WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Динаміка особистості засудженого в місцях позбавлення волі - Реферат

Динаміка особистості засудженого в місцях позбавлення волі - Реферат

відомим спільноті, і лідери широко використовують його у власних пропагандистських цілях. Чим жорсткішим є режим утримання, тим гірше становище добровільних помічників адміністрації: за умови більш жорсткого режиму тіснішою є консолідація засуджених, а отже і складнішим становище тих, хто протиставляє себе спільноті. Становище добровільних помічників ускладнюється також тим, що на волі нікого не цікавитиме, "хорошим" чи "поганим" ув'язненим ти був. Для суспільства всі засуджені є злочинцями.
6. Найчисленніша група - "нейтральні". Нелегко зважитися на співробітництво із адміністрацією, оскільки це про-тиставялє тебе спільноті; складно бути неформальним лідером або знаходитися в його оточенні. Тому багато засуджених віддають перевагу праці, навчанню, хорошій поведінці. Вони намагаються підтримувати постійний звязок із родичами, що залишилися на волі, друзями. На жаргоні цю групу на-зивають "мужиками". Вони виконують запланований обсяг роботи і складають "мовчазну більшість", котра підтримує позицію тієї групи, що дозволяє їм безконфліктно існувати та користуватися необхідним обсягом благ. Група "нейтральних" складає приблизно 70-75 %; її представники згодом можуть поповнювати описані нами вище групи або ж потрапляти до "знехтуваних".
7. Оскільки спільнота ув'язнених має свої принципи поведінки, то є і порушники цих принципів, які складають групу "знехтуваних". У них гірші спальні місця, столи в їдальні та місця в кінозалі; в лазні вони також миються окремо і в останню чергу. В цілому вони опиняються в "подвійній ізоляції":
спершу від них відгородилося суспільство, а згодом і 'їхня власна спільнота. Вони покарані не лише ігноруванням, але і найтяжчою та найгіршою роботою, неформальні правила поведінки забороняють спілкування із ними. До цієї групи входять люди, котрих можна назвати морально опущеними, із ослабленою морально-вольовою регуляцією, олігофрени, а також ті, хто потрапив до "знехтуваних" у покарання за пев-ний вчинок. Сюди входять також пасивні гомосексуалісти, що були ними або стали такими у місцях позбавлення волі. Група "знехтуваних" відносно невелика (від 3 до 11 % в залежності від виду режиму). Систему цінностей у них виявити дуже важко, можна лише говорити про переважні орієнтації у матеріальну сферу.
Засуджені часто об'єднуються у так звані "сім'ї". Остання складається, як правило, з двох осіб (хоч інколи включає 5-6). "Сім'я" бере на себе виконання та розподіл господарчих функцій: утримання особистого майна та нагляд за ним, здобування та розподіл матеріальних благ і т. ін. Членство у "сім'ї" забезпечується матеріальним внеском кожного. Тому умільці, що виготовляють та обмінюють потрібні для засуджених речі, завжди є шанованими членами "сім'ї". Якщо хтось із членів сім'ї позбавляється додаткових джерел отримання благ (посилок із дому, грошей та ін.), інші її члени надають йому допомогу. Підтримка надається і в тому разі, коли хтось із членів потрапляє до штрафного ізолятора.
У місцях позбавлення волі утворюються також земляцтва, що об'єднують вихідців із одного району чи міста, області. Є земляцтва, сформовані за національною ознакою. Члени земляцтва надають один одному допомогу в отриманні кредиту, в розв'язанні конфліктних ситуацій і т. ін.
Таким чином, у наявності неформальних груп протиріччя, притаманне покаранню у вигляді позбавлення волі, знаходить своє реальне відображення. З'являються сталі групи людей, які відкрито заявляють, що із суспільством їм не по дорозі, що адміністрація місць позбавлення волі - ворог інтересам спільноти, що засуджені, котрі співпрацюють із адміністрацією, є зрадниками інтересів злочинного братства. Цілком очевидно, що ці групи засуджених діють не у вакуумі:
