WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості формування творчих здібностей - Реферат

Психологічні особливості формування творчих здібностей - Реферат

Самореалізація особистості.
Потреба особистості в самореалізації
Відомо, що найбільш повне розкриття здібностей людини можливо лише в суспільно значимій діяльності. Причому важливо, щоб здійснення цієї діяльності детермінувалось не тільки ззовні (суспільством), але і внутрішньою потребою самої особистості. Діяльність особистості в цьому випадку стає самодіяльністю, а реалізація її здібностей у даній діяльності здобуває характер самореалізації.
З. Фрейд був одним з перших, хто спробував побачити в домінантних інстинктах людини потреба в самореалізації. Самореалізація, по З. Фрейдові, локалізується в несвідомому шарі людської психіки і виявляється в "прагненні до задоволення", властивій людині з народження. Цієї інстинктивної потреби в самореалізації протистоять нав'язані суспільством імперативні вимоги культури (норми, традиції, правила і т.д.), основна функція яких складається в цензурі за несвідомим, у придушенні інстинктоподібних потреб.
Чимало сторінок присвячує характеристиці потреби в самореалізації Е. Фромм. Він зв'язує її з потребами людини в ідентизації і цілісності. Людина, відзначає Фрейд, відрізняється від тварини тим, що він прагне вийти за межі безпосередніх утилітарних запитів, хоче знати не тільки те, що необхідно йому для виживання, але і прагне пізнати сенс життя і сутність свого "Я". Ця самореалізація досягається індивідом за допомогою вироблюваної їм системи орієнтацій у спілкуванні з іншими людьми. Ідентизація і є те "відчуття", що дозволяє індивіду з повною підставою сказати про себе як про "Я", і соціальне середовище активно впливає на цю потребу. Потреба в самореалізації, по Фромму, є екзистенціальна потреба - психічний стан, вічне і незмінне у своїй основі. Соціальні умови здатні змінити лише способи її задоволення: вона може знайти вихід у творчості й у руйнуванні, у любові й у злочині і т.д.
Для мислителів матеріалістів, не підлягає сумніву, що прагнення людини до самореалізації має не інстинктивне, а іншої природи походження і, зобов'язано своїм існуванням "другій людській природі", що містить у собі: а) трудовий спосіб існування; б) наявність свідомості; в) специфічний людський вид взаємин між людьми - спілкування за допомогою другої сигнальної системи. Завдяки цьому людина стала "суспільною твариною". Але соціальне становлення людини супроводжувалося формуванням і такий фундаментальний, сугубо людської потреби, якийсь з'явилося прагнення до відокремлення. Саме прагнення до відокремлення, що стало можливим на визначеній історичній ступіні розвитку суспільства, з'явилося передумовою розвитку людської індивідуальності, а отже і потреби в самореалізації. Таким чином, звідси випливає, що потреба, прагнення до самореалізації - родова потреба людини.
Особливість потреби в самореалізації полягає в тому, що задовольняючи її в одиничних актах діяльності (наприклад, написання роману, створення художнього твору) особистість ніколи не може задовольнити її цілком.
Задовольняючи базову потребу в самореалізації в різних видах діяльності, особистість переслідує свої життєві мети, знаходить своє місце в системі суспільних зв'язків і відносин. Було б грубою утопією конструювати єдину модель самореалізації "узагалі". Самореалізації "узагалі" не існує. Конкретні форми, способи, види самореалізації в різних людей різні. У полівалентності потреби в самореалізації виявляється й одержує розвиток багата людська індивідуальність.
Ось чому, говорячи про всебічну і гармонічно розвитій особистості, потрібно підкреслювати не тільки багатство і усесторонність її здібностей, але і (що не менш важливо) багатство і різноманіття потреб, у задоволенні яких здійснюється всебічна самореалізація людини.
Висновки
Плоди цивілізації і культури, якими ми щодня користаємося в повсякденному житті ми сприймаємо як щось цілком природне, як результат розвитку виробничих і суспільних відносин. Але за таким безликим представленням прихована безліч дослідників і великих майстрів мир, що освоюють, у процесі своєї людської діяльності. Саме творча діяльність наших попередників і сучасників лежить в основі прогресу матеріального і духовного виробництва.
Творчість є атрибутом людської діяльності - це історично еволюційна форма активності людей, що виражається в різних видах діяльності і ведуча до розвитку особистості. Головний критерій духовного розвитку людини - це оволодіння повним і повноцінним процесом творчості.
Творчість є похідної реалізації індивідом унікальних потенцій у визначеній області. Тому між процесом творчості і реалізацією здібностей людини в суспільно значимій діяльності, що здобуває характер самореалізації існує прямий зв'язок.
Відомо, що найбільш повне розкриття здібностей людини можливо лише в суспільно значимій діяльності. Причому важливо, щоб здійснення цієї діяльності детермінувалось не тільки ззовні (суспільством), але і внутрішньою потребою самої особистості. Діяльність особистості в цьому випадку стає самодіяльністю, а реалізація її здібностей у даній діяльності здобуває характер самореалізації.
Таким чином, творча діяльність - це самодіяльність, що охоплює зміну дійсності і самореалізацію особистості в процесі створення матеріальних і духовних цінностей, що сприяє розширенню меж людських можливостей.
Також варто помітити, що не так важливо, у чому саме виявляється творчий підхід, в умінні "грати" на ткацькому верстаті, як на музичному інструменті, чи ж в оперному співі, у здатності вирішувати винахідницькі чи організаційні задачі. Жодному виду людської діяльності не далекий творчий підхід.
Не обов'язково щоб усі члени суспільства писали чи вірші пекли пісні, були вільними чи художниками відігравали роль у театрі. Той вид діяльності, у якому найкраще, вільніше всього виявляється творчий підхід, і той обсяг, у якому людина може його виявити, залежить від складу особистості, від звичок, від особливостей життєвого шляху. Об'єднання всіх сутнісних сил людини, прояв усіх його особистісних особливостей у справі сприяють розвитку індивідуальності, підкреслюють, поряд із загальними для багатьох ознаками, його унікальні і неповторні риси.
Якщо людина освоїла творчість повною мірою - і по процесі його плину і за результатами - значить він вийшов на рівень духовного розвитку. Йому доступне переживання моментів єднання усіх внутрішніх сил. Якщо людина вийшла на рівень духовного розвитку, якою б вона діяльність не займалася, залишається одне - побажати їй щасливого шляху. І придивлятися до неї хоча б іноді. Адже, безсумнівно, чому-небудь гарному вона таки навчить.
Список використаної літератури
1. Борев Ю. Б. Естетика. - М., 1988.
2. Кривчун А. А. Естетика: Підручник для студентів вузів. - М., 1998.
3. Цалок В. А. Творчість: Філософський аспект проблеми. - Кишинів,1989.
4. Пономарьов Я. А. Психологія творчості. - М.: Наука, 1990.
5. Галин А. Л. Особистість і творчість. - Новосибірськ, 1989.
6. Михайлов Н.Н. Про потребу особистості в самореалізації. Наукова доповідь вищої школи. // Філософські науки, 1982. - № 4. - С. 24-32.
Loading...

 
 

Цікаве