WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості формування творчих здібностей - Реферат

Психологічні особливості формування творчих здібностей - Реферат


РЕФЕРАТ
з дисципліни "Соціальна психологія"
на тему:
"Психологічні особливості формування творчих здібностей"
ПЛАН
Вступ
1. Схильність до творчості
2. Психологічні механізми художньої творчості
3. Принципи інтерпретації творчості
4. Самореалізація особистості. Потреба особистості у самореалізації
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Леонардо да Вінчі, А. Суворов, А. Ейнштейн, Л. Толстой, Г. Гейне, С.Прокоф'єв, П. Рішар, Б. Гейтс, М. Тайсон, безвісний пекар із сусідньої булочної і безліч відомих і невідомих імен, представників різних професій може продовжити цей список - список людей, які проявили творчий підхід у певному виді діяльності і свої здібності, що реалізувалися на якомусь поприщі.
Як правило, рідні і близькі, які схилилися над колискою дитини, уловлюючи її перші рухи і реакцію на навколишній світ, пророкують немовляті велике майбутнє. Фантазія батьків у даній сфері не має меж. Тут, плідно висуваються гіпотези з приводу того хто знаходиться перед ними. Швидше за все це майбутній великий (велика): учений; полководець; композитор; естрадний виконавець; спортсмен; фотомодель; підприємець; релігійний діяч і т.д. Але дані припущення залишаються тільки припущеннями, не більш того, тому що поле реалізації особистості безмежне.
Питання про присутність у людини творчого початку і потреби в самореалізації був і є актуальним із древніх часів і до нашого часу. Здатність діяти - що це, дар від природи чи результат величезних зусиль особистості на шляху розвитку і самовдосконалення? Однозначної відповіді на це питання не існує і навряд чи хто-небудь колись зможе на нього вичерпно відповісти.
Як об'єкт досліджень, творчість становить інтерес для таких наук як - філософія, психологія, соціологія й ін.
Творчість є похідною реалізації індивідом унікальних потенцій у визначеній області. Також, великий інтерес викликають погляди й індивідуальні точки зору на процес творчості відомих особистостей. Знайомство з ними є корисним і обов'язковим.
Природне бажання і потреба людини внести свій внесок у благо суспільства, а також потреба в самореалізації, надає особистості можливість прожити прекрасну і повну гармонію життя, можливість жити в століттях у своїх утворах і спадщині, яка залишиться нащадкам.
1. Схильність до творчості
Розглядаючи процес художньої творчості, естетика не може обійти своєю увагою психологічні його аспекти. Засновник "аналітичної психології" швейцарський психолог К. Юнг відзначав, що психологія у своїй якості науки про щиросердечні процеси може бути поставлена в зв'язок з естетикою.
У свій час про загадковість процесу творчості говорив Кант: "...Ньютон усі свої кроки, які він повинен був зробити від перших початків геометрії до своїх великих і глибоких відкриттів, міг представити зовсім наочними не тільки собі самому, але і кожному іншому і подати їх для спадкоємства; але ніякий Гомер чи Віланд не може показати, як з'являються і з'єднуються в його голові повні фантазії і разом з тим багаті думками ідеї, тому що сам не знає цього і, отже, не може навчити цьому нікого іншого".
А. С. Пушкін писав: "Усякий талант нез'ясований. Яким чином скульптор у шматку мармуру бачить прихованого Юпітера і виводить його на світ, різцем і молотом роздрібнюючи його оболонку? Чому думка з голови поета виходить уже збройна чотирма римами, розміряна стрункими одноманітними стопами? - Так ніхто, крім самого імпровізатора, не може зрозуміти цю швидкість вражень, цей тісний зв'язок між власним натхненням і далекої зовнішньою волею..."
Деякі теоретики думають, що художня геніальність є форма розумової патології. Так, Ч. Ламброзо писав: "Якою б жорстокою і болісною не виглядала теорія, яка ототожнює геніальність з неврозом, вона не позбавлена серйозних основ..." Цю ж думку висловлює й А. Шопенгауер: "Як відомо, геніальність рідко зустрічається в союзі з переважною розумністю; навпроти, геніальні індивідууми часто піддані сильним афектам і нерозумним пристрастям". Однак, по справедливому судженню Н. В. Гоголя "мистецтво є втілення в душу стрункості і порядку, а не хаосу і розладу".
Існує ієрархія ціннісних рангів, що характеризує ступінь схильності людини до художньої творчості: здатність - обдарованість - талановитість - геніальність.
На думку І. В. Ґете, геніальність художника визначається силою сприйняття світу і впливом на людство. Американський психолог Д. Гілфорд відзначає прояв у процесі творчості шести здібностей художника: швидкості мислення, аналогій і протиставлень, експресивності, уміння переключатися з одного класу об'єктів на іншій, адаптаційній чи гнучкості оригінальності, уміння додавати художній формі необхідні обриси.
Художня обдарованість припускає гостроту уваги до життя, уміння вибирати об'єкти уваги, закріплювати в пам'яті ці враження, витягати їх з пам'яті і включати в багату систему асоціацій і зв'язків, диктуємих творчою уявою.
Діяльністю в тому чи іншому виді мистецтва, у той чи інший період життя займаються багато хто з великим чи меншим успіхом. Людина художньо обдарований створює добутку, що володіють стійкою значимістю для даного суспільства на значний період його розвитку. Талант породжує художні цінності, що мають неминуче національне, а часом і загальнолюдське значення. Геніальний же майстер створює вищі загальнолюдські цінності, що мають значимість на усіх часи.
2. Психологічні механізми художньої творчості
Художня творчість починається із загостреної уваги до явищ світу і припускає "рідкі враження", уміння їх втримати в пам'яті й осмислити.
Важливим психологічним фактором художньої творчості є пам'ять. У художника вона не дзеркальна, виборча і носить творчий характер.
Творчий процес немислимий без уяви, що дозволяє творчо відтворювати ланцюг представлень і вражень, що зберігаються в пам'яті.
Уява має багато різновидів: фантасмагоричне - у Е. Гофмана, філолофсько-ліричне - у Ф. И. Тютчева, романтично-возвишене - у М. Врубеля, хворобливо-гіпертрофоване - у С. Далі, повне таємничості - у І.Бергмана, реально-суворе - у Ф. Фелліні та т.д.
У художній творчості беруть участь свідомість і підсвідомість, розум і інтуїція. При цьому підсвідомі процеси грають тут особливу роль.
Американський психолог Ф. Беррон обстежував за допомогою тестів групу з п'ятдесятьох шести письменників - своїх співвітчизників і прийшов до висновку, що в письменників емоційність і інтуїція високо розвиті і переважають над безстрасністю. З 56 випробуваних 50 виявилися "інтуїтивними особистостями" (89%), тоді як у контрольній групі, де були представлені люди, професійно далекі від художньої творчості, особистостей, що володіють розвитий інтуїцією, виявилося в три з зайвим разу менше (25%). Висока роль підсвідомого в художній творчості приводила вже давньогрецьких філософів (особливо Платона) до трактування цього феномена як екстатичного, боговдохновенного, вакхічного стану.
Ідеалістичніконцепції в естетиці абсолютизував роль несвідомого у творчому процесі. Так, Ф. Шеллінг писав: "...художник мимоволі
Loading...

 
 

Цікаве