WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Комунікативні навички в соціальній роботі. Індивідуальний підхід до клієнта - Реферат

Комунікативні навички в соціальній роботі. Індивідуальний підхід до клієнта - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Комунікативні навички в соціальній роботі. Індивідуальний підхід до клієнта
ПЛАН
1. Місце співпереживання (емпатії) при комунікаціях в соціальній роботі
2. Механізми взаєморозуміння та їх формування при індивідуальних підходах до клієнтів у соціальній роботі
Література
1. Місце співпереживання (емпатії) при комунікаціях
в соціальній роботі
Комунікативна функція забезпечує обмін інформацією індивідуально чи через засоби масової інформації (ЗМІ) без обмежень у часі та просторі і є необхідною умовою наступності розвитку генерацій, світового прогресу. Об-мін інформацією передбачає і певний вплив на людей, їх поведінку, характер діяльності, суспільну свідомість, тобто реалізовується функція впливу або ін-терактивна функція. Проблема ефективності впливу ЗМІ на аудиторію, інди-віда є однією з провідних у сучасній теорії масової комунікації. Під цим по-няттям найчастіше розуміють зміну поведінки, уявлень, думок читача, слуха-ча чи телеглядача, які викликані дією ЗМІ. У відкритих суспільствах ЗМІ впливають насамперед об'єктивністю подання новин та ініціюванням диску-сій. В Україні, за словами Олександра Майбороди (газета "День"), "надто ба-гато газет і журналів стали рупорами суб'єктивних поглядів своїх спонсорів та упередженими учасниками дискусій". Згідно з опитуванням, яке провів Київський центр політичних досліджень і конфліктології, понад 67 відсотків журналістів у регіонах вважають, що мають реальні, хоча й обмежені, мож-ливості впливу на місцеву політику. А тих, хто вірить у можливість свого впливу на громадську думку, - 92 відсотки. Таким чином, особистість само-го журналіста і його роль у ЗМІ є надто вагомими у здійсненні наступної функції спілкування - перцептивної (функції сприйняття), тобто, аналізуючи подану інформацію в пресі чи теле/радіопередачі, людина сприймає почуте через образ самого журналіста, його інтелектуально-психологічні якості, внутрішній світ, ставлення його до подій. У свою чергу, перцептивна функція в сучасній психокомунікативістиці передбачає також здатність журналіста сприймати світ очима інших, розуміти його так, як вони, аналізувати факти з їх позицій, висловлювати свої оцінки і надавати можливість продискутувати подану ним інформацію. Отже, мова йде про одну з найголовніших граней журналістської творчості - феномену емпатії - здатності розуміти думки, почуття і потреби людей, чутливо заглиблюватись у суть події, явища тощо, глибоко відчувати стан іншої особи чи групи людей, сприймати і розуміти їх вчинки.
Слово "емпатія" походить від грецького "patho", що означає глибоке, сильне, чутливе почуття (відчуття), близьке до страждання. Префікс "еm" означає спрямований (скерований) усередину. Емпатію вивчали такі автори-тетні дослідники, як К.Роджерс, К.Рудестам, Є.Мелибруда, Г.Андреєва, Г.Перепечина та ін. Вони одностайні в тому, що емпатія проявляється насам-перед у спілкуванні. Єдиного визначення даного поняття в наукових розвід-ках немає. Г.Перепечина підкреслює, що найчастіше повторюються чотири дефініції емпатії: 1) розуміння почуттів, потреб інших; 2) глибоко чутливе сприйняття події, природи, мистецтва; 3) аффективний зв'язок з іншими; від-чуття стану іншої особи чи групи; 4) властивість (риса) психотерапевта.
Вивченням емпатичних здібностей до недавнього часу переважно займались дослідники соціальної психології та психотерапії. В останні роки феномен емпатії розглядають як важливий чинник професіоналізму журналі-ста. Розрізняють емпатію когнітивну та емоційну. У журналістській діяльнос-ті віддають перевагу когнітивній (інтелектуальній), оскільки емоційна емпатія обов"язково передбачає співпережиття та співчуття, що, на думку деяких до-слідників, зумовлює суб'єктивний підхід до висвітлення теми. Важко погоди-тись з цією тезою, оскільки журналіст завжди апелює не тільки до розуму конкретної людини, але й має на меті вплинути на її почутття, інформуючи, наприклад, про війну у Чеченії, екологічні проблеми, людські трагедії тощо. Інформація без будь-якого аналізу уже своїм змістом викликає певні емоції, формуючи водночас певне ставлення до повідомлюваного.
Дослідження в області емпатії умовно поділяють на діагностичні (вимі-рюють рівень емпатичних здібностей) і психотехнічні (розробляють методи-ки розвитку емпатичних здібностей). Практичне застосування цих результа-тів на факультетах журналістики сприятиме самовдосконаленню та самови-хованню майбутніх фахівців. На факультеті журналістики Львівського націо-нального університету імені Івана Франка методики тестів, які дозволяють простежити динаміку психологічних феноменів особистості, рівень емпатич-них здібностей та їх розвиток, активно використовуються в навчальному процесі.
2. Механізми взаєморозуміння та їх формування при індивідуальних підходах до клієнтів у соціальній роботі
Соціально-економічні перетворення в Україні зумовлюють значні зміни у системі професійної освіти. "Наше сьогодення вимагає від національної вищої школи взагалі і від кожного навчального закладу, спираючись на кращі традиції і досягнення професійної освіти та психолого-педагогічної науки, кардинально переглянути сам підхід до організації навчально-виховного процесу, до змісту фахової підготовки і виховання студентської молоді, до розробки і впровадження перспективних технологій навчання". У зв'язку з вирішенням завдань реалізації ідеї створення національної системи соціальної служби актуальною є підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі практичної психології. Особливості суспільного життя ставлять жорсткі вимоги до особистісних та професійних якостей соціального працівника-практика. Проблема освітньо-кваліфікаційної характеристики сучасного соціального працівника, побудова моделі його особистості активно досліджується науковцями.
Наявна система підготовки практикуючого соціального працівника зорієнтована головним чином на оволодіння ним певною системою теоретичних знань, спеціальних умінь і технік. Однак успіх професійної діяльності соціального працівника залежить у великій мірі від його особистісних характеристик: системи цінностей, психологічної культури, самосвідомості, соціально-перцептивного інтелекту тощо. Тому поряд із світоглядною та професійною підготовкою майбутніх фахівців особливого значення набуває особистісна підготовка соціального працівника-практика, метою якої є формування професійно значущих якостей особистості, її гуманістичної спрямованості, психологічної культури, здатності до професійної ідентифікації.
Розробка особистісного підходу-дуже складна теоретична і практична проблема. Гуманістичний підхід дає можливість сприймати людину як "відкриту можливість" самоактуалізації. В рамках гуманістичного напрямку людина розглядається як неповторна унікальна цілісність, якій притаманний певний ступінь свободи від зовнішньої детермінації завдяки тим цінностям, якими вона керується. Гуманістичний підхід у розумінні сутності особистості пов'язаний з іменами К.Гольдштейна,
Loading...

 
 

Цікаве