WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Спілкування як вид комунікативної діяльності - Курсова робота

Спілкування як вид комунікативної діяльності - Курсова робота

впливають як на почуття, так і на розум та волю. Особливим видом таких бесід є дискусії й дебати; виступи, що торкаються певної події (вітальні промови, подяки, вступні слова).
Зміст інформації передаються за допомогою мови, тобто приймає вербальну чи словесну форму. При цьому суть частини інформації перекручується, а частина втрачається.
При передачі інформації потрібно ідею, що виникла спочатку словесно оформити в внутрішній мові, потім перевести із внутрішньої мовив зовнішню, тобто висловити. Це висловлення повинно бути почуте і зрозуміло.
Границя
уяви Активний
мовний фільтр Мовний бар'єр
словниковий
Задумано запас Фільтр уяви
100% і бажання Об'єм
запам'я-
отримала товування
словесну форму Висловлено
80% співрозмо-
никами почуто зрозуміло
70% 60% залишилось
в пам'яті 24%
На кожному етапі відбувається втрата інформації і ї перекручення. Величина цих втрат визначається і загальною недосконалістю людської мови, неможливістю повно і точно втілити думки в словесну форму.
Процес обміну інформації може бути схематично поданий як система з зворотнім зв'язком і шумом. До того ж, обмін повідомленнями відбувається не "просто так, а заради досягнення цілей спілкування тому треба враховувати особисту мету, вкладену в повідомлення. В спілкуванні ми не просто передаємо інформацію, а інформуємо, обмінюємось знаннями про трудності вирішення ідеї, жаліємося. Тобто, успішна комунікація можлива тільки з урахуванням особистісного фону, на якому передається інформація.
В психології розроблені демонстраційні моделі, що полегшують розуміння процесу спілкування. Одна з таких моделей, запропонована модель фон Тутон враховує як зміст повідомлення, так і його особистісну суть.
Ефективною комунікація буде тоді, коли отримувач повідомлення правильно розшифрує всі його чотири сторони. Якщо ж отримувач не взмозі розшифрувати всі сторони повідомлення чи реагує не на ту його сторону, то виникає нерозуміння.
Класичний приклад з безсмертної комедії Гоголя "Ревізор".
Суть діла зрозуміла: їде ревізор. Що ще хотів сказати городничий? Яке його відношення до чиновників?
Очевидно:
- Знаю я вас
- Тримайтесь
Відношення передаються невербальними засобами: мімікою, жестами, інтонацією. Більшість конфліктів виникає при неправильному розшифруванні відношення. Часто сприймають не суть справи, а відношення і реагують саме на нього.
На стороні саморозкриття можна запропонувати наступне:
- Мені страшно!
- Я почуваю себе невпевнено
- Я вийшов із звичної колії
- Я здивований
Четверта сторона повідомлення містить заклик чи звертання. Відправник інформації своїм посланням хоче чогось добитися. В нашому випадку може виглядати так:
- Допоможіть в цій неприємній ситуації
- Не здавайте мене
- Давайте рятуватись разом!
Максимальне наближення між передаючим і сприймаючим інформацію можливе тоді, коли задається достатня кількість питань, коли відправнику інформації повертається посланий ним "м'яч" і може дізнатися, що отримувач інформації її дійсно сприйняв. Необхідні зворотні зв'язки: "Якщо я вас правильно зрозумів, то ..." , "Ви маєте на увазі, що ..." і т.д. Такими фразами сигналізують, що стараються зрозуміти співрозмовника і дають йому можливість ще ясніше і чіткіше сформувати свої думки.
Якщо перейти від загальних теоретичних моделей передачі і прийому інформації до практики, то для ділового спілкування це перш за все вміння говорити і вміння слухати.
Умінню говорити, чи ораторському мистецтву вчили в античності. Воно передбачає вміння доступним для співрозмовника мовою, орієнтуватися в спілкуванні на реакцію співрозмовника.
Розмова в діловому спілкуванні направлена на те, щоб переконати співрозмовника в своїй точці зору і схиляти до співробітництва.
Переконання виявляється наступним:
психологічними факторами, атмосферою розмови, яка може бути сприятливою і несприятливою, доброзичливою чи недоброзичливою.
Культура словесного спілкування включає в себе перш за все вільне володіння мовою.
Будь яка природна мова має складну структуру, складовими частинами якої є:
літературна мова; діалектна, професійна лексика, ненормативна лексика.
Мовна культура в діловому спілкуванні виражається в оцінці рівня мислення співрозмовника, його життєвого досвіду. При діловому спілкуванні треба використовувати прості, ясні і точні слова, грамотно формувати свої думки.
В книзі В. Зігерта та Л. Ланг "Керувати без конфліктів" виділяються типові помилки, пов'язані з орієнтацією на себе, які дозволяють донести свої думки до співрозмовника.
Якщо в спілкуванні ми орієнтуємся на себе, а не на співрозмовника, то ми:
- не організовуємо свої думки перед тим, як їх висловлюємо, а говоримо спонтанно, надіючись, точніше вимагаючи, щоби інші "встигали" за нами;
- через неуважність чи невпевненість не висловлюємо свої думки точно, тому набувають двозначності;
- говоримо досить довго, так що, слухач вкінці нашого висловлювання не пам'ятає початку;
- продовжуємо говорити, навіть не помічаючи реакції співрозмовника.
Висловлювання без орієнтації на співрозмовника називаються монологом. Сума втрати інформації при монологічному спілкуванні може досягати 50%, а в деяких випадках - і 80% від об'єму вихідної інформації.
Найбільш ефективною формою спілкування є діалог, в основі якого лежить вміння задавати питання. В літературі по діловому спілкуванні виділені деякі типи питань, які допомагають отримати потрібну інформацію.
Найбільш ефективними для ведення діалогу відкриті питання типу:
Яка ваша думка? Яким чином? Скільки ще? Чому? Як? і т.п.
Інформаційне опитування відноситься до питань відкритого типу. Його слід будувати так, щоб викликати інформацію здатну зацікавити і згрупувати навколо себе різноманітні погляди.
Якщо питання розраховане на "так" чи "ні", воно закриває діалог і його не можна рахувати інформаційним.
Закриті питання, на які буде відповідь "так" чи "ні" рекомендується не для отримання інформації, а для підтримання підтвердження згоди чи незгоди з висловленою позицією.
Для забезпечення цілісного діалогу, можна використовувати дзеркальне питання. Технічно воноскладається з повторення, з питальною інтонацією частини ствердження, висловленого співрозмовником для того, щоб заставити побачити своє ствердження зі сторони.
Я ніколи не буду мати справи з ним!
Ніколи?
Зараз для цього у мене немає засобів!
Немає засобів?
Дзеркальні питання дозволяють не заперечуючи співрозмовника і не відкидаючи його стверджень, створювати в розмові моменти, які надають діалогу нову суть.
Успішність діалогового спілкування в багатьох випадках залежить не тільки від вміння говорити, але і уміння слухати співрозмовника.
Невміння вислухати - основна причина неефективного спілкування, яке приводить до непорозумінь, помилок і проблемам.
В літературі виділяють два види слухання: не рефлексне і рефлексне слухання.
Не рефлексивне слухання
Loading...

 
 

Цікаве