WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → 1. Психологічна структура особистості. 2. Психологічні особливості та структура злочинних груп - Контрольна робота

1. Психологічна структура особистості. 2. Психологічні особливості та структура злочинних груп - Контрольна робота

єдиним, особливим суб'єктом даного виду людської діяльності. Саме спільність вчинення злочинів певного виду (корисливих, корисливо-насильницьких, насильницьких) - головне, заради чого існує злочинна група.
У цьому визначенні наявні такі кваліфікаційні ознаки:
1) мала неформальна група, тобто нечисленна за складом спільність людей, стосунки у якій нормативно, офіційно не регулюються, підтримується безпосередній особистий контакт між учасниками;
2) об'єднання учасників відбувається завдяки спільній злочинній діяльності;
3) взаємодія учасників групи певним чином організована (від ситуативних груп, де групові структури ледве визначені, до організованих, де існують функціональні і психологічні взаємозв'язки);
4) група є єдиним особливим суб'єктом злочинної діяльності, тобто кожен учасник надає свій внесок відповідно до розподілу ролей - з одного боку, до кожного пред'являються певні вимоги - з іншого. Такі вимоги можна умовно поділити на загальні й часткові. Загальними є вимоги здійснювати протизаконні дії, беззастережно дотримуватись звичаїв та норм, що склалися в групі, та внутрігрупової субординації; частковими - обачливість у поведінці, здібності та досвід вчинення злочинів, наявність певних особистісних властивостей (рішучість, сміливість, відсутність жалю до потерпілих та ін.)
У практичній діяльності працівники правоохоронних органів при аналізі групових злочинів повинні враховувати такі чинники:
1. Причини об'єднання декількох осіб у злочинну групу:
а) неможливість вчинити злочин самому чи складність діяти інакше;
б) спільність сформованих антисуспільних (злочинних) інтересів учасників групи;
в) особисті неформальні зв'язки і стосунки учасників у минулому та 'їх характер;
г) прийняті у групі загальні норми поведінки, що визначають її орієнтацію на порушення закону та групову злочинну діяльність;
д) можливість впливу осіб, що мають злочинний досвід (раніше засуджених, визнаних особливо небезпечними рецидивістами, адмінпіднаглядних та ін.), які часто виступають ініціаторами створення злочинних груп.
2. Рівень (ступінь) організованості злочинної групи - згуртованість, сталість, термін існування, тривалість і характер вчинення злочинів, їх спрямованість.
3. Кількість та склад учасників (неповнолітні, дорослі, змішаний склад і хто переважає, наявність досвідчених злочинців та їх роль у групі, ставлення до вживання спиртного чи наркотиків, азартних ігор тощо).
4. Розподіл ролей і становище в групі окремих учасників - функції при здійсненні конкретних злочинів, ступінь авторитетності, сильні та слабкі сторони, наявність злочинних умінь та навичок.
5. Стосунки в злочинній групі - рівень дисципліни, яким чином і ким вона підтримується, наявність конфліктів та причини їх виникнення, можливості їх використання для роз'єднання та попередження злочинів.
Злочинні групи найчастіше формуються на основі неформальних об'єднань у сфері побутового спілкування, що виникають завдяки симпатіям, емоційній привабливості, спільності поглядів та інтересів і т. ін. Неформальна група функціонує лише при умові позитивного ставлення учасників один до одного, інакше спілкування стає безпредметним і втрачає сенс. Це стосується і даного виду злочинних груп: участь у них зумовлюється попередньою деформацією соціальних властивостей особистості, а групова злочинна діяльність стає її результатом. Але елементи звичайного неформального спілкування зберігаються ще досить тривалий час, поступово змінюючись на сугубо "ділові", злочинні. Єдність (цілісність) групи при цьому забезпечується такими чинниками, як внутрішня ізоляція та страх викриття, протиставлення суспільству і зростання ймовірності покарання, кругова порука і острах розправи при розриві зв'язків з групою.
Злочинна група може також спеціально створюватись особами, що мають злочинний досвід. Довірчі стосунки у таких групах базуються на спільному відбуванні покарання в УВП, злочинних зв'язках, вчинених у минулому злочинах та ін. У даному випадку має місце прояв антисуспільної установки та готовності до злочинної діяльності учасників групи.
