WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості формування творчих здібностей - Реферат

Психологічні особливості формування творчих здібностей - Реферат

і навіть усупереч своєму внутрішньому бажанню утягує в процес творчості... Подібно тому як приречена людина робить не те, що він чи хоче що має намір зробити, але виконує тут несповідиме запропоноване долею, у владі якої він знаходиться, таким же представляється і положення художника... на нього діє сила, що проводить грань між ним і іншими людьми, спонукуючи його до зображення і висловлення речей, не відкритих до кінця його погляду й володіючих несповідимій глибині".
Підсвідоме у творчому процесі залучило до себе увагу і З. Фрейда і його психоаналітичної школи. Художник як творча особистість був перетворений психоаналітиками в об'єкт самоспостереження і спостереження критики. Психоаналіз абсолютизує роль несвідомого у творчому процесі, висуваючи на відміну від інших ідеалістичних концепцій на передній план несвідомий сексуальний початок. Художник, на думку фрейдистів, особистість, що сублімує свою сексуальну енергію в область творчості, що перетворюється в тип неврозу. Фрейд думав, що в акті творчості відбувається витиснення зі свідомості художника соціально непримиренних початків і усунення тим самим реальних життєвих конфліктів.
По Фрейдові, незадоволені бажання - спонукальні стимули фантазії.
На значення інтуїції у творчості звертають увагу самі художники.
Таким чином, у творчому процесі взаємодіють несвідома і свідоме, інтуїція і розум, природний дарунок і придбана навичка. В. Шиллер писав: "Несвідоме в з'єднанні з розумом і робить поета-художника".
І хоча частка творчого процесу, що приходиться на розум, можливо, кількісно не переважає, якісно вона визначає багато істотних сторін творчості. Свідомий початок контролює його головну мету, надзадачу й основні контури художньої концепції твору, висвічує "світлу пляму" у мисленні художника, і весь його життєвий і художній досвід організується навколо цієї світлової плями. Свідомий початок забезпечує самоспостереження і самоконтроль художника, допомагає йому самокритично проаналізувати й оцінити свій добуток і зробити висновки, що сприяють подальшому творчому росту.
Особливо важлива роль свідомого початку при створенні великомасштабних добутків. Якщо мініатюру можна виконати і з натхнення, то великий добуток має потребу в глибокому, серйозному обмірковуванні. Доречно згадати в цьому зв'язку, що Л. Н. Толстой писав із приводу "Війни і світу": "Ви не можете собі представити, як мені важка ця попередня робота глибокої оранки того полючи, на якому я примушений сіяти. Обміркувати і передумати усе, що може случитися з усіма майбутніми людьми майбутнього твору, дуже великого, і обміркувати мільйони можливих сполучень для того, щоб вибрати з них 1/1 000 000 - жахливо важко".
Особливо плідний творчий процес, коли художник знаходиться в стані натхнення. Це - специфічний творчо-психологічний стан ясності думки, інтенсивності її роботи, багатства і швидкості асоціацій, глибокого проникнення в суть життєвих проблем, могутнього "викиду" накопиченого в підсвідомості життєвого і художнього досвіду і безпосереднього включення його у творчість. Натхнення народжує незвичайну творчу енергію, вона майже синонім творчості. Не випадково образом поезії і натхнення з найдавніших часів є крилатий кінь - Пегас. У стані натхнення досягається оптимальне сполучення інтуїтивного і свідомого почав у творчому процесі.
3. Принципи інтерпретації творчості (філософський, соціологічний, культурологічний аспект)
Творчість є атрибутом людської діяльності, її "необхідна, істотна, невід'ємна властивість". Воно визначило виникнення людини і людського суспільства, лежить в основі подальшого прогресу матеріального і духовного виробництва. Творчість є вищою формою активності і самостійної діяльності людини і суспільства. Воно містить елемент нового, припускає оригінальну і продуктивну діяльність, здатність до рішення проблемних ситуацій, продуктивна уява в сполученні з критичним відношенням до досягнутого результату. Рамки творчості охоплюють дії від нестандартного рішення простої задачі до повної реалізації унікальних потенцій індивіда у визначеній області.
Творчість - це історично еволюційна форма активності людей, що виражається в різних видах діяльності і ведуча до розвитку особистості. Через творчість реалізуються історичний розвиток і зв'язок поколінь. Воно безупинно розсовує можливостей людини, створюючи умови для скорення нових вершин.
Попередньою умовою творчої діяльності виступає процес пізнання, нагромадження знання про предмет, що має бути змінити.
Творча діяльність - це самодіяльність, що охоплює зміну дійсності і самореалізацію особистості в процесі створення матеріальних і духовних цінностей, нових більш прогресивних форм керування, виховання і т.д. і межі людських можливостей, що розсовує.
В основі творчості лежить принцип діяльності, а конкретніше трудової діяльності. Процес практичного перетворення людиною навколишнього світу в принципі обумовлює і формування самої людини.
Творчість є атрибутом діяльності лише людського роду. Родовою сутністю людини, його найважливішою атрибутивною властивістю, є предметна діяльність, суть якої - творчість. Однак цей атрибут не характерний людині з народження. У даний період він присутній тільки у виді можливості. Творчість не дарунок природи, а придбане через трудову діяльність властивість. Саме перетворююча діяльність, включення в неї є необхідною умовою розвитку здатності до творчості. Перетворююча діяльність людини, виховує в ньому, суб'єкта творчості, прищеплює йому відповідні знання, навички, виховує волю, робить його всебічно розвитим, дозволяє створювати якісно нові рівні матеріальної і духовної культури, тобто діяти.
Таким чином, принцип діяльності, єдність праці і творчості розкривають соціологічний аспект аналізу основ творчості.
Культурологічний аспект виходить із принципу наступності, єдності традиції і новаторства.
Творча діяльність є головний компонент культури, її сутність. Культура і творчість тісна взаємозалежні, більш того взаємообумовлені. Немислимо говорити про культуру без творчості, оскільки воно - подальший розвиток культури (духовної і матеріальний). Творчість можлива лише на основі наступності в розвитку культури. Суб'єкт творчості може реалізувати свою задачу, лише взаємодіючи з духовним досвідом людства, з історичним досвідом цивілізації. Творчість як необхідну умову містить у собі вживання його суб'єкта в культуру, актуалізацію деяких результатів минулої діяльності людей.
Виникаюче у творчому процесі взаємодія між різними якісними рівнями культури висуває питання про взаємозв'язок традиції і новаторства, тому що не можна зрозуміти природу і сутність новаторства в науці, мистецтві, техніку, правильно пояснити характер інновацій у культурі, мові, у різних формах соціальної діяльності поза зв'язком з діалектикою розвитку традиції. Отже, традиція є однієї з внутрішніхдетермінацій творчості. Вона складає основу, споконвічну базу творчого акта, прищеплює суб'єкту творчості визначену психологічну установку, що сприяє реалізації тих чи інших потреб суспільства.
4.
Loading...

 
 

Цікаве