WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Динаміка особистості засудженого в місцях позбавлення волі - Реферат

Динаміка особистості засудженого в місцях позбавлення волі - Реферат

участь у бійках, змушують інших ув'язнених виконувати роботу за неформальних лідерів ("паханів"). За схильність до бійок та утиски інших ув'язнених їх часто карають, але практично безрезультатно. Порушення, які набувають хронічного характеру, поведінка, що не піддається корекції навіть шляхом застосування найжорсткі-ших заходів, дозволяють припустити наявність у цих засуджених певних особистісних рис, сформованих у результаті попереднього досвіду. Біографічне психологічне дослідження показує, що такі механізми формуються у процесі виховання, а потім закріплюються. Їх батьки, як правило, зловживали алкоголем, у родині панував розлад, часто виникали сварки або навіть бійки. Основними виховними заходами були лайка, глузування та побої.
Приниженість, почуття неповноцінності примушують таких дітей доводити свою однаковість із однолітками. Вони намагаються продемонструвати сміливість і впевненість у собі, але у минулому досвіді немає інших способів самоствердження, окрім брутальності, кулака, насильства над іншими. Оскільки насильство як засіб здобуття авторитету рідко досягає мети, виникає зосередженість на явищах, котрі сприйма-ються як ворожі. Озлобленість, що існує всередині, видається за зло, яке іде ззовні; формується постійна готовність дати комусь відсіч, що провокує постійну напруженість.
У місцях позбавлення волі ці властивості акцентуюються: гостріше почуття приниження та неповноцінності, жорсткіші правила поведінки, більш напружена обстановка. Такі люди інтуїтивно шукають прихистку в оточенні лідерів, "паханів", оскільки це нібито дає їм незалежність. Однак виходить по-іншому: конфронтація з адміністрацією спричиняє низку по-карань; відсутність витримки та поміркованості, невміння прорахувати можливі варіанти своєї поведінки не дає можливості висунутися в лідери. Люди, котрим притаманні згадані особистісні якості, приречені на довгожительство у місцях позбавлення волі.
За даними К. Леонгарда, акцентуйованих особистостей немало серед громадян - близько 40 %, причому переважній більшості з них вдається компенсувати, врівноважити відповідні якості. У засуджених, навпаки, акцентуації посилюються;
серед ув'язнених доля неакцентуйованих у чотири рази менша порівняно з вільними громадянами. Чим жорсткіший режим утримання засуджених, тим більше серед них акцентуйованих особистостей. Особливо багато їх у жіночих колоніях (96 %), а також у колоніях для неповнолітніх злочинців. Це явище викликане тим, що жінкам і підліткам важче ком-пенсувати потреби, аніж чоловікам, а відповідно ускладнюється процес їхньої адаптації до нових умов життя.
Виділяють два види адаптації - соціальну і психологічну. Соціальна адаптація полягає в тому, що за нових умов людина обирає такі види діяльності, які полегшують пристосування, завдяки чому посідає певне місце у суспільстві. Психологічна адаптація пов'язана з продукуванням окремих видів психологічного захисту або їх системи. Найпростіший з них - вважати вирок стосовно власного злочину неправедним. За даними проведених досліджень, майже 90 % засуджених розцінюють винесений щодо них вирок як несправедливий. Одні доводять, що вони взагалі не робили інкримінованих їм дій; інші впевнені, що здійснили лише частину з переліченого у вироку; треті переконані, що покарані занадто суворо. Ставлення до вироку як до несправедливого допомагає самовиправданню, а отже і збереженню позитивної самооцінки та певного рівня само-прийняття.
