WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → 1. Соціальне сприймання. Особливості сприймання та розуміння людини людиною. 2. Психологічні особливості діяльності правоохоронця в екстремальних умов - Реферат

1. Соціальне сприймання. Особливості сприймання та розуміння людини людиною. 2. Психологічні особливості діяльності правоохоронця в екстремальних умов - Реферат

якостями об'єктів чи суб'єктів ситуації.
2. Уявна - є результатом перебільшення чи хибної оцінки негативних якостей ситуації, поведінки конкретних осіб, хибного тлумачення мовних повідомлень.
3. Провокована - виникає внаслідок прояву окремих особистісних негативних якостей працівника (агресивність, грубість, жорстокість, пиха, гонор тощо) і відповідної протиправної реакції на них з боку інших осіб.
4. Реальна - це наслідок несприятливої динаміки оперативно-службової ситуації з реальними факторами загрози життю та здоров'ю працівника.
Залежно від індивідуально-психологічних та психофізіологічних особливостей працівників та рівня їх професійної підготовленості безпека діяльності може бути різною. Це зумовлює необхідність своєчасного та наукового обґрунтованого визначення керівниками служб та підрозділів осіб, схильних до нещасних випадків, зі зниженим імунітетом донебезпечних ситуацій. Чинники, що визначають цю катего-рію працівників, можна представити у вигляді такої схеми:
1. Стійкі (сталі) протипоказання до небезпечних видів діяльності:
- низька психологічна стійкість та схильність до психічної дезадаптації;
- високі показники тривожності;
- емоційна неврівноваженість та імпульсивність реакцій;
- недоліки розподілу та концентрації уваги;
- функціональні порушення зв'язку між сприйманням та мо-торними процесами;
- фізичні вади органів чуття (зору, слуху, нюху, дотику, болю тощо);
- функціональні непатологічні зміни в організмі (серцево-судинної, дихальної та інших систем);
- уповільненість реакцій;
- низький інтелектуальний рівень;
- неврівноваженість та підвищена схильність до ризику;
- схильність до алкоголю і наркотиків.
2. Тимчасові чинники обмеження використання працівника в небезпечних ситуаціях:
- недостатня професійна підготовленість і психологічна го-товність;
- недосвідченість.
3. Ситуативні психічні стани особистості як наслідок службових чи сімейно-побутових конфліктів, травм та критичних інцидентів, проявами яких є:
- тривожність, страх, депресія;
- вкрай низька активність, загальмованість;
- підвищена неадекватна активність, надмобілізованість;
- панікування;
- гостра втома, перевтома.
4. Віктимні особистісні якості, що роблять працівника уразливим щодо злочинних зазіхань:
- гіпертрофована довірливість;
- легковажність;
- запальність, гарячковість;
- конформність та навіюваність;
- самовпевненість, пихатість тощо.
Проведений нами аналіз надзвичайних подій, під час яких працівники правоохоронних органів були важко поранені або загинули, дозволяє констатувати, що існують тактико-операційні та ситуативно-психологічні чинники, дія
яких спричиняє непоправні наслідки.
Тактико-операційні чинники "небезпечної" поведінки працівника:
- низький рівень професійних знань, фізична і тактична не-підготовленість, недостатнє володіння зброєю;
- відсутність зброї напоготові;
- не здійснено обшук (чи здійснено недостатньо ретельно), не використані наручники;
- дії без підтримки (прикриття) при перевірці документів, затриманні, супроводженні правопорушників;
- не контрольовано ситуацію, поведінку та психічний стан правопорушника;
- вибрано недоцільну, хибну тактику поведінки;
- невдале виконання запланованих дій;
- професійно-психологічна непідготовленість до екстремальної ситуації.
Ситуативно-психологічні чинники "небезпечної" поведінки працівника:
- втрата пильності, ігнорування ознак небезпеки, невміння вчасно її розпізнати;
- переоцінка своїх можливостей, неконтролювання свого психічного стану;
- відсутність почуття небезпеки (впевненість, що знаходження у службовому приміщенні та статус працівника правоохоронних органів є гарантією від фізичного насильства);
- стереотипні дії, розрахунок на те, що "буде, як завжди";
- несприятливий психічний стан (перевтома, конфлікти на службі або в родині, похмільний синдром тощо).
Крім того, ймовірність надзвичайних подій у сфері професійної діяльності працівника правоохоронних органів значною мірою залежить від такої індивідуально-психологічної особливості, як схильність до ризику.
Готовність до ризику безпосередньо пов'язана з мотивацією особистості на досягнення мети або на запобігання
невдачі. Саме ці мотиви найчастіше спричиняють нещасні випадки. Проведеними психологічними дослідженнями встановлено такі закономірності:
- працівники, у яких є острах перед нещасним випадком, потрапляють у неприємності частіше, ніж ті, хто орієнтований на досягнення успіху в своїй діяльності;
- працівники, які орієнтуються на досягнення мети, віддають перевагу середньому рівню ризику, а ті, хто боїться невдачі, - найменшому або, навпаки, надмірно великому ризику (коли невдача не загрожує престижу);
- особи, мотивовані на досягнення мети і покладають великі надії на успіх, свідомо уникають високого рівня ризику.
Головними напрямами забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів слід вважати формування:
тактико-психологічних прийомів забезпечення безпеки при затриманні правопорушників та взаємодії з об'єктами професійної діяльності;
вмінь і навичок протидії шантажу і провокаціям;
- вмінь і навичок безпечної поведінки, спілкування на службі та в побуті;
- вмінь безпечного вирішення конфліктних ситуацій;
- психологічної готовності до застосування прийомів і заходів фізичного впливу;
- психологічної готовності до застосування зброї на поразку;
- вмінь і навичок психічного саморегулювання та захисту від маніпулятивного і сугестивного впливу.
Таким чином, безпека працівника правоохоронних органів складається з таких блоків:
1) організаційно-правовий - комплекс об'єктивних передумов для ефективного і безпечного здійснення професійної діяльності;
2) мотиваційно-особистісний - морально-поведінські установки, психологічна готовність "на виживання", тобто дотримання норм, правил і спеціальних процедур, що гарантують особисту безпеку.
Суб'єктами першого блоку є відповідні державні інституції (Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів України, МВС України та ін.), головним завданням яких є науково обгрунтована реалізація правових, економічних, матеріально-технічних та інших можливостей, що надані державою для забезпечення захисту як системи в цілому, так і її конкретних працівників. Суб'єктами першого блоку виступають також керівники органів і підрозділів, які для ефективного вирішення питань особистої безпеки працівників повинні:
- аналізувати організаційно-правові та соціально-економічні умови здійснення правоохоронної діяльності і чинники, що визначають реальний рівень професійного ризику;
- формулювати та подавати пропозиції
Loading...

 
 

Цікаве