WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Основи психології та права - Реферат

Основи психології та права - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ ТА ПРАВА"
1. Предмет, система та завдання юридичної психології
Юридична психологія - самостійна галузь знання на межі психології та юриспруденції. Вона вивчає психологічні явища, механізми та закономірності, пов'язані з правом, його виникненням, застосуванням і впливом у цілісній системі "людина - суспільство - право". В центрі її уваги знаходяться психологічні аспекти особистості, поведінки та діяльності у сфері права, оскільки саме право - результат людської діяльності, звернений, передусім, до особистості. Особистість - безпосередній учасник реально існуючих суспільних відносин (економічних, виробничих, службових тощо); вона стає стороною правових відносин у всій їх різноманітності (цивільних, кримінальних, сімейних та ін.) у зв'язку чи з при-воду фактів, що набувають конкретного юридичного значення стосовно даного випадку.
Юридична психологія, як будь-яка прикладна наука, має на меті конкретизацію та поглиблення знань щодо певного виду діяльності, у даному випадку - юридичної. Юридична наука і практика, користуючись психологічними знаннями, не перестають бути юридичною галуззю. У кримінальному праві, наприклад, на базі загальної психології сформульовані такі поняття, як суб'єкт злочину, суб'єктивна сторона, мотив і мета вчинення злочину та ін.; на основі соціальної психології розробляється проблема співучасті та групової злочинної діяльності. Але у будь-якій юридичній діяльності і, відповідно, її психологічному забезпеченні, на перший план виступають формальні вимоги закону, обов'язковість та необхідність його дотримання, правові поняття і категорії, а не психологічні закономірності психіки і поведінки безвідносно до їх соціального змісту. Юридична психологія, у свою чергу, вивчає психічні явища, процеси, закономірності, що виникають у полі правоохоронної та правозастосовної діяльності на базі чинного законодавства, специфіку психологічного змісту права, його інститутів та категорій. Психологічна предметність юридичної психології невіддільна від предметності юриспруденції, вони інтегративне пов'язані між собою, визначаючи різні аспекти одних і тих же явищ особистості, поведінки і діяльності.
Інтеграція між юриспруденцією та психологією відбувається на трьох рівнях: застосування психологічного знання у юридичній діяльності у чистому вигляді; використання трансформованих психологічних знань; синтез психологічних та юридичних знань.
Перший рівень - це безпосереднє використання психологічних знань як методу експертно-психологічних оцінок. При цьому психолог виступає в ролі експерта, спеціаліста або консультанта в кримінальному, цивільному, адміністративному процесі або на стадії виконання покарання чи інших за-ходів правового впливу.
Другий рівень - це розгалуження, уточнення, удосконалення юридичних понять та інститутів за рахунок залучення психологічних категорій, а також застосування юристами психологічних методів у наукових дослідженнях або правоза-стосовчій, правоохоронній, профілактичній та іншій юридичній практиці, використання даних психології в оперативно-розшуковій і процесуальній діяльності, розслідуванні злочинів, виправленні і перевихованні правопорушників, професійному відборі і підборі тощо. При цьому уточнюються такі поняття, як "правова свідомість", "провина", "осудність", "дієздатність", й "правопорушник" тощо.
Третій рівень взаємодії психології і юриспруденції має ^) більш виражений, ніж два попередні, двосторонній характер. Потреба юриспруденції у психологічному знанні спричинила виникнення юридичної психології, яка є наукою водночас і психологічною, і юридичною. Виникнення такої науки стимулює розвиток і вдосконалення як психологічного, так і юридичного знання.
Історично склалося так, що острах психологізації при вивченні соціальних явищ, у тому числі правових, призвів до ігнорування досягнень психології та догматичного застосування юристами певних психологічних реалій. Образно кажучи, утворилась своєрідна порожнина, що заповнювалась довільними трактуваннями одних і тих же явищ терміноло-гічними неточностями і протиріччями. Пограничні проблеми психології і права тривалий час залишались поза сферою фундаментальних досліджень. Найбільшого розвитку отримали прикладні аспекти юридичної психології, що стосуються правозастосовної діяльності, зокрема, слідчої практики. Значно пізніше почали розвиватися кримінальна і пенітенціарна (виправно-трудова) психологія та методичні засади самої науки.
Юридична психологія забезпечує розгляд психологічного змісту сучасних соціальних реалій, які стосуються права та його застосування; усе, що не відноситься до юриспруденції - за її межами. Такий підхід є визначальним, оскільки інакше втрачається предметність науки. Юридична психологія синтезує психологічні знання у даному напрямі, створюючи додаткові можливості для розвитку права і психології, психологічного забезпечення юридичної практики.
Отже, юридична психологія - науково-практична дисципліна, яка вивчає психологічні закономірності системи "людина - право", розробляє рекомендації та шляхи підвищення 'й ефективності; наука про факти, закономірності і механізми людської психіки у сфері правових відносин і правової поведінки.
Виходячи з двоєдиного характеру юридичної психології, вона включається в систему як психологічних, так і юридичних наук водночас. Ми ввжаємо, що цілісна побудова психологічної науки та безперервний її розвиток із подальшим утворенням нових галузей призводить і до розвитку юридичної психології, яка пов'язана з загальною, соціальною, педагогічною, віковою, медичною, патопсихологією, психологією праці, спорту та ін. При цьому зв'язки юридичної психології з певними галузями є досить чіткими, з іншими - тільки окреслюються. Загалом можна вважати, що юридична психологія як елемент цілісної системи психологічної науки більшою або меншою мірою пов'язана та взаємодіє з усіма її елементами.
Загальна психологія при цьому є для юридичної психології теоретичною базою, оскільки використовується її понятійний та категоріальний апарат, знання про загальні закономірності психічної діяльності людини. Має місце і зворотний зв'язок, оскільки розвиток юридичної психології збагачує загальну психологію новим емпіричним та галузевим знанням.
Соціальна психологія вивчає психічні прояви різних соціальних груп, їх настрої, суспільну думку, зв'язки, проблеми лідерства та конформізму, сумісну діяльність. Це сприяє більш повному дослідженню суспільної та індивідуальної правосвідомості, специфіки групової делінквентної поведінки, психологічних особливостей правоохоронної, правозасто-совчої, профілактичної та інших видів професійної діяльності. Дослідження в галузі юридичної психології, в свою чергу, активізують розвиток соціальної психології.
Педагогічна психологія досліджує психологічні основи навчання та виховання і забезпечує юридичну психологію знаннями методів впливу на правопорушника з метою перевиховання, підготовки слухачів доспецифіки подальшої професійної діяльності. Водночас набуті юридичною психологією знання про особливості правопорушників, методи їх перевиховання
Loading...

 
 

Цікаве