2. Демонстративні особи - постійно зорієнтовані на зовнішню оцінку та справляння позитивного враження на оточуючих. Це непогані актори, що уміють добре говорити, вловлювати загальні настрої та висловлювати 'їх. Разом із тим, вони зухвалі, нахабні та брутальні, не соромляться виставити себе на посміховисько, щоб дошкулити адміністрації. Засуджені цього типу користуються популярністю у своєму оточенні, оскільки постійно відкрито конфліктують з адміністрацією, провокують її на зриви, чим приносять задоволення спостерігачам. Але самі вони більше страждають, аніж мають задоволення від свого становища, хоча й не виказують цього. Попри зовнішній успіх, їх адаптованість погана. Акцентуація особистісних властивостей, за допомогою котрих вони утримують свою позицію, поступово стає патологічною, особистість руйнується.
3. Особи пластичні, досить добре адаптовані до умов позбавлення волі - покора, стриманість, конформність, достатній контроль за власними емоціями, гнучкість у міжособис-тісичх стосунках. Засуджені цього типу не схильні до конфліктів, уникають прийняття самостійних рішень і складають "мовчазну більшість", яка існує в будь-якому суспільстві. Вони без сумнівів підтримують адміністрацію, коли та контролює ситуацію, не протестують проти влади неформальних лідерів, оскільки розуміють їхню реальну силу. Основна особистісна риса цього типу - висока інтровертність при яскраво вираженій активності та ефективному контролі над власною поведінкою.
Такі засуджені, як правило, виховувалися в родинах, де життєві негаразди батьків призвели до позбавлення дітей ласки, уваги та любові. Відсутність емоційного тепла та підтримки і наявність природнього розуму спонукали замкнутися у собі, водночас розвиваючи спостережливість. Характерні способи 'їхнього психологічного захисту: аналізуючи певну ситуацію, вони ніби відкидають її емоційну частину і аналізують лише раціональний компонент. У результаті тривожні моменти нейтралізуються, викликаючи продуману і холоднокровну поведінку. Інший спосіб психологічного захисту також сформувався в дитинстві: схильність звинувачувати у власних негараздах когось іншого. Несвідомо намагаючись виправдати своїх батьків, такі діти (а потім і дорослі) вороже ставляться до оточуючих, приписуючи їм негативні якості.
Ув'язнені такого типу відносно легко стають неформальними лідерами. Замкнені, розумні та сторожкі, вони агресивні та помірковані, намагаються заволодіти компрометуючою інформацією на своє найближче оточення для того, щоб змусити інших постійно відчувати провину та залежність. Ці характерологічні особливості вдосконалюються та розвиваються у місцях позбавлення волі.
Звичайно, приведена типологія не вичерпна і потребує подальших наукових розробок. Процес корекції та ресоціалі-зації особистості засуджених, хоча і є надзвичайноскладним, але може бути здійсненим за допомогою наступних психологічних методів:
1) переконання - реалізується, як правило, під час індивідуальних співбесід і поєднує цілі вивчення та впливу на особистість засудженого. За допомогою переконання роз'яснюється сутність і кінцева мета дій адміністрації; обґрунтовуються шляхи та засоби її досягнення; змінюються ціннісні орієнтації та погляди засуджених;
2) навіювання - передбачає прямий (безпосереднє звернення до засудженого) або непрямий (за допомогою фільмів, музики, художньої літератури), вербальний або невербальний, емоційно забарвлений вплив на психіку з метою формування певного психічного стану чи спонукання до певних дій. Навіювання здійснюється за рахунок послаблення свідомого контролю та завдяки безумовному авторитету людини, що впливає;
3) регулювання міжособистісних стосунків - здійснення системного та цілеспрямованого впливу на сферу між-особистісного спілкування засуджених, на стосунки, які формуються між ними і співробітниками установи, родиною з метою профілактики та вирішення конфліктів, фор-мування доцільної структури групи засуджених тощо;
4) передачі інформації - спеціальний і цілеспрямований добір інформації позитивного чи негативного змісту, що надходить до засудженого (наприклад, про життя його родини) з метою поширення соціального досвіду, регулюючого впливу на психічний стан, підвищення трудової активності тощо;
5) "вибуху" - специфічний
Loading...

 
 

Цікаве