Існують певні закономірності формування і розвитку злочинних груп. Вони полягають у наступному:
1) добровільність об'єднання учасників для здійснення злочинної діяльності. Вона безсумнівна навіть у випадках, коли окремі особи залучаються, втягуються в групу, оскільки рішення про свою участь, в кінцевому рахунку, приймається свідомо і самостійно.
Аналіз мотивів об'єднання у злочинні групи свідчить, що свідомість кожного учасника формується під впливом сукупності чинників макросередовища (соціально-економічних, політичних, соціокультурних та ін.) та мікросередовища (найближчого оточення). Неможливість прилучення до соціальне схвалюваних цінностей суспільства, нездатність їх засвоєння, а звідсіля - досягти самоствердження і актуалізації особистості, призводить до спілкування з таким соціальним оточенням, де рівень домагань реалізується за рахунок соціальне засуджуваної поведінки. Згуртуванню злочинної групи сприяє також однакова ан-тисуспільна спрямованість поглядів учасників, яка формується у результаті групового впливу завдяки переконанню, навіюванню, наслідуванню (переконуючий вплив - розповіді про злочинну діяльність, вимоги дотримуватись правил і традицій; навіювання - приклад поведінки досвідчених злочинців, демонстрація "цінностей" злочинного способу життя, формування почуття впевненості в своїх силах та підтримці з боку групи; наслідування - переймання загальногрупового настрою, наявного емоційного фону);
2) розвиток групи від простого об'єднання двох чи більше осіб для вчинення одиничного злочину (ситуативні та тимчасові групи) до більш складних і організованих форм злочинних об'єднань, діяльність яких стає всебільш цілеспрямованою, утаємниченою, жорстокою та ін. При тривалому успішному функціонуванні тенденція посилення організованості та набуття соціальне небезпечних форм стає невідворотною: лише у окремих випадках розвиток групи може призупинитись чи зупинитись зовсім (наприклад, при зміні умов функціонування, арешті лідера, незамінних втратах учасників). Слід відзначити, що ймовірність саморозпуску злочинної групи дуже низька. Це може трапитись, зокрема, у зв'язку з випадковими обставинами (наприклад, зміна місця проживання активних учасників, прийняття деякими учасниками рішення про припинення злочинної діяльності), але розрив з групою завжди утруднюється негативним ставленням інших учасників, острахом помсти, розправи та ін.;
3) удосконалення як функціональної, так і психологічної структури: склад учасників стабілізується, чітко розподіляються ролі і функції, визначаються злочинні плани, об'єкти злочинних домагань. Сталій групі притаманне відо-соблення та жорстка внутрішня організація, завершується процес інтеграції, встановлюється система взаємних зобов'язань, ролі стандартизуються та знеособлюються. На певному етапі розвитку у внутрішній структурі групи з'яв-ляється лідер, що знаходиться зверху ієрархії "керівництво - підлеглість". У ситуативних групах організатор і лідер збігаються в одній особі, а в групах, які діють протягом тривалого часу, лідер - емоційний центр, що виділяється своїми особистісними якостями. Нижче в груповій структурі знаходяться відповідальні виконавці - керівники при виконанні окремих операцій, що, як правило, мають злочинний досвід та певні організаторські здібності. Підлегле становище у групі обіймають виконавці, які спеціалізуються на окремих діях та операціях. Окрім того, у більшості злочинних груп є так звані "опозиціонери" - претендуючі на роль організатора за своїми особистісними якостями та рівнем домагань або ж такі, що мали і втратили провідні позиції в групі: вони демонструють готовність замістити керівника, генеруючи конкуруючі думки та уявлення, прагнучи до створення мікрогруп і т. ін. Незважаючи на це, при вчиненні злочинів "опозиціонери" демонструють конформізм та повну групову ідентифікацію;
4) тенденція до поступової заміни емоційних стосунків між учасниками на ділові, функціональні, що базуються на спільній злочинній діяльності; значення особистих стосунків поступово зменшується, а
Loading...

 
 

Цікаве