WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Динаміка особистості засудженого в місцях позбавлення волі - Реферат

Динаміка особистості засудженого в місцях позбавлення волі - Реферат


Реферат на тему:
"Динаміка особистості засудженого
в місцях позбавлення волі"
1. Психологічна характеристика особистості засуджених
та їх адаптаційних можливостей
Раніше вже зазначалось, що правопорушник (злочинець) - свідомий суб'єкт, наділений сукупністю біологічно зумовлених і соціальне детермінованих властивостей та якостей, поведінка якого визначається антисуспільною спрямованістю, що виникає під впливом дії певних суспільно-політичних, економічних та соціокультурних умов. Засуджений - злочинець, що відбуває покарання за вироком суду, отже на нього розповсюджуються усі вищезазначені характеристики. Традиційно у науковій літературі виділялись наступні типи засуджених: актив - особи із вираженою позитивною спрямованістю, які характеризуються активною участю у трудовому процесі, ініціативним ставленням до навчання, ретельністю у виконанні доручень, позитивним впливом на інших членів групи; резерв - засуджені, які беруть участь у трудовому процесі, у навчанні, але поведінка їх характеризується незначною ініціативністю; пасив - засуджені із невизначеною спрямованістю, які вагаються у виборі стратегії своєї поведінки, їх вчинки значною мірою залежать від ситуації; засуджені із негативною спрямованістю - ті, для кого характерні порушення режиму, негативне ставлення до будь-яких форм позитивного впливу, підвищена конфліктність.
На жаль, приведена типологія (як і інші у виправно-трудовій психології радянського часу) є ідеологізованою, суто формальною і не дає уявлення про змістовні особливості мікро-середовища засуджених та психологію їх особистості. Ця проблема ще очікує дослідників, які змогли б неупереджено відповісти на низку запитань: які типи засуджених найбільш характерні для сучасних установ виконання покарань, яким чином їх злочинний досвід впливає на поведінку в місцях позбавлення волі, які чинники макро- та мікросередовища є визначальними для їх корекції і ресоціалізації та ін. Тому ми висвітлимо лише деякі аспекти пенітенціарної психології, орієнтуючись, головним чином, на роботи останнього часу: Г. Ф. Хохрякова, О. М. Сухова, Г. С. Саркисова, Ю. М. Давидова, І. Б. Роднянської.
Перш за все, слід зазначити, що більшості ув'язнених притаманні специфічні емоційні стани - недовірливість, підозріливість, тривожність, дратівливість, збудливість, агресивність, а також пригніченість, почуття власної неповноцінності і т. ін. Вони викликаються наступними чинниками:
1) ізоляцією від суспільства і розміщенням у замкненому сере-довищі, 2) обмеженням у задоволенні потреб, у першу чергу білогічних, через тотальну регламентацію поведінки, 3) примусовим включенням до одностатевих соціальних груп.
Жорстка регламентація поведінки правилами, що визначаються ворожим іцодо засудженого середовищем, та наявність
широкого спектру санкцій за їх порушення, формує пасивність і прагнення уникнути будь-яких змін. Оскільки ув'язнений живе у постійному тісному оточенні, порушення правил може відбутися і не з його вини, а з-за того, що його хтось підштовхнув, обмовив або неправильно витлумачив його слова. Тому необхідно не лише постійно контролювати власні вчинки, але і прораховувати можливі варіанти поведінки партнерів по спілкуванню. Невдоволення і ворожість посилюються через те, що конфлікти, які виникають у мікросередо-вищі засуджених, важко врегулювати, а можливості змінити оточення немає. Людина протягом тривалого часу знаходитися в одній і тій самій соціальній групі, тому конфліктні ситуації нерідко переростають у злочини.
Від усього цього занепокоєність і підозріливість набувають хронічного характеру, нагнітаючи постійну внутрішню напруженість. Зненацька може настати момент "вибуху" ("короткого замикання"), що супроводжується бурхливою агресією, яка, на перший погляд, здається невмотивованою. Найчастіше такій поведінці передує зовнішній спокій, що маскує глибокі психічні переживання, робить їх непомітними для стороннього ока. Однак причина агресивності завжди існує:
