальною взаємодією.
Оскільки будь-яке спілкування здійснюється з приводу того чи іншого предмету, то характер взаємодії виділяється відкритістю чи закритістю предметної позиції.
Відкритість спілкування - це відкритість предметної позиції в суті вміння висловлювати свою точку зору на предмет і готовність врахувати позиції інших.
Закритість спілкування означає нездатність чи небажання відкривати свої позиції.
Крім відкритого і закритого спілкуванні в чистих видах існують ще і змішані типи.
- одна з сторін намагається вияснити позицію іншої, в той же час не розкриваючи своєї. В крайньому варіанті це виглядає так "Питання задаю Я".
- спілкування, при якому один із співрозмовників відкриває партнеру всі свої "зобов'язання" розраховуючи на допомогу, не цікавлячись намірами іншого.
Ці два види взаємодії асиметричні, оскільки спілкування здійснюється з нерівноправних позицій партнерів.
При виборі позицій в спілкуванні слід врахувати всі обставини, степінь довіри до партнера, можливі наслідки відкритості спілкування. І разом з тим, як показали соціально-психологічні дослідження, максимальна ефективність ділового спілкування досягається при відкритому характері.
Процес спілкування завжди можна розглядати як локальний акт: розмова з певним співрозмовником, обговорення конкретних питань групою людей і т.д.
В розгорнутому вигляді в спілкуванні можна виділити такі етапи:
1. встановлення контакту;
2. орієнтація в ситуації;
3. обговорення питання, проблеми;
4. прийняття рішення;
5. вихід з контакту.
Будь-яке спілкування починається з контакту.
Досить часто неуспішне ділове спілкування визначене з самого початку: невдалий контакт, а точніше його відсутність, веде до подальшого ланцюжка неправильних дій.
Завдання контактної фази - спонукати співрозмовника до спілкування і створити максимальне поле можливостей для подальшого ділового обговорення і прийняття рішень.
На думку психологів, існують захисні психологічні механізми, які заважають нам зразу прийняти іншу людину, впустити в свою особисту зону. Комунікативна фаза повинна проломити кордони цієї зони.
При встановлені контакту потрібно перш за все продемонструвати доброзичливість і відкритість для спілкування. Це можна досягти м'якою усмішкою, якщо вона доречна, невеличким нахилом голови в бік співрозмовника, виразом очей. Не треба спішити з привітанням, щоб воно не перешкодило початку контакту. Після привітання треба зробити паузу. Вона потрібна, щоб дати можливість людині відповісти, ввійти в спілкування. Досить часто цю паузу не витримують, не дають іншій людині відповісти і слідом за привітанням звалюють усю приготовану інформацію. Особливо помітна ця помилка в телефонних розмовах.
Не слід вступати в контакт, коли співрозмовник зайнятий якимись справами, звертатися до співрозмовника зі слів "Я", "Мені", краще почати розмову словами "Ви", "Ти" ("Вам не здається", "Ти не міг би ... і т.п."). ще на контактній фазі необхідно визначити емоційний стан партнера і в залежності від цього стану і своєї мети, або самому перейти в той стан, або поступово і ненав'язливо помогти партнеру вийти з небажаного для вас стану.
Етап орієнтації помагає виявити стратегію і тактику ділового спілкування, розвити інтерес до нього і утягнути партнера в коло спільних інтересів.
На цьому етапі треба зразу ж вияснити, яким по тривалості буде розмова і в залежності від цього будувати свою тактику.
Основні завдання етапу орієнтації:
- викликати інтерес співрозмовника до майбутньої розмови і залучити його в обговорення;
- виявити самооцінку співрозмовника і зорієнтуватися в розподілі ролей
- почати вирішення основою завдання спілкування.
Залучити співрозмовника в активне обдумання питання, коли в нього може не бути особливого бажання, створити невимушену атмосферу спілкування - це свого роду мистецтво. На цьому етапі досить важливо є корегувати його. Якщо у співрозмовника поганий настрій, бажано, підвищити його емоційний тонус. Самий ефективний прийом - присвоїти співрозмовнику бажану якість: "Знаючи вашу старанність ...", "Ви такий наполегливий ...". Не менш ефективна похвала в адрес співрозмовника, нагадування про приємні події, повідомлення цікавої інформації.
Для створення невимушеної атмосфери спілкування можна включити людину в виконання фізичних дій: "Допоможіть, будь-ласка", "Як добре, що Ви поруч" і після всього тепло подякувати за все.
Виявити самооцінку партнера необхідно для того, щоб в подальшому підвищити чи понизити її до бажаного рівня.
Правильний розподіл ролей по принципу домінування - підпорядкування також необхідний для забезпечення успішного ділового спілкування. В соціальній психології виділяють три види розподілу ролей: "пристосування зверху", "пристосування знизу", "пристосування на рівних". Практично ця градація використання так названої домінантна техніки самопрезентації, а степінь домінантності - техніки: пози, погляд, темпу розмови.
Випрямлена поза з підборіддям, паралельним до землі, з твердим неморгаючим поглядом, повільна бесіда з витриманими паузами, нав'язування співрозмовнику певної дистанції служать відмінними признаками класичної техніки домінування - "пристосування зверху". Протилежні ознаки - знижена поза, постійний рух очей знизу вверх, швидкий темп бесіди, надавання ініціативи партнеру - "пристосування знизу". Партнерська взаємодія - синхронізація темпу мови, зрівняння її гучності, встановлення системного малюнку обміну поглядами "пристосування на рівних".
Для етапу обговорення проблеми і прийняття рішень з соціально-психологічної точки зору характерний ефект контрасту і ефект асиміляції.
Дія ефекту контрасту заключається в тому, що вказуючи на відмінність нашої точки зору на можливу
Loading...

 
 

Цікаве