WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Основи психології та права - Реферат

Основи психології та права - Реферат

можуть використовуватися педагогічною психологією. Так, всесвітньо відома система роботи А. С. Мака-ренка з неповнолітніми та молодими злочинцями, безпритульними дітьми досі враховується загальною педагогікою та педагогічною психологією.
Вікова психологія вивчає закономірності психічного розвитку людини, становлення психічних процесів та станів особистості на різних вікових ступенях її життя: в дитинстві, підлітковому віці, юності, зрілості та старості. Використання юридичною психологією даних цієї науки дозволяє більш точно диференціювати психологічні особливості правопорушника, потерпілого, свідка залежно від їх віку, підбирати адекватні та необхідні засоби впливу з метою забезпечення справедливого правосуддя. Юридична психологія, зі свого боку, збагачує вікову даними щодо особливостей та закономірностей делінквентної поведінки осіб різновікових груп, що сприяє цілісному уявленню про особистість людини взагалі.
Патопсихологія досліджує різні форми порушення нормальної психічної діяльності людей, отже, може забезпечувати юридичну психологію даними про психологічні особливості правопорушників із психічними аномаліями. Одержані юридичною психологією відомості про суб'єктів юридичного процесу з психічними аномаліями, тенденції вчинення правопорушень цими особами, специфіку їх поведінки, перевиховання та виправлення в умовах ізоляції можуть використовуватися медичною та патопсихологією з метою 'їх лікування, соціальної та психологічної реабілітації.
Психологія праці вивчає психологічні основи трудової діяльності, професійно важливі якості особистості, проблеми професійної орієнтації, профвідбору, профпідбору, наукової організації праці. Пов'язана з нею інженерна психологія досліджує питання взаємодії людини з машиною під час трудової діяльності. Юридична психологія використовує знання, одержані в цих галузях, з метою вивчення специфіки праці юристів, забезпечення 'їх психологічними знаннями для розслідування правопорушень, пов'язаних з виконанням професійних обов'язків, у тому числі, в промисловості і на транспорті. Дані, одержанні юридичною психологією про психологічні фактори правопорушень, які вчинені під час виконання професійних функцій, можуть збагатити психологію праці та інженерну психологію.
Юридична психологія взаємодіє з педагогікою як науково-практичним комплексом, який розробляє питання навчання та виховання, а особливо - досліджує генезис протиправної поведінки, зокрема неповнолітніх. Проблема важковихо-вуваних підлітків є водночас об'єктом дослідження педагогіки, кримінології та юридичної психології.
Юридична психологія пов'язана з медичними науками,
перш за все психіатрією та судовою медициною. Досягнення медицини з метою пояснення поведінки людини як носія фізіологічних і психофізіологічних процесів, зокрема патологічних, допомагає юридичній психології розкрити зміст поведінки осіб з відхиленнями, характеризувати та прогнозувати її.
Виходячи із вищезазначеного, систему психологічних наук та місце у ній юридичної психології ми розглядаємо не як механічну суму психологічних знань, що належать до різноманітних сфер людської діяльності, а як процес, що має "внутрішню" логіку розвитку - поділ психології на галузі або виникнення галузей на межі психології та інших сфер науки і практики. Юридична психологія - це наука, що має "внут-рішню" логіку розвитку, під якою розуміють закономірну динаміку її принципів, категорій, методологію, єдину для всіх галузей психологічної науки.
Об'єктом юридичної психології є особистість як свідомий індивід, що має певний соціальний статус і виконує конкретні соціальні функції в системі "людина - право".
Предмет юридичної психології - психологічні закономірності і механізми правового опосередкування діяльності особистості та груп у сфері правової діяльності.
Із розглянутих відправних позицій витікає, що юридична психологія включає наступні напрями:
1) правову психологію, що досліджує психологічні аспекти правотворчості і змісту права, його інститутів, принципів вини і відповідальності, їх меж, загальної і спеціальної превенції закону, його впливу на формування правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та суб'єктів правовідносин;
2) психологію правоохоронної та правозастосовної діяльності - процесуальної (слідчої, судової, арбітражної, адвокатської та ін.) та непроцесуальної (оперативно-роз-шукової, управлінської та ін.) і психологію учасників цих різновидів діяльності;
3) кримінальну психологію, у тому числі - психологічні закономірності виникнення і динаміки протиправних установок, мотивів учинення злочинів, психологічних особливостей злочинної поведінки; психологію формування злочинних груп, конкретних чинників і умов, що сприяють груповим злочинним проявам; форми і способи діяльності щодо попередження асоціальних тенденцій, корекції причин і умов формування антисуспільних орієнтацій об'єктів професійної діяльності (особи, групи, на-товпу тощо);
4) пенітенціарну психологію - система адаптації і ресо-ціалізації особистості, виправлення і перевиховання засуджених, заходи профілактичного впливу на особистість після її звільнення з установ виконання покарань;
5) психологічні аспекти професійного відбору і психологічної підготовки осіб для здійснення юридичної діяльності, розробка наукових і практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності професійної діяльності;
6) судово-психологічну експертизу та інші форми використання спеціальних психологічних знань в юрисдикцінному процесі (кримінальному, цивільному, адміністративному).
Визначені галузі і напрями юридичної психології пов'язані між собою спільністю психологічного змісту соціально-правових реалій, що являють інтегровану схему. Будь-який інший акцент або вступає у протиріччя з самим собою, приписуючи зазначеній науці напрями, не сумісні з правом, або ж характеризується неповнотою розгляду її юридичних аспектів.
Методологічними засадами юридичної психології як системи є три базисні елементи:
1) загальнонаукові (фундаментальні) принципи, що визначають відправні положення у сфері людинознавства в цілому;
2) принципи психології та права;
3) методи, що використовуються для вирішення завдань юридичної психології.
Загальнонаукові принципи можна визначити як сукупність відправних позицій - єдність діалектики, логіки і теорії пізнання, детермінізму, причинної (каузальної) зумовленості явищ, коли одне з них за певних умов обов'язково призводить до іншого, а також дотримання вимог об'єктивності, цілісності, історизму, динамічності розвитку. Зазначені принципи визначають використання загальнонаукових методів:
аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, порівняння, системно-структурний та функціональний, логічний, математичний тощо.
До другої групи відносяться принципи розвитку, взаємозв'язкуоб'єктивного та суб'єктивного, єдності свідомості, психіки і активності особи (поведінки і діяльності, оскільки ні перше, ні друге поза свідомістю не існують) та ін.
Наука не може розвиватись, якщо не буде постійно поповнюватися все новими фактами. Правильний та успішний її розвиток
Loading...

 
 

Цікаве