вона полягає у гранично сконцентрованій внутрішній напрузі, для миттєвої розрядки якої буває досить зовсім незначного зовнішнього поштовху. Геніальний письменник Ф. М. Дос-тоєвський зауважив, що такий вибух - це "тоскний, зсудомлений вияв особистості, інстинктивна туга за самим собою, бажання заявити себе, свою принижену особистість, що раптом з'являється і доходить до злоби, до шаленства, до потьмарення розуму".
По-друге, емоційним станам засуджених притаманна певна загальна динаміка.
2. Поняття та особливості динаміки особистості
в умовах позбавлення волі
Динаміка особистості в умовах позбавлення волі - це сукупність "критичних" змін у психічному стані людини від арешту до звільнення. Можна виділити наступні її етапи:
1) після арешту - у психічному стані людини домінує страх перед майбутнім покаранням;
2) після набуття вироком законної сили - психічний стан засуджено-го характеризується апатією, можливо, готовністю спокутувати провину;
3) після прибуття до УВП - розпочинається адаптація до нових умов життя, коли дуже гостро відчувається обмеження потреб, зміна звичних стереотипів;
4) від 3-4 до 6-8 місяців перебування в УВП - поява та розвиток інтересів v нових умовах життя (утворення неформальних груп, праця, побачення із родичами та ін.), що сприяє виникненню у засудженого позитивних емоцій та підвищує ступінь його психічної активності;
5) адаптаційний період;
6) період перед звільненням (3-8 місяців) - є дуже складним у зв'язку з очікуванням волі та труднощів, що можуть при цьому виникнути.
Таким чином, потребують особливої уваги перші місяці ув'язнення. У цей час спостерігається найбільше виявів агресії, що призводить до самокаліцтва. Потім настає заспокоєність, яка мовою відомчих документів називається "початком виправлення і перевиховання".
Психологи ж називають цей стан "психічним паралічем", коли людина ніби вклякає, поринувши в тужливе очікування того, що ж буде з нею далі. Так, Ч. Беккарія, італійський просвітник і гуманіст, вважав, що позбавлення волі не поступається за своєю болісністю смертній карі. Він писав: "Нещасний бачить, що стражданням його немає кінця, що із ув'язненням вони лише починаються. Дух наш здатен скорше витримати і тяжчу, але швидкоплинну муку, аніж довгу і нескінченну". Згасання нервово-психічних проявів робить механізми поведінки неврегульованими, а спалахи агресії ще менш передбачуваними. Частішають випадки самогубства, причиною якого є втрата сенсу життя.
У періоди перед звільненням занепокоєність посилюється, а внутрішня напруга зростає. Здавалося б, мусить бути навпаки: наближення очікуваної волі має приносити відчуття задоволення та умиротвореності. Працівники місць позбавлення волі знають, що найнебезпечніший період у житті ув'язнених - останні місяці перед звільненням. Часто засуджені у цей період навіть намагаються тікати, що іде всупереч усякому здоровому глузду. Психологи називають це явище виникнення нездоланного страху передмоментом досягнення давно очікуваної мети "ефектом уникнення об'єкту". Засуджений розуміє, що свобода може перетворитися для нього у тяжке випробування: як зустрінуть його родина та колишні друзі, чи буде можливість знайти роботу та житло, як поставиться до нього оточення? Отже, керуючись принципами гуманістичної психології, можна стверджувати, що на кожному етапі перебування в УВП засудженому потрібна психологічна допомога, яку може надати лише кваліфікований фахівець.
Виділяють наступні типи засуджених (Г. Ф. Хохряков).
1. Особи, які намагаються грати роль сильної людини, що може підкорити собі інших, примусити їх служити своїм інтересам - вони демонстративно порушують правила поведінки в УВП, провокують та беруть
Loading...

 
 

Цікаве