вони спираються на підтримку значної частини ув'язнених із інших груп.
Про це яскраво свідчить проведений декілька років тому експеримент, коли у одній із колоній зосередили лише "знехтуваних", зібравши їх із багатьох закладів. Наміри були досить гуманістичними: по-перше, полегшити становище цих людей і, по-друге, ефективніше проводити з ними цілеспрямовану виховну та виправну роботу. Гіпотетичне очікувалося, що засуджені у цьому випадку житимуть у злагоді та взаєморозумінні, адже перед цим вони досить-таки настраждалися від утисків сильніших. Однак у новій колонії протягом перших трьох місяців обстановка була абсолютно некерованою: від-бувалося з'ясування стосунків, велася жорстока боротьба за лідерство. Приблизно через три місяці пристрасті вщухли, і експериментатори побачили тут таку ж структуру неформальних груп, як і у всіх інших колоніях: "пахани", "мужики" і "знехтувані". Учасники експерименту підкреслювали, що неформальні лідери тут відзначалися особливою жорстокістю і тому, що прагнули помститися за попередні приниження, і через те, що колишні принижені, отримавши владу,мимоволі стають екстремістами.
Таким чином, можемо зробити висновок, що у спільноті засуджених утворюються групи, які вирізняються згуртованістю і вбачають своє призначення у збереженні цінностей спільноти, спираючись на певні принципи поведінки, що виступають регуляторами стосунків. Ці групи отримують підтримку спільноти і є реальною силою, здатною змусити ви-конувати означені правила співіснування. У спільноті складається нормопорядок, тобто правила застосування "своїх" законів, порядок виконання санкцій, неформальних "кодексів поведінки".
Зазначене дозволяє зробити наступні висновки:
1) осіб, що відбувають покарання в установах виконання покарань, за їх спрямованістю можна поділити на декілька груп: актив, резерв, пасив, засуджені із негативною спрямованістю. Більшості ув'язнених притаманні специфічні емоційні стани - недовірливість, підозріливість, тривожність, дратівливість, збудливість, агресивність, а також пригніченість, почуття власної неповноцінності, що викликаються такими чинниками, як ізоляція від суспільства і розміщення у замкненому середовищі, обмеження у задо-воленні потреб, у першу чергу біологічних, через тотальну регламентацію поведінки та примусове включення до одностатевих соціальних груп. Це потребує відповідної роботи по 'їх підготовці до життя в умовах УВП та психологічної підготовки до звільнення - соціальної реадаптації;
2) соціальна реадаптація - процес пристосування до умов життєдіяльності у нормальному соціальному середовищі після відбуття певного терміну позбавлення волі. Чинниками успішності соціальної реадаптації звільненого є:
а) психологічні особливості особистості звільненого - його світогляд, характерологічні та темпераментні риси, інтелект, правосвідомість, моральні якості, освіта, професійні навички та ін.; б) специфіка зовнішнього середовища - умови, до яких потрапляє звільнений на волі: наявність житла, прописки, роботи; ставлення родини, друзів, професійного оточення та працівників міліції, які здійснюють нагляд; в) умови перебування в УВП - термін перебування, особливості організації трудового процесу, ставлення та вплив адміністрації, стосунки у неформальних групах, де знаходився засуджений.
Список використаної літератури
1. Давыдов Ю. Я, Роднянская И. Б. Социология контркультуры. - М., 1980.
2. Пирожков В. Ф. Законы преступного мира молодежи. - Тверь, 1994.
3. Сухов А Н. Социально-психологические явления в среде осужденных. - Рязань, 1991.
4. Фролова О. Г. Злочинність і система кримінальних покарань. - К., 1997.
5. Хохряков Г. Ф. Парадоксы тюрьмы. - М., 1991.
6. Хохряков Г. Ф, Саркисов Г. С. Преступления осужденных: причины и предупреждение. - Ереван, 1988.
7. Юридична психологія / Андросюк В. Г, Казміренко Л. І., Кондратьев Я. Ю., Костицький М. В., Тарарухін С. А, Юхновець Г. О. - Видавничий Дім "Ін Юре", 1999
Loading...

 
 

Цікаве